Ukraine Response — Regional Analysis — Ukrainians Crossing Back to Ukraine (July – December 2024) | Displacement Tracking Matrix – міжнародна організація з міграції підготувала регіональний аналіз повернення українців.
Матриця відстеження переміщення (DTM) Міжнародної організації з міграції (IOM) зібрала дані про українських громадян, які повертаються до України через сусідні країни (Польщу, Республіку Молдова, Румунію та Словаччину), як тимчасово, так і на постійно.
У період з липня по грудень 2024 року було проведено 5 901 опитувань. Дослідження охоплює різні аспекти повернення, включаючи наміри повернення, тривалість переміщення, місця призначення, потреби та отриману допомогу, очікування після повернення та досвід нерівного ставлення до українців.
На основі опитувань DTM щодо українців, які повертаються через Польщу, Республіку Молдова, Румунію та Словаччину, майже всі переміщення в Україну (92%) мають маятниковий характер—характеризуються короткостроковими перебуваннями або тимчасовими поверненнями. Лише невелика частка респондентів (близько 143 осіб) ідентифікували себе як поверненці після переміщення. Решта вісім відсотків складають перспективних поверненців або тих, хто ще не прийняв рішення.
Це підкреслює, що не всі особи, які залишають Україну, роблять це через вимушене переміщення; значна частина людей здійснює тимчасові або циклічні перетини кордону.
Щоб забезпечити чітке розуміння профілів і моделей мобільності осіб, які перетинають кордон до України, аналіз розрізняє чотири основні групи:
Короткострокові відвідувачі: Українці, які провели менше половини тримісячного періоду перед опитуванням в Україні та повертаються для короткого візиту тривалістю 30 днів або менше.
Перспективні поверненці: Українці, які провели більше половини тримісячного періоду перед опитуванням за кордоном та планують залишитися в Україні понад 30 днів.
Невизначені: Українці, які провели половину або більше часу за кордоном упродовж трьох місяців перед опитуванням і ще не визначилися, як довго залишатимуться в Україні після повернення.
Поточні мешканці України: Українці, які провели більше половини тримісячного періоду перед опитуванням в Україні та повертаються після короткої поїздки за кордон.
Примітка: Латвія та Угорщина були виключені з регіонального аналізу як країни повернення через низьку кількість опитувань; результати цих опитувань представлені окремо.
Розмежування зазначених груп дає змогу порівняти погляди тих, хто залишався в Україні більшу частину останнього періоду, і тих, хто зараз повертається—тимчасово або на триваліший термін—після перебування за кордоном. Ця різниця є критично важливою для розуміння складної динаміки мобільності між Україною та її сусідніми країнами, а також потреб і очікувань осіб, які повертаються на батьківщину.
Результати округлені до найближчого цілого числа, а деякі питання передбачають можливість декількох відповідей. Отже, загальні значення можуть бути трохи нижчими або вищими за 100 відсотків.
Оскільки статистика прикордонного потоку, зібрана урядами, не містить інформації про причини переміщення, аналіз, представлений у звіті, може містити певні упередження через різну кількість відповідей з кожної країни.
ПЕРЕТИН КОРДОНУ
Дані щодо динаміки виїзду з Словаччини, Польщі, Румунії та Республіки Молдова, а також в’їзду до України були зібрані прикордонними службами сусідніх країн з початку року до кінця жовтня 2024 року.
Рух у обох напрямках зріс у літні місяці, що узгоджується з тенденціями попереднього року—ймовірно, через завершення навчального року та сезонні подорожі. Крім того, зміни в законодавстві України щодо військового призову наприкінці травня, а також погіршення ситуації з електропостачанням, ймовірно, спричинили збільшення переміщень у другій половині року.
Загальна кумулятивна динаміка перетину кордону зі Словаччини, Польщі, Румунії та Республіки Молдова до України, січень – жовтень 2024 року
УКРАЇНЦІ ЗА КОРДОНОМ, СОЦІОДЕМОГРАФІЧНИЙ ПРОФІЛЬ
Примітка: Дев’ять відсотків респондентів (n=341) або не визначилися щодо тривалості свого перебування в Україні, або відмовилися відповідати на це питання; вони не включені до наведених інфографік. Невелика частка чоловіків серед тих, хто повертається до України порівняно з жінками, ймовірно, зумовлена правовими обмеженнями, що впливають на можливість чоловіків знову залишити країну, якщо вони цього забажають. Після запровадження воєнного стану по всій країні у лютому 2022 року уряд України заборонив виїзд “працездатним” чоловікам призовного віку за межі країни.
Серед короткострокових відвідувачів та осіб, які планують повернення, що перетинали кордон у третьому та четвертому кварталах 2024 року основними країнами перебування за кордоном були: Молдова, Словаччина, Румунія, Болгарія, Німеччина.
Решта респондентів (31%) перебували в інших країнах Європи, а лише три відсотки провели час у переміщенні за межами Європи, переважно в Туреччині.
ОЧІКУВАНА ТРИВАЛІСТЬ ПЕРЕБУВАННЯ В УКРАЇНІ
Переважна більшість респондентів (87%), чиє основне місце проживання знаходиться за межами України, є короткостроковими відвідувачами, які мають намір залишатися в Україні 30 днів або менше. Лише 4% респондентів—особи, які планують повернення, тобто ті, хто збирається залишитися в Україні понад 30 днів. Майже кожен десятий (9%) ще не визначився із тривалістю перебування в Україні.
Серед жінок-респонденток, 87% планували повернення до України для короткострокового візиту, що є співставним показником із чоловіками-респондентами (86%). Так само 4% жінок мали намір залишитися в Україні на тривалий період, що збігається із часткою чоловіків, які планують повернення. Жінки та чоловіки з однаковою частотою повідомляли, що ще не визначилися із тривалістю перебування (9% жінок та 10% чоловіків відповідно).
Незалежно від того, як довго респонденти планували залишатися в Україні, більшість (78%) мали намір повернутися до своїх домівок. Інші зазначили, що вони залишатимуться у родичів (14%), організують альтернативне приватне житло (5%), або зупиняться у друзів (1%). 1% респондентів ще не визначилися із варіантом проживання.
Переважна більшість осіб, які планують повернення (90%), мали намір повернутися до власних домівок, тоді як трохи менша частка короткострокових відвідувачів (77%) повідомила про таке ж рішення.
Частка респондентів, які планували зупинитися у родичів, була значно вищою серед короткострокових відвідувачів (15%) порівняно з особами, які планують повернення (4%).
ПРИЧИНИ ПОВЕРНЕННЯ
Короткострокові відвідувачі. Майже дві третини короткострокових відвідувачів (65%) повідомили, що їхньою головною метою поїздки до України було відвідування членів родини. Серед інших причин – необхідність оновлення документів (27%) та відсутність медичного обслуговування в країні перебування (27%). Один з чотирьох короткострокових відвідувачів приїхав, щоб перевірити свою власність (24%), а 16% повернулися через тугу за домом. Чотирнадцять відсотків приїхали, щоб допомогти з сімейними обов’язками, ще 14% – щоб забрати свої речі. Примітно, що 11% опитаних заявили, що їхньою метою було допомогти членам родини залишити Україну. Це було найбільш поширено серед тих, хто проживає в Румунії (29%) та Болгарії (24%).
Я хочу відвідати своїх родичів в Україні, я сумую за своєю країною, але не думаю, що коли-небудь повернуся туди назавжди
Жінка (43 роки) подорожує до міста Київ через Румунію
Майбутні поверненці. Більшість майбутніх поверненців (52%) зазначили, що їхньою головною причиною повернення до України є возз’єднання з родиною. Три з десяти (29%) сказали, що їх мотивує туга за домом. Один із п’яти повертається, щоб допомогти із сімейними обов’язками. Цікаво, що 17% повертаються, щоб здобути освіту в Україні, а 10% вже знайшли або мають роботу там. Дев’ять відсотків прагнуть отримати або оновити документи. Ще 8% зазначили, що нестача ресурсів у країні перебування стала причиною їхнього повернення.
При поверненні до України кожен третій (34%) потенційний репатріант планував відновити свою попередню зайнятість, 20% мали намір доглядати за сім’єю, а 15% були безробітними та потребували пошуку роботи. Вісім відсотків були пенсіонерами, а шість відсотків – у декретній відпустці. Невеликі частки респондентів мали намір розпочати бізнес (3%) або навчатися (1%). Решта 12% не знали або відмовитлись відповідати. Більше двох третин потенційних репатріантів (69%) заявили, що їхні домогосподарства возз’єднаються після прибуття до місця призначення.
У другій половині 2024 року майже половина (49%) короткострокових відвідувачів, потенційних репатріантів та осіб, які ще не визначилися, повідомили про відсутність негайних потреб. Однак фінансова підтримка залишалася найбільш актуальною потребою: 24% визначили її як пріоритет, що узгоджується з результатами другого кварталу.
На другому місці за важливістю була необхідність медичних послуг, яку зазначили 23% респондентів.
Серед інших потреб після прибуття в Україну було:
- загальна інформація (11%),
- допомога з документацією (11%),
- медикаменти (10%),
- довгострокове житло (10%),
- юридична допомога (10%).
Більша частка короткострокових відвідувачів повідомила про негайні потреби після прибуття в Україну порівняно з потенційними поверненцями у кількох категоріях, зокрема фінансова підтримка (26% проти 21% потенційних поверненців), медичні послуги (23% проти 19%), загальна інформація (13% проти 1%), ліки (11% проти 6%) та довгострокове житло (10% проти 9%).
Потенційні поверненці частіше повідомляли про потреби, пов’язані з особистою безпекою (18% проти 8% короткострокових відвідувачів), зарахуванням до школи (13% проти 4%), працевлаштуванням (13% проти 8%) та допомогою з документацією (12% проти 10%).
Загалом 47% усіх респондентів зазначили, що не мають негайних потреб після прибуття в Україну, що є покращенням у порівнянні з другим кварталом (39%).
Одержана допомога за кордоном. Вісімдесят один відсоток українських респондентів отримали гуманітарну допомогу під час перебування за кордоном. Серед тих, хто провів найбільше часу в Республіці Молдова (n=1 098), майже всі (94%) отримали допомогу. Високі показники отримання допомоги спостерігалися і в інших країнах: 93% в Ірландії, 91% в Румунії, 87% у Німеччині та 84% у Великій Британії.
Серед 81% респондентів, які отримали певний вид гуманітарної допомоги під час перебування за межами України (n=2 897), найбільш поширеним джерелом були агентства ООН (82% отримувачів).
Понад половина (56%) отримала допомогу від Міжнародної організації з міграції (IOM). Державна або муніципальна допомога в країні перебування була доступна для 49% респондентів, а 45% повідомили про отримання підтримки від неурядових організацій. Додаткові джерела допомоги включали релігійні організації (30%), індивідуальні пожертви (7%) та місцевих волонтерів (5%).
Потенційні поверненці повідомили про отримання гуманітарної допомоги у меншій кількості випадків (70%) порівняно з тими, хто повертався на короткий період (83%).
Це не обов’язково пов’язано з обмеженим охопленням гуманітарних організацій, оскільки лише невелика кількість респондентів мала труднощі з отриманням допомоги, коли вони її потребували (1% як серед потенційних поверненців, так і серед короткострокових відвідувачів).
В’їзд та виїзд з України
Як короткострокові відвідувачі, так і потенційні поверненці в середньому перетинали кордон приблизно однакову кількість разів з лютого 2022 року.
Однак більша частка потенційних поверненців повідомила про перетин кордону менше трьох разів у порівнянні з короткостроковими відвідувачами (37% проти 19%).
При цьому, якщо розглядати тих, хто перетинав кордон більше трьох разів, тенденція змінюється, і більша частка припадає на короткострокових відвідувачів (79%) порівняно з потенційними поверненцями (62%).
Склад групи
Більше половини (57%) респондентів пересувалися у групі, тоді як 43% подорожували наодинці. Потенційні поверненці частіше подорожували у групі (65%) порівняно з короткостроковими відвідувачами (54%) та тими, хто не знав, як довго залишатиметься в Україні (64%).
Потенційні поверненці частіше подорожували тим самим способом, яким вони залишали Україну—або наодинці в обох напрямках (22%), або з тими самими членами групи (50%).
Три чверті (77%) усіх українських респондентів перетинали кордон з принаймні однією дитиною (віком до 18 років). Жінки набагато частіше подорожували з дітьми (79% проти 21% чоловіків).
ОБЛАСТІ (РЕГІОНИ) ПОХОДЖЕННЯ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ
Серед усіх респондентів ті, хто походить з східного макрорегіону, рідше прямували до своєї області походження (56%) порівняно з тими, хто походить з Центрального (96%) та Західного (94%) макрорегіонів, а також з Києва (94%).
Серед потенційних поверненців всі, хто походять із Центрального макрорегіону, поверталися до того ж регіону. Потенційні поверненці зі Сходу, Півночі, Півдня та Київського макрорегіонів набагато частіше поверталися до своєї області походження, ніж короткострокові відвідувачі.
Загалом, потенційні поверненці частіше прямують до своєї області походження (90%), ніж короткострокові відвідувачі (82%).
Найпоширенішими причинами, через які респонденти зазначили, що не подорожуватимуть до своєї області походження, були: безпека (37%), їхня родина перебувала в іншій області (22%), їхній будинок був пошкоджений (14%) або місце походження було занадто далеко (13%). Інші причини становили 15%.
21% як короткострокових відвідувачів, так і потенційних поверненців подорожували до інших областей через свою родину. Потенційні поверненці частіше прямували до іншої області через пошкодження їхнього будинку (29% порівняно з 14% короткострокових відвідувачів).
Мої батьки хворі, я залишусь вдома. Мені дуже важко жити за кордоном
Жінка (48 років) подорожує до міста Київ через Румунію.
НЕРІВНЕ СТАВЛЕННЯ
Три відсотки українців, які перетинали кордон назад, зазначили, що вони та/або член їхньої сім’ї зазнали несправедливого або нерівного ставлення на основі національності, етнічної приналежності або статі після того, як покинули своє звичайне місце проживання в Україні.
Короткострокові відвідувачі та потенційні поверненці повідомляли про це на тому ж рівні (3%).
Переважна більшість респондентів не стикалася з такими ситуаціями (95%), а один відсоток не надав відповіді.
Жінки повідомляли про випадки дискримінації трохи частіше (5%), ніж чоловіки (2%).
Серед тих, хто мав Тимчасовий захист, п’ять відсотків респондентів зазначили, що зазнали нерівного ставлення.
ПОВЕРНЕНЦІ З-ЗА КОРДОНУ
Основні профілі та потреби українців, які були опитані під час повернення до країни, узгоджуються з профілями тих українців, які вже повернулися з-за кордону (опитаних у 19-му раунді Загального опитування населення України від МОМ). Серед усіх опитаних поверненців 87% становили жінки, а чоловіки — 13%. У середньому вони провели за кордоном близько 217 днів (7 місяців), що більше, ніж середня тривалість переміщення українців, які залишалися в країні (164 дні).
Переважна більшість тих, хто був переміщений за кордон (86%), повернулися з Європейського Союзу. Серед українців, які повернулися після перебування за кордоном, значна частка (60%) мала намір залишитися у своєму поточному місці проживання, 15% повідомили про бажання повернутися до свого рідного міста чи села. Шість відсотків розглядали можливість переїзду в інше місце, а 18% не були впевнені у своїх планах.
УГОРЩИНА
Опитування, проведені DTM в Угорщині, не були включені до регіонального аналізу через малу кількість відповідей, що впливає на репрезентативність загальної чисельності населення, яке повертається з Угорщини. Незважаючи на це, результати 43 опитувань дають цінне розуміння щодо тривалості перебування та складу груп українських біженців в Угорщині. У цьому розділі представлено короткий аналіз цих респондентів.
Загалом було зафіксовано 21 короткострокового відвідувача та потенційних поверненців, які перетинали кордон назад до України з Угорщини. Серед них шестеро подорожували в тій самій групі, з якою покинули Україну, а ще шестеро — з дітьми. Більше половини респондентів (13) заявили про свій намір повернутися для короткого візиту, тоді як восьмеро ще не визначилися з тривалістю перебування. Крім того, 11 респондентів планували повернутися до того самого місця проживання, яке вони мали до переміщення за кордон. Решта 22 респонденти були поточними мешканцями України.
ЛАТВІЯ: ТРАНЗИТ ЧЕРЕЗ РОСІЙСЬКУ ФЕДЕРАЦІЮ
У період з квітня по червень 2024 року DTM також проводив опитування на прикордонних пунктах у Латвії, опитуючи українців, які мали намір транзитом через Російську Федерацію дістатися до окупованих територій України. Наведений аналіз базується на 21 опитуванні громадян України (20 жінок і 1 чоловік).
Більше половини респондентів (n=11) повідомили, що перетинали кордон самостійно, хоча спочатку виїжджали у складі групи. Лише двоє респондентів подорожували з дітьми. П’ятнадцять респондентів зазначили, що повертаються для короткого візиту, тоді як шестеро ще не визначилися. Жоден з опитаних не мав наміру залишатися більш ніж на 30 днів.
Примітно, що 18 респондентів, які перетинали кордон через Латвію, повідомили, що не прямували до свого місця походження. Основними причинами вибору іншого місця були пошкодження їхнього житла (7 осіб) та його зайняття (6 осіб). Серед респондентів 11 осіб були родом з Донецької області, троє поверталися до міста Києва, а ще троє не захотіли розкривати своє місце призначення. Друга за чисельністю група походила з Луганської області й складала сім осіб.
ПОТОЧНІ МЕШКАНЦІ УКРАЇНИ, СОЦІОДЕМОГРАФІЧНИЙ ПРОФІЛЬ
ПРИЧИНИ ПОДОРОЖІ ТА ОСНОВНА КРАЇНА ПЕРЕБУВАННЯ
Респондентів попросили визначити основні та другорядні причини їхньої короткострокової поїздки за кордон. Переважна більшість поточних жителів України зазначили, що їхньою основною причиною виїзду за кордон була коротка поїздка (89%), за якою слідували війна (6%) та економічні причини (3%). Найчастіше згадуваними другорядними причинами подорожі за кордон були стан війни в Україні (69%), короткострокова поїздка (17%) та економічні фактори (4%).
Серед респондентів, які на момент опитування проживали в Україні, основними країнами перебування під час поїздки були Республіка Молдова (22%), Словаччина (16%) та Республіка Туреччина (10%). Далі йшли Італія (7%) та Румунія (7%).
Ми їздили отримати медичне лікування в Румунії
Жінка (63 роки), яка подорожує до Чернівецької області через Румунію.
ОБЛАСТЬ ПОХОДЖЕННЯ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ
Основними областями походження поточних мешканців України були Одеська (29%), місто Київ (11%), Дніпропетровська (9%) та Харківська (7%). Аналогічно, Одеська (30%) і місто Київ (11%) були двома найпоширенішими областями призначення. Далі йшли Дніпропетровська (9%) та Чернівецька (6%).
Респонденти, які походять зі східного макрорегіону, рідше поверталися до того ж регіону (89%) порівняно з респондентами з інших макрорегіонів походження (від 97% до 99%).
Серед небагатьох респондентів, які поверталися до іншої області, ніж їхня область походження (4%), 31% вказали Вінницьку область як пункт призначення, далі йшли Одеська (15%) і місто Київ (14%).
Респонденти висловлювали занепокоєння щодо безпеки (34%) та мали родину в іншій області (34%) як основні причини, чому вони не повертаються до своєї області походження. Крім того, 15% мешканців на момент опитування повідомили про переїзд в іншу область через пошкодження їхніх домівок, а 10% зазначили, що їхня територія перебуває під окупацією.
КІЛЬКІСТЬ В’ЇЗДІВ І ВИЇЗДІВ
Найбільша частка мешканців України (28%) повідомила, що перетинала кордон від трьох до п’яти разів між лютим 2022 року та моментом опитування, що підкреслює тенденцію повторної мобільності серед цієї групи.
Примітно, що 19% респондентів зазначили, що перетинали кордон понад десять разів або здійснювали регулярні перетини, що відображає стабільний рівень високої мобільності.
Вісімнадцять відсотків респондентів повідомили, що перетнули кордон лише один раз, тоді як 20% зазначили, що робили це двічі.
СТАТУС ЗАЙНЯТОСТІ
Серед поточних мешканців України, які повернулися після короткострокової поїздки за кордон, 54% повідомили про певну форму зайнятості.
Це узгоджується з міжвідомчим звітом про Опитування соціально-економічної інтеграції (SEIS), яке також підкреслює загальну тенденцію відносно високих рівнів зайнятості серед цього населення, хоча часто вони характеризуються низькими заробітними платами (SEIS, 2025).
Спостерігалися значні гендерні відмінності у категоріях зайнятості. Більша частка жінок-респонденток, які на момент опитування були мешканцями України (47%), повідомили про зайнятість порівняно з 24% чоловіків.
Навпаки, пенсійний статус був значно поширенішим серед чоловіків-респондентів: 64% вказали на цей статус порівняно лише з 10% жінок.
Чинні закони України, які обмежують виїзд чоловіків призовного віку за кордон, ймовірно, пояснюють вищу частку чоловіків пенсійного віку серед вибірки тих, хто перебував за кордоном.
Десять відсотків жінок-респонденток були безробітними, але активно шукали роботу, а 9% перебували у відпустці по догляду за дитиною.
Самозайнятість була трохи поширенішою серед чоловіків-респондентів порівняно з жінками (8% проти 6%).
Серед мешканців України, які мали роботу, 88% були офіційно працевлаштовані в Україні.
Чоловіки-респонденти мали дещо вищі шанси на офіційне працевлаштування порівняно з жінками (92% проти 89%).
Я приїхала до Румунії, щоб зустрітися з сином. Він знаходився в Ірландії, і ми не можемо повернутися додому, тому зустрілися в Румунії
Жінка (66 років), яка подорожує до Хмельницької області через Румунію.
ОЧІКУВАННЯ ПІСЛЯ ПОВЕРНЕННЯ
Майбутніх поверненців та поточних мешканців України запитали про їхні очікування щодо можливості задовольнити базові потреби, отримати доступ до послуг та брати участь у громадських справах після прибуття до місця призначення в Україні.
Ці результати допомагають визначити довготривалі рішення, які узгоджуються з потребами поточних мешканців України та враховують вимоги інтеграції тих, хто повертається після вимушеного переміщення за кордоном.
Майбутні поверненці
Більшість майбутніх поверненців очікували, що доступ до їжі (99%), документів посвідчення особи та освітніх документів (97%), житла (97%) та базових послуг (95%) буде дещо легким, легким або дуже легким (далі — «легким»).
Це свідчить про те, що майбутні поверненці були більш оптимістично налаштовані щодо своїх очікувань у порівнянні з поточними мешканцями України (95% проти 81%).
Ця різниця може пояснюватися тим, що поточні мешканці ще недавно жили в Україні і, відповідно, можуть мати доступ до більш актуальної інформації про ситуацію.
Додатково, 88 відсотків потенційних поверненців висловили очікування, що зможуть легко покривати базові витрати. Однак респонденти були менш впевнені у своїй здатності брати участь у громадських справах – лише 77 відсотків вважали, що це буде легко. Примітно, що 14 відсотків потенційних поверненців очікували, що участь у громадських справах буде дуже складною, складною або дещо складною (надалі згадуватиметься як «складно»). Семеро з десяти (69%) потенційних поверненців підтвердили, що їхня сім’я возз’єднається після їхнього прибуття.
Майже половина потенційних поверненців (52%) очікували, що через війну вони «дуже часто» стикатимуться з серйозними інцидентами, що загрожують безпеці. Додатково, 21 відсоток прогнозували, що після повернення до місця призначення вони «іноді» потраплятимуть у небезпечні ситуації, тоді як 12 відсотків очікували зустрічатися з ризиками «часто».
У противагу цьому, 15 відсотків респондентів вважали, що ніколи не зіткнуться з такими випадками. Цікаво, що частка тих, хто очікував «ніколи» не зіштовхнутися з загрозами безпеці, була значно вищою серед нинішніх жителів України — 59 відсотків, що підкреслює відмінності у сприйнятті безпеки між цими двома групами.
Поточні жителі України
Більшість респондентів, які є поточними жителями України, очікували, що доступ до базових послуг після прибуття буде легким (81%), тоді як лише 10 відсотків передбачали труднощі. Доступ до продуктів харчування був переважно сприйнятий як легкий усіма опитаними в цій категорії (99%). Очікування щодо легкого доступу до документів (98%) та належного житла (95%), а також покриття базових витрат (91%) також були високими.
Дев’яносто чотири відсотки українських жителів висловили очікування, що участь у громадських справах буде легкою, що значно перевищує показник серед потенційних поверненців (77%).
Крім того, коли українських мешканців запитували про очікування серйозних загроз безпеці в Україні, понад половина (59%) вважала, що такі інциденти ніколи не стануться, тоді як менші частки респондентів передбачали їхню можливість іноді (6%), часто (17%) або постійно (24%).
Я хочу вивезти батьків за кордон, в Україні важко через відключення електроенергії, вони залишаються без тепла
Жінка (50 років), подорожує до Івано-Франківської області через Румунію.
Методологія
З березня 2022 року Матриця відстеження переміщення (DTM) Міжнародної організації з міграції (МОМ) регулярно проводить опитування осіб, які повертаються до України з сусідніх країн. Метою цього дослідження є покращення розуміння їхніх профілів, моделей переміщення, намірів та потреб. Опитування проводиться у п’яти сусідніх з Україною країнах (Угорщині, Польщі, Республіці Молдова, Румунії та Словаччині), а також у Латвії, щоб охопити осіб, які повертаються через територію Російської Федерації до окупованих районів України.
Очні опитування проводяться мережею з понад 42 навчених інтерв’юерів, які працюють на визначених пунктах виходу та транзитних локаціях поблизу кордонів України. Опитування є анонімним та добровільним і проводиться лише після отримання згоди респондента. Респонденти можуть припинити опитування у будь-який момент. Анкета доступна українською, російською, румунською та англійською мовами, а вибір мови залежить від самого респондента. Для аналізу включаються лише повністю заповнені анкети.
З березня 2023 року опитування також проводиться у Латвії для збору інформації про українських біженців, яких зустрічають у прикордонних районах і які планують переміщення через територію Російської Федерації до окупованих регіонів на сході України.
З липня 2023 року секцію опитування, присвячену намірам, було оновлено для врахування актуальних змін у динаміці переміщення. Додано питання щодо «тривалості перебування в Україні», що вимірюється у кількості днів (також можливі варіанти відповіді «назавжди» та «не знаю»). Для цілей цього звіту короткострокові відвідувачі — це ті, хто має намір залишатися в Україні 30 днів або менше, тоді як потенційні поверненці — це особи, які планують перебувати в країні більше 30 днів або «назавжди».
З 1 січня по 20 вересня 2024 року потенційними поверненцями визначалися особи, які залишатимуться в Україні понад 30 днів, за винятком тих, хто подорожує з метою відвідування або супроводження когось за кордон, здійснення покупок чи туризму.
З 21 вересня по 22 листопада 2024 року потенційними поверненцями вважалися ті, хто планує перебувати в Україні понад 30 днів і провів менше 50% останніх трьох місяців у країні.
Додатково було введено нову категорію «поточний житель України», щоб врахувати респондентів, які проживають в Україні та повертаються після візиту за кордон.
Ці класифікації застосовувалися протягом усього процесу збору та аналізу даних для більш точного відображення різноманітних намірів перетину кордону.
Обмеження
Збір вибірки не міг ґрунтуватися на перевірених даних щодо кількості українських біженців, які повертаються до України через всі наземні прикордонні пункти, де проводилось опитування. Такі перевірені дані не є стабільно доступними і не є порівнянними для всіх сусідніх країн.
Географічний розподіл інтерв’юерів охоплює широкий спектр локацій та способів пересування. Проте доступність різних транзитних пунктів змінюється, і не всі особи, які перетинають кордон, мають час (10–20 хвилин) на участь в опитуванні. Наприклад, легше проводити інтерв’ювання осіб, які подорожують автобусами, поїздами та іншими видами групового транспорту, ніж тих, хто користується приватним автотранспортом і швидше проходить через пункти прикордонного контролю (ПКК).
Вибірка може не повною мірою охоплювати профіль усіх біженців, оскільки деякі поверненці подорожують на власних автомобілях.
Хоча загальна вибірка не може вважатися репрезентативною, стабільність збору даних у кожній країні та на регіональному рівні свідчить про те, що поточна методологія вибірки дає результати, які мають практичну цінність. Оскільки офіційна статистика щодо потоків через кордон, яку збирають уряди, не містить інформації про причини переміщення, аналіз, що представлений у цьому звіті, є незваженим і може містити певні упередження, залежно від кількості відповідей з кожної країни.
