ВПЛИВ УКРАЇНЦІВ НА ЕКОНОМІКУ ПОЛЬЩІ – Deloitte & UNHCR

Analysis_of_the_impact_of_refugees_from_Ukraine_on_the_economy_of_Poland.pdf

Українці успішно інтегрувалися на риніку Польщі

Українці демонструють успішне зростання трудової інтеграції в Польщі. Великий наплив після лютого 2022 року значно збільшив вже й до того значну українську міграційну спільноту. Основну частку біженців становлять жінки з дітьми, а понад 67% домогосподарств очолюють жінки.

Польща оперативно відкрила свій ринок праці для українців, і, попри труднощі, вони швидко інтегрувались економічно й почали забезпечувати себе здебільшого за рахунок працевлаштування. За рік рівень зайнятості серед біженців зріс з 61% до 69%, а медіанна чиста зарплата — з 3 100 злотих до 4 000 злотих, майже зрівнявшись з загальнонаціональним рівнем.

З виходом українців на ринок праці економіка адаптувалася — зросла спеціалізація та продуктивність, а притік робочої сили не справив негативного впливу на зайнятість та зарплати поляків. Навпаки:

• Рівень зайнятості серед громадян Польщі зріс, а рівень безробіття — знизився.
• У повітах, де частка зайнятих українців зросла на 1 в.п., рівень зайнятості поляків підвищився на 0,5 в.п., а безробіття зменшилось на 0,3 в.п.
• Немає ознак зниження зарплат; обмежені дані навіть вказують, що більша присутність українців могла сприяти зростанню місцевих зарплат.

Ці висновки узгоджуються з академічними дослідженнями: мігранти позитивно впливають на місцевих працівників. Залучення іноземців сприяє тому, що громадяни переходять до комплементарних, більш кваліфікованих і краще оплачуваних занять. У результаті маємо позитивний імпульс для продуктивності, який знижує тиск на ринку праці.

Макроекономічний вплив

У 2024 році чистий внесок українських біженців склав 2,7% ВВП Польщі. Це та сума, яку б країна втратила, якби біженці «зникли» з польської економіки. Основним чинником цього впливу є збільшення кількості працівників, але також враховується підвищення продуктивності, зумовлене глибшою спеціалізацією. Загалом, вплив біженців був переважно позитивним — він вивів польську економіку на вищу траєкторію зростання.

Біженці роблять внесок в економіку трохи більший, ніж їхня частка зайнятості — вони не лише збільшують пропозицію праці як працівники та підприємці, але й стимулюють попит як споживачі. Зростання продуктивності завдяки спеціалізації у робочій силі додатково підтримує економіку.

Додаткові виклики

Попри суттєвий прогрес у включенні біженців до ринку праці, низка проблем залишається. Українські біженці мають удвічі менше шансів на офіційне працевлаштування, ніж польські громадяни, і лише небагатьом з них вдається досягти високих доходів. Хоча вони переходять до більш привабливих професій швидше, ніж інші групи населення, їх зайнятість усе ще надмірно зосереджена в менш фахових професіях. Це особливо характерно для осіб із вищою освітою.

---

Потенційні макроекономічні вигоди від подальшої інтеграції біженців — значні. Навіть часткове усунення існуючих прогалин — хоча б на 50% — може забезпечити економічний приріст обсягом щонайменше 6 мільярдів злотих на рік. З цього, понад 2,5 мільярда злотих можуть надійти до державного бюджету через податки та внески на соціальне страхування.

1. Українські біженці в Польщі

Масовий наплив біженців після лютого 2022 року відбувся на тлі вже чисельної української міграційної спільноти в Польщі (1.1). Біженці суттєво змінили демографічний портрет українців у країні: більшість із них — це жінки та діти, а багато домогосподарств очолюються жінками (1.2). Протягом останнього року джерела доходів таких домогосподарств дедалі більше наближуються до рівня польської економіки (1.3).

1.1 Прибуття після лютого 2022 року

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну Польща зазнала масового напливу біженців — понад 27 мільйонів перетинів кордону з Україною та понад 1,9 мільйона заяв на тимчасовий захист подано станом на 7 квітня 2025 року.

Проте не всі ці люди залишилися в Польщі: багато хто згодом повернувся до України або поїхав до інших країн. Станом на 14 лютого 2025 року в Польщі залишалося менш як 1 мільйон осіб із номером PESEL UKR, а сальдо прикордонного руху між Польщею та Україною становило трохи менше 2 мільйонів.

До початку повномасштабної війни в Україні у 2022 році кількість українців у Польщі вже була значною та зростала, хоча точну кількість мігрантів було складно визначити.

Від початку збройного конфлікту на сході України в 2014 році спостерігалося стабільне зростання потоку українців до Польщі. Багато з них шукали роботу на тлі економічного спаду в Україні та девальвації гривні. Переважна більшість мігрантів приїжджала як сезонні працівники, що стало можливим завдяки закону 2011 року, який дозволяв громадянам України та ще п’яти країн працювати в Польщі до шести місяців на рік без дозволу на роботу — лише за заявою від роботодавця.

Це була кругова міграція: українці приїжджали на півроку до Польщі, поверталися до України ще напів року — і знову їхали на заробітки. Водночас дані про заяви роботодавців не відображали фактичну кількість працівників-українців, адже одна особа могла мати декілька заяв (наприклад, при зміні роботодавця чи посадового підвищення на тому ж підприємстві).

Крім того, особи, які перебували в Польщі менше ніж рік, не включалися до статистики населення, яку веде Головне статистичне управління Польщі (GUS). За оцінками Національного банку Польщі (NBP), в період між 2014 і 2018 роками в країні перебувало одночасно від одного до двох мільйонів українських працівників. За даними національного перепису 2021 року, за рік до початку повномасштабної війни в Польщі проживало приблизно один мільйон громадян України — майже всі на тимчасовій основі.

* Часовий ряд щодо кількості українців у Польщі за останнє десятиліття охоплює лише працюючих осіб.

Попередні міграційні хвилі складалися переважно з тих, хто шукав роботу в Польщі. Проте фактична кількість працевлаштованих громадян України, ймовірно, була вищою. По-перше, деякі типи легальної тимчасової зайнятості не потребують соціального страхування. По-друге, статистичне визначення зайнятої особи ширше, ніж просто наявність реєстрації в Управлінні соціального страхування (Zakład Ubezpieczeń Społecznych, ZUS) на певну дату. По-третє, частина українців працює в тіньовому секторі.

Кількість застрахованих працівників-громадян України зросла з 33 тисяч наприкінці 2013 року до 627 тисяч на кінець 2021 року — перед напливом біженців. Частково це зростання відображає перехід до більш формалізованих форм зайнятості та отримання дозволів на роботу. Після лютого 2022 року показники зросли ще більше, через прибуття біженців. Дані за середину 2024 року вказують на 771 тисячу застрахованих працівників із громадянством України, з яких 247 тисяч — біженці.

Українським біженцям у Польщі надають ідентифікаційний номер PESEL UKR — аналог ІПН-номера громадянина Польщі — що дало змогу отримати якісні демографічні дані про них. Водночас багато з них і досі не потрапляють до більшості статистичних звітів Центрального статистичного управління Польщі.

1.2 Особливості домогосподарств

Склад українського населення в Польщі радикально змінився після 24 лютого 2022 року. До 2021 року більшість українців у Польщі становили чоловіки (майже дві третини), які приїжджали з трудовою метою, часто залишаючи свої родини в Україні. Початок повномасштабної війни спричинив хвилю переміщення осіб, головним чином жінок і дітей, оскільки чоловіків в Україні мобілізували до Збройних Сил. Дані соціального страхування не відображають повною мірою цих змін, оскільки охоплюють лише зайнятих працівників — без урахування дітей і дорослих, які не працюють.

Більшість біженців з України, які нині проживають у Польщі, — це жінки та діти, з них понад половина працездатного віку. Найкращим джерелом актуальної інформації про чисельність є база даних активних номерів PESEL, яка регулярно оновлюється.

Згідно з реєстром, 61,5% зареєстрованих — жінки, а 38,5% — чоловіки. База також містить вік власників PESEL UKR, що свідчить: понад половину (57,4%), тобто понад 560 тисяч осіб, становлять люди працездатного віку (18–65 років). В групі працездатного віку — суттєвий гендерний дисбаланс: жінки 18–65 років становлять 40% усієї групи біженців, а чоловіки — лише 18%.

Більшість домогосподарств українських біженців очолюють жінки. Згідно з опитуванням про соціально-економічну інтеграцію (SEIS) 2024 року, 67% українських біженських домогосподарств очолюють жінки без дорослих партнерів.

У порівнянні з попереднім опитуванням 2023 року (оцінка мультисекторальних потреб, MSNA), частка домогосподарств, які включають особу з інвалідністю, знизилася до 5% (з 10% у 2023 році), а частка тих, які включають хронічно хвору особу — до 48% (проти 49%).

Крім того:

• Середній розмір домогосподарства — 2,4 особи (було 2,7 у 2023 році);
• 57% домогосподарств мають дітей (проти 52% у 2023 році);
• 6% включають вагітну або жінку, що годує грудьми (та сама частка, що й торік).
• Лише 15% домогосподарств — це повні сім’ї з працездатними чоловіком і жінкою та дітьми.

Більшість українських біженців оселилися у великих містах — особливо у Варшаві, Вроцлаві та навколишніх районах. Вісім найбільш населених повітів Польщі, де проживає 16% місцевого населення, також є лідерами за кількістю українських біженців — тут мешкає 29% усієї біженської спільноти. Це свідчить про вищу концентрацію біженців у великих містах порівняно з польським населенням загалом, адже саме ці локації приваблюють через розвинені ринки праці й більші можливості для самозабезпечення.

Найвища частка біженців серед місцевих мешканців спостерігається у:

• місті Вроцлав — 7,4% населення,
• Перемишлі, прикордонному місті — 6,5%,
• Повіт Прушковський, передмістя Варшави — 6,3%.

Сама Варшава — сьома за часткою біженців, які становлять 5,6% місцевого населення.

1.3 Джерела доходів домогосподарств

Ринок праці є переважним джерелом отримання доходів для українських біженців у Польщі. За даними опитування SEIS, проведеного у травні та червні 2024 року, це – 80% доходів домогосподарств біженців. До джерел доходів цього типу входять: робота на повну або часткову зайнятість, самозайнятість, дистанційна робота та дистанційна робота в Україні.

Для переважної більшості українських домогосподарств допомога «Сімʼя 800+» була єдиною соціальною виплатою, яку вони отримували від польського уряду. Лише 5% українських біженських домогосподарств отримували компенсацію за проживання, 4% — допомогу з інвалідності, і ще менший відсоток — інші види допомоги.

У 2024 році українські біженські домогосподарства все частіше отримували доходи з Польщі, а не з України. Це видно з порівняння результатів опитувань MSNA (липень–серпень 2023) та SEIS (травень–червень 2024) (UNHCR, 2024, 2023).

Хоча між ними є певні методологічні відмінності, можна побачити, що частка доходів, зароблених у Польщі, зросла з 81% у 2023 році до 90% у 2024 році. Водночас частка доходів з України скоротилася з 18% до лише 9%.

Згідно з науковими даними, активне користування державними послугами у країні перебування підвищує ймовірність повернення біженців до країни походження, тоді як інтеграція на ринку праці — навпаки, знижує її.

Деякі дослідження свідчать, що коли українські біженці мають доступ до освіти, охорони здоров’я та соціальних послуг, вони частіше розглядають можливість повернення додому — саме тому, що почуваються більш стабільно й мають ресурси для планування. Дослідження Sohst та ін. (2024) показало, що наміри на короткострокове повернення були вищими в тих країнах, які активно пропонують державні послуги та мають здоровішу економіку (менший рівень бідності, вищий ВВП). Інакше кажучи, коли люди не лише виживають, а мають певний простір для дій, вони більше готові думати про повернення.

Водночас інтеграція на ринку праці знижує ймовірність повернення. Особисті обставини, звісно, відіграють важливу роль. Біженці, які мають формальне працевлаштування в приймаючих країнах, на 12 відсоткових пунктів рідше планують повернення найближчим часом, порівняно з тими, хто не працює (Sohst та ін., 2024).

Більше того, Lewandowski та ін. (2025) виявили, що біженці, які зазнали сильнішого «деградування завдань» (тобто змушені виконувати роботу, що не відповідає їхній кваліфікації), частіше планували повернення в Україну до 2023 року — особливо ті, хто у 2022 році ще не мав таких намірів.

2. Українські біженці на польському ринку праці

Протягом останнього року, з погляду інтеграції на ринку праці, українські біженці покращили свої показники працевлаштування та заробітків, однак усе ще непропорційно часто зайняті на посадах, що належать до найпростіших видів робіт.

2.1 Покращення економічної ситуації

Економічне становище українських біженців у Польщі відчутно покращилося протягом останнього року. Це не дивно, бо, по-перше, рівень зайнятості серед працездатних біженців зріс з 61% до 69% (рівень безробіття зменшився з 15% до 8%), а По-друге, медіанна чиста заробітна плата зросла з 3 100 до 4 000 злотих, тобто на 29%. Хоча приблизно половину цього зростання пояснює загальне підвищення зарплат у країні через високу інфляцію (валова зарплата по економіці зросла на 15%), це все одно істотний прогрес.

Станом на кінець червня 2024 року лише 44% застрахованих у ZUS українських біженців мали трудовий договір, тоді як серед польських громадян — 82%. Багато хто, імовірно, віддає перевагу договорам цивільного права або самозайнятості, щоб обмежити соціальні внески до рівня мінімальної зарплати.

Станом на 30 червня 2024 року 38% українських біженців були зайняті у найпростіших професіях — значно більше, ніж серед довоєнних українців (25%), іноземців не з України (18%) та громадян Польщі (10%).

Хоча ця частка виглядає найменш сприятливою, покращення становища українських біженців за два роки з червня 2022 року було найбільшим: +10 відсоткових пунктів проти +9 у довоєнних українців, +2 у решти іноземців і +1 у поляків.

З іншого боку, у II кварталі 2024 року частка тих, хто обіймає керівні або спеціалізовані посади (найвищі за оплатою), становила по 8% серед українських біженців і довоєнних українців, тоді як серед іноземців не з України — 22% (багато з яких працюють в IT або займають керівні позиції), а серед громадян Польщі — 28%.

У підсумку, хоча українські біженці все ще зосереджені в менш привабливих сферах зайнятості, саме вони рухаються вгору найшвидше — і це сильний сигнал інтеграційного потенціалу.

Професійний прогрес українських біженців у порівнянні з приймаючим населенням може бути швидшим, ніж це показують дев’ять основних професійних груп.

Особливо показовим є те, що темпи прогресу українських біженців та довоєнних українських мігрантів в межах цих дев’яти груп майже однакові. Проте така картина приховує значну неоднорідність усередині самих професійних категорій.

Між 30 червня 2022 року та 30 червня 2024 року українські біженці збільшили свої заробітки орієнтовно на 7% за рахунок переходу до більш оплачуваних професій. Для довоєнних українців цей приріст склав 5%, для іноземців не з України — 4%, а для польських громадян — лише 1%.

Українські біженці поступово скорочують розрив у заробітній платі з громадянами Польщі на всіх рівнях оплати.

2.2 Поточна ситуація із зайнятістю

У віковій групі 15–59/64 років рівень зайнятості серед громадян Польщі у II кварталі 2024 року, за даними Eurostat, становив 75%, що трохи вище, ніж 69% серед українських біженців за результатами опитування SEIS 2024 року. Після коригування на відмінності у статево-віковій структурі, цей показник для українців зростає до 73%.

У віковій групі 15–64 років рівень зайнятості українських біженців-чоловіків становив 67%, у той час як серед польських чоловіків — 77%. Для жінок ці показники ближчі: 70% серед українок-біженок проти 72% серед польок у віковій групі 15–59 років (пенсійний вік жінок у Польщі — 60).

Яскраві відмінності спостерігаються у вікових групах 15–19 і 20–24 роки, де українці мають вищі показники працевлаштування, ймовірно через те, що українська система освіти закінчується у 17 років, а польська — у 19.

Водночас рівень зайнятості серед українок-біженок падає у вікових групах 25–29, 30–34 та 35–39 років — як порівняно з молодшими/старшими українками, так і з польками. Імовірною причиною є обмежений доступ до послуг із догляду за дітьми.

Також значно нижчими є показники зайнятості серед українок 55–59 років, можливо, тому що пенсійний вік жінок в Україні лише нещодавно (у 2021 році) досягнув 60 років.

З нинішнім рівнем інтеграції українських біженців на ринку праці та характером виконуваної ними роботи, їхня медіанна чиста заробітна плата становить приблизно чотири п’ятих від медіанної зарплати по країні — хоча, ймовірно, нижча, якщо порівнювати за середніми або валовими доходами.

У II кварталі 2024 року медіанна чиста заробітна плата українських біженців становила 4 000 злотих за даними SEIS та 3 767 злотих за даними опитування NBP (2024). Це становить 84% і 79% відповідно від національної медіани. Цей показник, найімовірніше, був би нижчим, якби можна було оцінити саме середні або валові доходи.

По-перше, середнє значення замість медіанного показало б більший розрив, оскільки національна середня зарплата завищена через високі доходи топ-працівників, які менш характерні для українських біженців. UNHCR (2025b), використовуючи іншу методику, оцінило середню чисту зарплату українських біженців у 4 214 злотих, що дещо вище, ніж у цьому звіті, але становить лише 72% від середньої по країні.

В якості непрямого джерела використовуються адміністративні дані ZUS, які можуть дати уявлення про відносний рівень валових доходів. Станом на 30 червня 2024 року середній розмір бази соціальних внесків українських біженців становив лише 64% від бази польських громадян. Але цей показник стосується тільки порівняння з поляками (а не з усіма працівниками економіки) та має обмеження: дані наведені лише на одну дату, не враховують тіньову зайнятість, відрізняються залежно від типу контракту, не охоплюють фермерів (вони мають окрему систему страхування), тощо.

Крім того, адміністративні дані ZUS значно обмеженіші за дані опитувань SEIS, які є основою цього звіту.

Заробітна плата українських біженців-чоловіків вища, ніж у жінок, але розрив між ними не перевищує загальний показник у польській економіці.

Серед українських біженців найвищі доходи порівняно з рівнем зарплат в економіці загалом мають молодші вікові групи.

Найвищі доходи від праці спостерігаються у вікових групах 25–34 та 35–44 роки. Проте відносно всієї економіки, частка заробітку українських біженців найвища саме серед наймолодших, і з віком вона знижується.

Це можна пояснити трьома причинами:

1. У молодших вікових групах рівень зарплат більш “стиснутий”, оскільки з часом і набуттям досвіду відбувається сильніше розшарування;
2. Молодші люди мають менше досвіду, тому внаслідок міграції вони втрачають менше;
3. Молодь частіше легше вивчає мову країни перебування, що пришвидшує інтеграцію.

Доходи українських біженців також значно різняться між секторами — як у номінальному вираженні, так і у відсотках до середньої по економіці.

Тільки освіта знаходиться на нижчих позиціях в обох вимірах. Найвищі зарплати українські біженці отримують у промисловості, охороні здоров’я, а також у сфері розміщення та харчування, а найнижчі — в освіті, інших послугах та будівництві.

Якщо порівнювати з медіанними доходами в цих секторах по всій економіці (після перерахунку з валових у чисті доходи), то картина змінюється: українські біженці в галузях харчування та будівництва заробляють понад 100% медіанної зарплати, тоді як освіта, медицина та транспорт — на нижчих щаблях.

Особливо низькі показники в освіті пояснюються, ймовірно, обмеженнями у професійному доступі, оскільки особи без громадянства ЄС не можуть працювати вчителями в державних школах.

3. Економічний вплив українських біженців

Польська економіка адаптувалася до прибуття українських біженців і збалансувала потенційні негативні ефекти, пов’язані з підвищенням конкуренції на ринку праці.

У результаті, у 2024 році додана вартість, створена українськими біженцями, склала 2,7% ВВП Польщі. Це — обсяг, який був би втрачений, якби українські біженці зникли з польської економіки.

У спрощеній моделі попиту та пропозиції приплив біженців мав би призвести до втрати робочих місць серед поляків або зниження реальних зарплат, однак цього не сталося.

• По-перше, рівень зайнятості серед польських громадян зріс, а рівень безробіття знизився.
• По-друге, у повітах, де частка працевлаштованих українських біженців зросла на 1 в.п., спостерігалося зростання рівня зайнятості серед поляків на 0,5 в.п. і зниження безробіття на 0,3 в.п.
• По-третє, немає ознак зниження зарплат; навпаки, дані свідчать, що присутність українських біженців могла сприяти зростанню зарплат у тих регіонах, куди вони прибули.

Це відповідає академічним дослідженням, які показують, що після приходу іммігрантів місцеві працівники переходять на більш спеціалізовані та високооплачувані рол, що компенсує тиск на ринку праці.

Економічний вплив українських біженців на польську економіку оцінювався за допомогою моделі загальної рівноваги Deloitte D.Climate. У моделюванні маржинальна продуктивність праці зростала на 1,5–2% залежно від року — достатньо, щоб нейтралізувати вплив українських біженців на рівень безробіття. Оскільки продуктивність капіталу залишилася незмінною, а населення Польщі зросло переважно за рахунок українських дітей, то вплив на ВВП на душу населення був скромним — лише 0,2%. Для порівняння, за оцінкою МВФ (Jaumotte et al., 2016), зростання частки українських біженців до 1,7% дорослого населення Польщі може в перспективі підвищити ВВП на душу населення на 3,4%.

Основний вплив українських біженців полягає у розширенні економіки та переведенні її на вищу траєкторію зростання. За моделлю D.Climate компанії Deloitte, економічний ефект від присутності українських біженців у 2022 році становив зростання реального ВВП на 1,5% завдяки їхньому початковому виходу на ринок праці. Із зростанням рівня працевлаштування цей ефект збільшився до 2,3% ВВП у 2023 році та досяг 2,7% у 2024 році, що відповідає приросту ВВП на 98,7 млрд злотих. У довгостроковій перспективі, зі здобуттям біженцями специфічних для країни навичок і відновленням підприємствами капітало-трудового співвідношення, вплив може зрости до 3,2% ВВП до 2030 року.

Біженці сприяють економіці, збільшуючи пропозицію праці як наймані працівники й підприємці, а також зростанням споживчого попиту. Проте зростання ВВП не є прямо пропорційним приросту населення чи зайнятості. З одного боку, зростання продуктивності додатково стимулює економіку, з іншого — чистий ефект знижується через зменшення капітало-трудового співвідношення та зростання конкуренції на ринку праці. Окрім того, зростання попиту в умовах напруженого ринку праці сприяє вищій інфляції та зниженню цінової конкурентоспроможності польських товарів, що зменшує загальний позитивний ефект.

Українські біженці та економіка адаптувались краще, ніж очікувалося. Крім того, відсутність раніше передбачуваних помірно негативних наслідків для ринку праці свідчить про вищий рівень зростання продуктивності, ніж передбачалося. Як результат, позитивний вплив українців на економіку виявився сильнішим, ніж очікувалося.

У 2022–2024 роках передбачене зростання продуктивності стабілізувало рівень безробіття й реальну заробітну плату. У довгостроковій перспективі, до 2030 року, сукупний вплив українських біженців має знизити рівень безробіття на 0,1 в.п. та підвищити реальну заробітну плату на 0,24%.

Українські біженці збільшують доходи державного бюджету як працівники, підприємці та споживачі. По-перше, зростання кількості зайнятих збільшує фонд оплати праці. По-друге, більша чисельність населення підвищує приватне споживання. Обидва потоки підлягають оподаткуванню. Також вплив посилюється за рахунок припливу капіталу з-за кордону (наприклад, заощаджень у банках України). Загалом доходи державного бюджету зросли на 2,0% у 2022 році, на 2,75% у 2023 році та на 2,94% у 2024 році. У грошовому вимірі це становить відповідно 25,0 млрд злотих, 39,1 млрд злотих та 47,0 млрд злотих. У довгостроковій перспективі очікується, що біженці збільшать щорічні доходи бюджету приблизно на 2,7%.

Зрештою, українські біженці створюють додатковий випуск продукції та попит, що сприяє зростанню реального ВВП і є особливо вигідним для державних фінансів. Хоча початковий етап прийому біженців був витратним, додаткові податкові надходження більш ніж компенсували ці витрати. Напружений ринок праці допоміг поглинути збільшену пропозицію робочої сили, пом’якшуючи негативний вплив конкуренції на місцевих працівників. З часом зростання продуктивності має принести вигоду саме місцевим працівникам, оскільки це основний драйвер підвищення заробітної плати у довгостроковій перспективі.

4. Невідповідність між кваліфікацією та роботою українських біженців

Ключовими чинниками для покращення становища українських біженців у Польщі є:

• курси польської мови, включно з поглибленими рівнями, адаптованими для фахівців
• спрощення доступу до професій, що потребують ліцензування, особливо там, де обмеження базуються виключно на громадянстві
• активна політика на ринку праці для підтримки конкретних груп у працевлаштуванні

4.1 Надмірна кваліфікація

Зниження рівня зайнятості мігрантів за кваліфікацією є загальносвітовою проблемою. Згідно з попередніми дослідженнями, приблизно третина мігрантів із вищою освітою працює на посадах, що потребують лише середньої освіти, у порівнянні з 10% серед місцевих жителів (Tani, 2020). Причинами можуть бути недостатнє володіння мовою, відсутність специфічних для країни знань (наприклад, у сфері права чи бізнесу), а також труднощі в доведенні досвіду чи освітніх кваліфікацій, здобутих на батьківщині. Додаткову перешкоду становлять регуляторні обмеження щодо доступу до певних професій — зокрема у держсекторі або регульованих спеціальностях. Забезпечення повного використання навичок мігрантів і біженців як в інтересах самих людей, так і економік країн, що їх приймають, є центральним викликом для держав із масштабною імміграцією.

У Польщі громадяни країн, що не входять до ЄС-27, удвічі частіше за поляків виконують роботу нижчої кваліфікації. Дані SEIS свідчать, що 40% українських біженців віком 25–64 роки мають вищу освіту — це вищий показник, ніж серед поляків у тій же віковій групі. Дані ZUS станом на 30 червня 2024 року хоча й охоплюють менше половини застрахованих осіб, демонструють помітну невідповідність між освітою біженців і виконуваною роботою. Лише 12% українських біженців (менше третини серед тих, хто має вищу освіту) працюють у сферах, що формально вимагають такої освіти — менеджерами, спеціалістами та технічними фахівцями (ISCO 1–3). Для порівняння, серед поляків цей показник становить 37% — майже стільки ж, скільки й частка осіб із вищою освітою у віковій категорії 25–64.

Освітня премія, схоже, є нижчою для українських біженців порівняно з загальним ринком праці в Польщі. Згідно з опитуванням SEIS, українці з дипломами магістра чи PhD заробляють лише на 22% більше (медіанна чиста зарплата), ніж ті, хто має лише середню освіту. Це невелика різниця, навіть з урахуванням того, що медіани зазвичай менше відображають розриви, ніж середні показники, які “витягуються” найвищими доходами. Крім того, метод оцінки на основі доходів домогосподарств SEIS ще більше згладжує різницю. Для порівняння: за оцінкою на жовтень 2022 року, в усій економіці середня валова зарплата осіб з магістерським або докторським ступенем була на 84% вищою, ніж у тих, хто має лише середню освіту.

Більшість українських біженців працюють у сфері, відмінній від тієї, де вони працювали в Україні, що також вказує на зниження рівня професійного статусу. За даними SEIS, лише 34% працевлаштованих біженців у Польщі працюють у тій самій сфері, що й до війни, тоді як 48% — у зовсім іншій. Ще для 18% дані відсутні — переважно це наймолодші, які могли ще не працювати в Україні. Працевлаштування в тій самій галузі в середньому підвищує чисту медіанну зарплату приблизно на 6%. Умовно, це дорівнює 89% від загальної медіани, але цей ефект, ймовірно, перебільшений, оскільки більш оплачувані професії (наприклад, IT) частіше дозволяли залишатися у власній сфері.

Висококваліфіковані українські біженці найімовірніше стикаються з серйозним професійним зниженням. Медіанні заробітки українців оцінюються на рівні 84% (за даними SEIS) або 80% (NBP, 2024) від загального медіанного доходу в країні (див. розділ 2). Справжній розрив може бути ще більшим, якщо врахувати, що медіани не враховують високі зарплати, які впливають на середні значення. Оскільки серед українських біженців переважають посади з менш сприятливою структурою, люди з вищою кваліфікацією втрачають більше через зміну сфери, потребу у високому рівні польської мови та обмеження в доступі до регульованих професій.

Усунення зниження рівня зайнятості за кваліфікацією може принести макроекономічні вигоди.

Для демонстрації потенційного ефекту було проведено моделювання, в якому зменшили наполовину недопредставленість біженців у високооплачуваних професіях. При цьому не припускалося повне вирівнювання ситуації з польськими громадянами, адже деякі бар’єри — як-от специфічні знання про країну або бізнес-мережі — складніші для подолання, ніж, скажімо, мовні навички чи професійне ліцензування. Проте якщо скоротити розрив наполовину, середня зарплата біженців зросте приблизно на 10%.

Вважаючи, що підвищення продуктивності еквівалентне зростанню заробітної плати, це дало б 3,5 млрд злотих доданої вартості для економіки. Однак ця оцінка може бути заниженою, адже зростання продуктивності, ймовірно, призведе не лише до зростання зарплат, а й до збільшення прибутків роботодавців. У той же час, загальний вплив на зарплати може бути меншим, якщо через вищу конкуренцію серед працівників знизиться середня індивідуальна премія.

4.2 Доступ до ліцензованих професій

Широке застосування професійного ліцензування є серйозною перешкодою для ефективного використання людського капіталу українських біженців. Польща посідає третє місце серед 28 країн-членів ЄС за кількістю регульованих професій, згідно з Базою даних Європейської комісії з регульованих професій. Це створює труднощі, адже ліцензування часто згадується в науковій літературі як одна з причин зниження рівня зайнятості мігрантів за їхньою кваліфікацією.

Cassidy і Dacass (2021) виявили, що у США іммігранти значно рідше мають ліцензії, ніж порівнянні з ними громадяни — цей розрив був найбільшим серед чоловіків, осіб із вищою освітою та негромадян. Це має помітний вплив на рівень оплати праці, адже, як показали Kleiner і Krueger (2013), робота в ліцензованій професії пов’язана з істотною зарплатною премією, що підтверджується низкою інших досліджень.

Brücker та ін. (2021) в аналізі німецьких даних встановили, що визнання кваліфікації сприяло повному вирівнюванню доходів мігрантів і місцевого населення. Дослідження Tani (2020) в Австралії показало, що наявність ліцензії підвищує погодинну оплату і зменшує надмірну кваліфікацію серед мігрантів, які працюють у таких професіях, тоді як ті, хто не отримав ліцензії, мають гірші результати на ринку праці.

Peterson та ін. (2014) дійшли висновку, що у США в період 1973–2010 років штати з більш жорстким регулюванням доступу до медичної практики для іноземних лікарів мали менший притік таких фахівців і стикалися з дефіцитом персоналу у сфері охорони здоров’я. Aleksynska і Tritah (2013) зазначили, що у Франції мігранти не мали законного доступу приблизно до 30% усіх професій.

У порівнянні з польськими громадянами, українські біженці рідко працюють у регульованих професіях — лише 3,6% із застрахованих у ZUS станом на середину 2024 року, проти 10,6% серед поляків. Цей показник був вищим серед довоєнних мігрантів з України та інших іноземців, переважно через велику частку водіїв вантажівок і автобусів. Загалом українські біженці значно меншою мірою представлені в основних регульованих професіях, ніж польські громадяни.

Серед біженців лише 0,7% працюють водіями вантажівок або автобусів, тоді як серед довоєнних українців — 4,7%, серед інших мігрантів — 6,2%, а серед поляків — 2,3%. Це частково пояснюється високою часткою жінок серед біженців. Винятком є таксі, де нижчі вимоги до вступу в професію, вища гнучкість і велика частка мігрантів.

Через вимоги до громадянства відмінність особливо яскраво проявляється в освіті: лише 0,4% українських біженців працюють у школах або дитсадках, що значно менше, ніж 2,2% серед поляків. У нещодавні роки медичні професії (лікарі, стоматологи, медсестри, акушерки) стали доступнішими для мігрантів, але навіть тут лише 0,9% біженців працюють у цих галузях, у порівнянні з 1,9% поляків. Розрив майже відсутній для лікарів і стоматологів: 0,7% серед українських біженців і 0,8% серед поляків.

У юридичних професіях (юрисконсульти, адвокати, нотаріуси, судові виконавці) розрив залишається глибоким. Причинами можуть бути не лише ліцензування, але й відмінності між правовими системами Польщі й України, а також складнощі новоприбулих у пошуку клієнтів через рекламні обмеження. У підсумку лише 0,02% українців працюють у цих професіях, тоді як серед поляків — 0,4%.

Інші регульовані професії також відображають великі відмінності: 0,8% українських біженців і 3,3% поляків. Серед них:

• інженери-будівельники — 0,02% проти 0,26% серед поляків;
• фармацевти — 0,01% проти 0,19%;
• психологи — 0,09% проти 0,18%.

Існують суттєві бар’єри для тих, хто прагне увійти до вчительської професії. У польських школах є три рівні кар’єри вчителів: стажист (nauczyciel stażysta), призначений учитель (mianowany) та сертифікований учитель (dyplomowany). У 2023/2024 навчальному році три чверті вчителів належали до двох останніх категорій (GUS, 2024). Водночас, щоб отримати підвищення до рівня призначеного чи сертифікованого вчителя, іноземець має бути громадянином Польщі, ЄС, Швейцарії або країни Європейської економічної зони (Babakova та ін., 2024). У результаті лише 0,4% українських біженців працюють учителями, зареєстрованими в ZUS станом на середину 2024 року, порівняно з 2,2% серед поляків. При цьому асистентів учителів, що не підлягають регулюванню, було більше, ніж власне вчителів.

Крім того, як показано в розділі 2, медіанна чиста зарплата українських біженців у сфері освіти становить лише 3 500 злотих, тобто 66% від рівня доходу польських громадян у тій же сфері — це найнижчий показник серед усіх секторів.

Правила професійного ліцензування щодо громадянства для медичних професій були пом’якшені після пандемії COVID-19 у 2020 році та у лютому 2022 року, але здебільшого це були тимчасові рішення. Згідно зі звітом Babakova та ін. (2024), під час пандемії українським медичним працівникам дозволили практикувати, але лише в певному медичному закладі та не довше п’яти років без можливості продовження. У лютому 2022 року українським психологам дозволили надавати послуги громадянам України, але лише протягом 18 місяців.

Попри можливе продовження таких правил, вони не мотивують українських біженців інвестувати в освоєння польської мови чи проходження професійних курсів, адже немає впевненості, що вони зможуть залишитися в професії надовго. Замість цього багато хто може вирішити шукати можливості в інших країнах або змінити сферу діяльності на більш доступну — але менш цінну для польської економіки.

4.3 Зарплатна премія за володіння мовою

Одним із найефективніших видів підтримки біженців та інших мігрантів у сфері працевлаштування та доходів, згідно з дослідженнями, є мовне навчання. Foged та ін. (2024) проаналізували вплив мовних курсів, розміщення в регіонах із сильними ринками праці, активної політики зайнятості, скорочення соціальної допомоги та розселення в етнічні спільноти — на прикладі біженців у Данії. Завдяки надзвичайно детальним даним, дослідники змогли відстежити окремих біженців, які прибули до Данії з 1987 по 2008 роки, щонайменше протягом 10, а часто й 15 років. Найефективнішою виявилася інтенсивна мовна підготовка, запроваджена у 1999 році: вона підвищила ймовірність працевлаштування на 5–6 в.п. і збільшила річний дохід на $3 000 (у цінах 2015 року).

Хоча розміщення біженців у регіонах із сильним ринком праці також мало позитивний ефект, політика активного працевлаштування (ALMPs), орієнтована на брак спеціалістів, показала лише незначні результати. Скорочення соціальних виплат і розміщення в етнічних громадах не дало позитивного впливу.

Heller та Mumma (2023) використали рандомізовану лотерею для вступу до державної програми з вивчення англійської в Массачусетсі (2008–2016 роки, 4700 заявників). Результат — зростання річного доходу на $2 400, що забезпечило 6% рентабельність для платників податків.

Schmid (2023) дослідив африканських біженців у Швейцарії (2008–2017), яких випадковим чином розподіляли по франко-, німецько- та італомовних кантонах. Виявилося, що володіння мовою більш ніж удвічі підвищувало рівень працевлаштування протягом перших 5 років після прибуття.

Економетрична модель, оцінена в межах опитування SEIS UNHCR, показує суттєве зростання доходів українських біженців завдяки володінню польською мовою. Deloitte розробила модель, що враховує індивідуальні чинники, які визначають дохід українських біженців, і підтвердила результати міжнародних досліджень, наведених вище.

Найважливіший результат — українські біженці з високим рівнем володіння польською отримують чисту зарплатну премію приблизно 700 злотих, що становить +16% порівняно з медіанною чистою зарплатою біженців, або близько 1 000 злотих валового доходу. Цей ефект стабільний у різних специфікаціях моделі.

Це підвищення означає, що медіанний чистий дохід українського біженця може зрости з 80% до 98% медіанного рівня по всій економіці Польщі (або з 80% до 93% згідно з опитуванням NBP 2024), тобто майже повністю закрити розрив у доходах. Цікаво, що ця мовна премія вища, ніж 500 злотих різниці між довоєнними українськими мігрантами та біженцями, виявлена в дослідженні NBP (2024), попри те що 68% перших і лише 28% других вважають, що вільно володіють польською.

Українські біженці помітно покращують володіння польською мовою з часом. За результатами опитування SEIS UNHCR, у середньому ті, хто вважає себе вільно володіючими польською, прожили в Польщі 29 місяців, тоді як ті, хто має середній рівень — лише 22 місяці. Цікаво, що перехід від “просунутого” до “вільного” рівня потребує більше часу, ніж між іншими рівнями (наприклад, від початкового до середнього чи від середнього до просунутого), хоча не довше, ніж перехід від нульового до базового рівня.

Імовірно, досягнення найвищого рівня володіння мовою — складніша ціль, особливо якщо вона потрібна для доступу до престижних професій. До того ж такі мовні курси менш доступні, ніж базові або середні програми.

Нещодавно прибулі українські біженці, особи з неповною вищою освітою та у старших вікових групах найчастіше мають середній або нижчий рівень володіння польською мовою. Згідно з опитуванням SEIS UNHCR, було проведено логістичну регресію для визначення категорій біженців, які найбільше потребують підвищення мовних навичок.

Результати свідчать: ймовірність мати лише нульовий–середній рівень польської зменшується з кожним додатковим місяцем проживання в Польщі. Біженці віком 18–29 років мають найменшу ймовірність недостатнього володіння мовою — 38%, навіть нижчу, ніж 41% серед біженців із вищою освітою. Найвища ймовірність (70%) мати нульовий–середній рівень — у біженців віком 50–64 роки.

Статистично значущих відмінностей за секторами працевлаштування майже не виявлено (окрім виробництва). Загалом результати інтуїтивно зрозумілі: найкращі мовні навички у сфері охорони здоров’я та освіти, найнижчі — серед зайнятих у будівництві, торгівлі та різних послугах.

Подолання мовного бар’єру може дати значні макроекономічні вигоди. Для моделювання було взято сценарій, у якому рівень володіння польською серед працевлаштованих біженців покращується наполовину: частка тих, хто не говорить польською вільно, знижується з 82% до 41%. За умови, що зростання продуктивності відповідає зростанню зарплати, економічна вигода складе 2,5 млрд злотих. І це — занижена оцінка, адже підвищення продуктивності підсилює також прибутки роботодавців і стимулює інвестиції.

Поліпшення мовних навичок — один зі способів боротьби зі зниженням рівня зайнятості за кваліфікацією. Щоб уникнути подвійного рахунку, оцінку прибутку на рівні близько 1 млрд злотих уже було включено в попередні розрахунки вигод від зменшення професійної деградації.

4.4 Особи, які не були зайняті до переміщення

Рівень зайнятості серед українських біженців надзвичайно високий, і лише незначна частка потребує цільової підтримки для виходу на ринок праці — зокрема ті, хто не працював до вимушеного переселення.

Згідно з опитуванням SEIS, серед біженців віком 18–64 роки, які раніше були найманими працівниками або самозайнятими в Україні, рівень зайнятості в Польщі становить 81% і 91% відповідно. Це вже дуже високі показники, і подальше зростання буде незначним. Водночас серед тих, хто в Україні вів домашнє господарство, рівень зайнятості в Польщі становить лише 38%. Навіть до початку війни ці особи потребували б підтримки для входження на ринок праці, а в країні прийому така допомога є ще актуальнішою. Дехто з них міг втратити мотивацію через невдалий пошук роботи, інші належать до категорії “частково залучених” — офіційно поза робочою силою, але з бажанням і потенціалом повернутись до праці.

Подальше залучення біженців до ринку праці може забезпечити суттєвий макроекономічний ефект. Попри те, що рівень зайнятості серед українських біженців у Польщі вищий, ніж в інших країнах, залишається простір для покращення. Залучення додаткових 15 тисяч працівників — що скоротить половину розриву між рівнем зайнятості біженців і поляків — може принести економіці щонайменше 1 млрд злотих доданої вартості. Цей розрахунок базується на припущенні, що нові працівники отримуватимуть мінімальну заробітну плату, а отже, є нижньою межею оцінки: в реальності вигоди можуть бути більшими завдяки зростанню продуктивності, прибутків роботодавців і активізації інвестицій.

4.5 Рекомендації

Курси польської мови

Українські біженці в Польщі мають вищі доходи за умови кращого володіння мовою. Існує значна кількість наукових досліджень, які підтверджують, що мовні курси покращують результати біженців та мігрантів на ринку праці. Фінансування мовного навчання для біженців матиме позитивний ефект як для самих людей, так і для економіки. Курсів має бути достатньо не лише на базовому чи середньому рівнях, а й для просунутих користувачів, які прагнуть оволодіти мовою на високому рівні й отримати доступ до високооплачуваних професій.

Дерегуляція професійного ліцензування

Попри те, що деякі обмеження щодо професійного доступу для громадян України було послаблено, подальше та постійне спрощення процедур було б вигідним як для польської економіки, так і для інтеграції біженців. Особливо варто скасувати обмеження, які базуються винятково на громадянстві, а не на професійних або мовних навичках — це “найлегші цілі” для реформи.

Активна політика на ринку праці (ALMPs)

Активні заходи на ринку праці варто орієнтувати на українських біженців, які не були економічно активними до приїзду в Польщу. Як показано вище, особи, які раніше вели домогосподарство або займались іншими нефінансовими справами, значно частіше є безробітними. ALMPs повинні підтримувати саме цю групу, надаючи їй більше можливостей для працевлаштування.

Додаток: Моделювальна стратегія

У порівнянні з біженцями в інших країнах, українці в Польщі демонструють високі рівні зайнятості, що робить їхній економічний вплив більш позитивним і близьким до загальної категорії мігрантів. Більшість досліджень з економіки міграції, які згадуються в цьому додатку, стосуються всіх іммігрантів, а не виключно біженців.

У контексті економічного впливу біженців розглядають як підмножину іммігрантів. Економічна література зазвичай класифікує мігрантів за країною народження, незалежно від правового статусу. Хоча біженці переїжджають з причин, не пов’язаних із пошуком економічних можливостей, дослідження фокусуються на їхніх показниках зайнятості та інтеграції на ринку праці, які зазвичай нижчі, ніж у решти мігрантів і громадян приймаючої країни (Brell та ін., 2020). В цьому сенсі українські біженці в Польщі демонструють вищий рівень подібності до інших мігрантів і поляків, ніж це зазвичай характерно для біженців.

У додатку викладено оновлену модель загальної рівноваги Deloitte D.Climate, яка відрізняється від звіту Deloitte (2024) тим, що враховує вплив українських біженців на продуктивність. За останні 20 років дослідники економіки показали, що розгляд імміграції виключно через призму попиту й пропозиції обмежує розуміння її реального впливу (Peri, 2016). Така модель стверджує, що імміграція підвищує обсяги виробництва, але має негативний ефект для ринку праці через конкуренцію. Проте емпіричні дані мало підтверджують ці негативні наслідки.

Це пояснюється тим, що іммігранти сприяють подальшій спеціалізації місцевих працівників та підприємств, що підвищує продуктивність і компенсує конкуренційний тиск. Аналогічний ефект очікується й у випадку українських біженців у Польщі — окрім збільшення пропозиції праці, вони привносять нові навички, ідеї та дозволяють полякам спеціалізуватись на завданнях з вищою доданою вартістю.

Ці ефекти було включено у попередні оцінки впливу українців на ВВП Польщі (Monitor Deloitte, 2022; Oxford Economics, 2022), проте ті розрахунки ґрунтувались на узагальнених результатах із літератури, а не на польських емпіричних даних. У звіті Deloitte 2024 року ці ефекти було пропущено через відсутність конкретних даних для калібрування, тоді як теперішнє дослідження включає їх у вигляді консервативного сценарію, використовуючи наявну (хоч і обмежену) емпірику.

“Канонічна модель” та новітні підходи

Врахування шоку продуктивності дозволяє подолати обмеження так званої «канонічної моделі» імміграції. Peri (2016, 2014) описує неокласичну модель, яку економісти зазвичай використовували для аналізу міграції у 1980-х і 1990-х роках, як саме «канонічну модель». У ній імміграція розглядається лише як зміщення пропозиції праці за незмінного попиту і структури ринку місцевих працівників. Вважається, що мігранти і місцеві жителі ідентичні з точки зору завдань і посад, і що підприємства не змінюють свої технології виробництва. У результаті — іммігранти підвищують випуск продукції, але знижують зарплати і зайнятість місцевих працівників, збільшуючи безробіття.

Проте емпіричні дані не підтверджують ці теоретичні ефекти. Peri (2014) проаналізував 27 емпіричних досліджень впливу імміграції на заробітну плату місцевих жителів і виявив мінімальний вплив, що коливається у межах від -0,8% до +0,8% на кожен додатковий відсотковий пункт іммігрантів на ринку праці. У 70% оцінок вплив становив від -0,1% до +0,1%.

Щоб пояснити це явище, в літературі запропоновано дві ключові теорії:

1. Іммігранти та місцеві працівники відрізняються за навичками, досвідом і завданнями, тож вони не конкурують безпосередньо. Зазвичай іммігранти беруть на себе менш кваліфіковану роботу, вивільняючи місцевих працівників для «професійного зростання» — переходу до завдань із вищою доданою вартістю (Beerli & Peri, Tabellini, Foged & Peri тощо).
2. Підприємства адаптують технології до змін у структурі робочої сили, викликаних імміграцією. Це підвищує продуктивність відповідних груп працівників і загалом економіки (Peri, Lewis & Peri). Цей підхід має назву «спрямована технологічна зміна» (directed technical change), запропоновану Acemoglu (2002). Компанії впроваджують технології, що краще використовують доступні (й дешевші) навички.

У підсумку, іммігранти збільшують не лише розмір економіки (тобто ВВП), а й її продуктивність. Хоча цей ефект добре задокументований на макрорівні, точні механізми його реалізації залишаються недостатньо зрозумілими.

Згідно з дослідженням Jaumotte та ін. (2016) для МВФ, збільшення частки іммігрантів у дорослому населенні на 1 в.п. підвищує ВВП на душу населення на 2% — на основі вибірки з 18 розвинених країн ОЕСР за період 1980–2010 років. Зважаючи на те, що українські біженці нині складають приблизно 2% дорослого населення Польщі, ця модель передбачила б значно вищий ефект, ніж розраховано у цьому додатку.

Aleksynska і Tritah (2015) виявили, що 1-відсоткове зростання імміграції підвищує темп зростання ВВП на душу населення на 0,3 в.п. (дані 20 країн ОЕСР за 1960–2005 роки).

У фундаментальному дослідженні Peri (2012) оцінив, що зростання частки іммігрантів на 1 в.п. підвищує продуктивність праці на 0,9% і сукупну факторну продуктивність (TFP) — на 1,4%, на прикладі штатів США у 1960–2006 роках.

Аргументація щодо шоку продуктивності

Коли українські біженці вийшли на ринок праці, економіка адаптувалась у відповідності до очікувань, заснованих на науковій літературі — це призвело до більшої спеціалізації та вищої продуктивності. У спрощеній моделі попиту й пропозиції, подібній до “канонічної моделі”, приплив українських біженців мав би спричинити безробіття серед польських працівників або зниження їхньої реальної зарплати. Навіть за моделлю Deloitte D.Climate передбачається, що біженці збільшують рівень безробіття на 0,4 в.п. і знижують реальні зарплати на 1,35% у 2024 році — якщо це не компенсується позитивним шоком продуктивності. Але емпіричні дані демонструють інше.

По-перше, рівень зайнятості польських громадян зріс, а безробіття — зменшилось. По-друге, у повітах, де частка зайнятих українців зросла на 1 в.п., рівень зайнятості поляків зріс на 0,5 в.п., а безробіття знизилось на 0,3 в.п. По-третє, немає доказів зниження заробітної плати — обмежені наявні дані натомість вказують на те, що українці могли сприяти зростанню зарплат у повітах, куди вони прибули.

Це узгоджується з науковою літературою: коли мігранти виходять на ринок праці, місцеві працівники часто спеціалізуються на складніших і цінніших завданнях. Це видно і в Польщі — польські працівники переходять до більш привабливих професій. Отже, йдеться про позитивний шок продуктивності, що компенсує тиск на ринок праці.

Крім того, з початку припливу українських біженців рівень зайнятості польських громадян зростав, а рівень безробіття знижувався — особливо серед жінок, які складають більшість серед біженців. Наприклад, у жінок віком 20–64 років рівень зайнятості послідовно зростав: з 68,2% у ІІ кв. 2021 до 72,2% у ІІ кв. 2024. А рівень безробіття серед жінок впав з 3,5% до 2,6%.

Аналіз панельної регресії також підтверджує: у повітах з більшим припливом українців показники зайнятості серед поляків зростали сильніше, а безробіття знижувалось більше. У вибірку ввійшли щоквартальні дані по всіх 380 повітах із І кв. 2022 по ІІ кв. 2024. Частку українських біженців обраховано за часткою застрахованих у ZUS. Результати показують: зростання зайнятості серед українців на 1 в.п. корелює з підвищенням зайнятості поляків на 0,5% і зниженням безробіття на 0,3%. Усі результати статистично значущі на рівні 0,01.

Наведені вище результати не розрізняють два можливих сценарії: чи українські біженці справді покращують показники на ринку праці в повітах, куди вони прибули, чи вони просто переїжджали до тих повітів, де ринок праці вже функціонував краще. Це переважно академічне питання, адже причинно-наслідкові зв’язки в соціальних науках завжди мають певну невизначеність. Вплив може бути двостороннім. Однак для з’ясування причини було проведено регресії з інструментальними змінними — загальновживаний підхід у дослідженнях впливу міграції на соціально-економічні результати.

Ця економетрична техніка використовує змінні, які добре корелюють із часткою зайнятих українських біженців, але не впливають безпосередньо на рівень зайнятості чи безробіття серед поляків. Було використано дві змінні: частка українських дітей у польських школах та довоєнний розподіл громадян України за деклараціями про намір надати роботу іноземцю. Проте регресії з фіксованими ефектами не показали статистично значущих результатів для жодної з інструментальних змінних. Лише часткове застосування довоєнного розподілу дало слабкий зв’язок із рівнем зайнятості українців.

Подібні висновки зробили Громадзький і Левандовський (2023), які проаналізували вплив українських біженців на зайнятість і безробіття серед польських жінок (оскільки більшість біженців — жінки) за період січень–квітень 2022 року. Вони не знайшли статистично значущого впливу частки українців на ці показники.

І навпаки, регресійний аналіз по зрізу у 2023 році виявив, що в повітах із більшою часткою українських біженців зростання зарплат було вищим. Зокрема, підвищення частки зайнятих українців на 1 в.п. асоціювалося з підвищенням зарплат на 66 злотих. З огляду на середнє зростання зарплат у повіті (757 злотих), внесок біженців становив близько 0,7 в.п.

Додатково застосовано регресії з інструментальними змінними (Two-Stage Least Squares). Як інструменти знову використали частку українських школярів і розподіл українців 2019 року. Ці моделі дали статистично значущі результати. В залежності від використаного інструменту, вплив на зарплати коливався: 70 злотих (0,7 в.п.), 132 злотих (1,4 в.п.) та 75 злотих (0,8 в.п.). Проте варто зважати на обмеження: ці інструменти можуть бути не цілком екзогенними, що знижує достовірність причинних висновків.

У тому ж дослідженні Громадзького й Левандовського було виявлено невеликий, але статистично значущий позитивний вплив частки біженців на заробітки польських жінок (на рівні значущості 0,1). Для іноземок вплив також був позитивним, але не статистично значущим.

Крім того, у відповідності з гіпотезою про позитивний шок продуктивності, польські громадяни почали переходити до більш оплачуваних професій — як це передбачає теорія професійного підвищення (наприклад, Beerli & Peri, 2018; Foged & Peri, 2016; Peri & Sparber, 2009). Deloitte отримала щоквартальні дані про професійні групи поляків, застрахованих у ZUS, за період з I кв. 2022 по II кв. 2024. Хоча вибірка ще розширюється (оскільки ZUS почала збирати такі дані лише з 2021 року), вже зараз вона охоплює значну частину населення: 4,2 млн осіб у середині 2022 року та 6,2 млн — у 2024 році.

Ці дані було поєднано з інформацією про середні зарплати у 128 професійних групах за даними GUS за жовтень 2022 року. Протягом двох років після прибуття українських біженців розподіл польських працівників за професіями зсунувся в бік більш оплачуваних груп. Зокрема, частка поляків у двох найнижчих зарплатних групах (менше 4000 злотих та 4000–6000 злотих) зменшилась на 0,4 та 1,8 в.п. відповідно. Натомість частка у вищих зарплатних групах зросла на 1,4 в.п. (6000–8000), 0,6 в.п. (8000–10 000) та 0,3 в.п. (понад 10 000 злотих).

Цей зсув виглядає як класичний приклад “occupational upgrading” — коли місцеві працівники переходять до складніших та краще оплачуваних професій, тоді як новоприбулі беруть на себе більш елементарні завдання.

Калібрування моделі

До моделі Deloitte D.Climate було додано позитивний шок продуктивності, щоб відобразити емпіричні дані про покращення результатів на ринку праці після прибуття біженців, компенсуючи потенційні негативні ефекти. Хоча вищі рівні зайнятості серед українців корелюють із кращими результатами для польських громадян, у симуляціях загальної рівноваги було обрано консервативний підхід, оскільки дані ще надто обмежені для остаточних висновків.

Натомість базова оцінка моделі D.Climate, що відповідає “канонічній моделі”, передбачає зниження зарплат на 1,35% та зростання безробіття на 0,4 в.п., що виглядає малоймовірним. Тому до моделі було додано шок граничної продуктивності праці, відкалібрований так, щоб нейтралізувати вплив на рівень безробіття у 2022–2024 роках. Припущення про інші фактори (вихід з ринку праці, зменшення робочих годин) не підтверджуються даними: згідно з Євростатом, активність продовжує зростати, а середня кількість робочих годин стабільна, особливо серед жінок — групи, яка є найбільш подібною до українських біженців.

Модель D.Climate — це модель загальної рівноваги, що враховує оптимізацію споживачів і виробників та міжгалузеві зв’язки. Вона дозволяє аналізувати вплив різних шоків на ринок праці, державні фінанси та економіку в цілому, зокрема ізоляцію впливу саме біженського фактора. Було виконано контрфактичний аналіз на основі останніх даних по польській економіці з прогнозом до 2030 року (за умови відсутності нових шоків).

Шоки були відкалібровані на основі даних за 2022–2024 роки. Частка біженців у 2022 році була зафіксована на рівні близько 2,6% населення (за реєстром PESEL), а їхня зайнятість — згідно з опитуваннями NBP, UNHCR та SEIS — підвищилася з 1,5% до 2,4% від загальної зайнятості. Для балансу в регіоні Східної Європи було внесено відповідні коригування. Також було враховано, що біженці мають вищі споживчі потреби та нижчий рівень заощаджень, частково фінансований грошима з банків в Україні (у 2022–2023 рр.), що моделювалося як негативний рівень заощаджень, компенсований зниженням інвестицій у регіоні. У 2024 році передбачалося стабілізування ситуації біженців на ринку праці та припинення змін у їхньому заощадженні.