ComebackUA провели незвичайне дослідження і з’ясували про що спілкуються українці в еміграції, та розібрали це комунікаційне поле «на запчастини».

Мало не кожного дня ЗМІ вражають показниками опитувань українських вимушених емігрантів, які смішать бога, розповідаючи про свої плани. Головне запитання – коли українці збираються повертатися додому, і чи збираються взагалі? Залежно від джерела, наміри респондентів міняються настільки радикально, що, здається, вимушена українська еміграція страждає на біполярний розлад. Якщо вірити ЗМІ, то з ранку більшість закордонних українців вже пакують речі, а під кінець дня виявляється, що 70% емігрантів вже вирішили залишитися на чужині.

Причини таких розбіжностей полягають в цілях досліджень, особливостях їхньої методології та бажаннях замовника. Як відомо – в слушно поставленому запитанні міститься половина відповіді, тобто дослідники автоматично задають її рамки. Відтак, результати опитувань виявляються передбачуваними до банальності.

Очевидно, що припинення війни більшість опитуваних визначають, як головну умову повернення в Україну. Серед інших умов: іноземна допомога у поствоєнній відбудові країни, державна допомога на житло та сприяння працевлаштуванню. Бажано також повернутися в країну з переможеною корупцією.

Беручи участь в опитуваннях про можливе повернення, респондент прогнозує свої можливі дії в уявній ситуації, дата настання якої наразі невідома. В питаннях майбутнього людині властиво сподіватися на краще, а розмовляючи з інтерв’юером описувати себе, як людину, що буде діяти усвідомлено й правильно. Але в реальному житті емігрантам доводиться вирішувати питання виживання та адаптації до поточних умов. І в тому житті усвідомленість та правильність поступається прагматизму. Отже, практична цінність соціологічних ворожінь щодо майбутньої репатріації – дискусійна.

Проте, процеси адаптації українців за кордоном йдуть та набирають обертів прямо зараз: долаються мовні бар’єри, отримуються нові навички, налагоджуються відносини з місцевими, отримуються податкові номери та запускаються бізнеси, укладаються шлюби, а в деяких країнах українці навіть беруть участь в місцевих виборчих перегонах.

Відсутність супроводу цих процесів з боку українських інституцій (як державних, так і суспільних) є пасивним сприянням поглибленню відчуженості між Україною та її громадянами за кордоном. В умовах, коли держава має конкурувати за власних громадян, відсутність стратегії взаємодії з діаспорою, яка відтепер складає близько чверті українських громадян, загрожує подальшим зниженням мотивації до репатріації та невикористанням державою можливостей діаспори для посилення впливу українських інтересів за кордоном.

Що українські емігранти обговорюють поза межами звичайних соціологічних досліджень

Всередині ж української еміграції адаптаційні проблеми жваво обговорюються. Основним майданчиком для подібних обговорень є стрічки груп, створених українцями в соцмережах. Дослідження стихійної комунікації в таких групах дозволяє побачити тенденції, що відбуваються всередині діаспори. На відміну від стандартних опитувань, в цьому дослідницькому полі респонденти самі обирають питання, що їх найбільш непокоять. В процесі обговорень учасники мережевих груп діляться досвідом, ідеями щодо вирішення проблем та планами на майбутнє.

І ми вирішили з’ясувати про що йдеться всередині груп в соціальних мережах із застосуванням peek-дослідження 🔁, коли дослідники не вступають в прямий контакт з респондентами, а якби підглядають за ходом та особливостями комунікації.

Більше 10 млн українців спілкуються між собою через групи в соцмережах. Цього разу ми обрали Facebook-групи в Німеччині, Польщі та Чехії, як країнах, що прийняли найбільшу кількість українських біженців від війни.

Основний механізм того, як працює група, полягає у публікації в стрічці групи поста з питанням від (часто нового) користувача, на який реагують вподобайками, емодзі та коментарями інші учасники групи. За рахунок новачків, що питають, та старожилів, готових ділитися досвідом, коло людей, що порається з труднощами розширюється і, за логікою, загальний досвід групи зростає. Але насправді користувачі рідко користуються пошуком попередніх обговорень, а просто публікують пост з описом власної проблеми. Отже обговорення тих самих проблем повторюються з поправкою на зміни зовнішнього контексту, а стрічка рухається вниз. До речі, повторюваність є важливою особливістю цього комунікаційного поля, яке є корисним для дослідників.

За допомогою нашого peek-дослідження, на відміну, від стандартних опитувань, ми отримуємо можливість побачити та структурувати механізми адаптації емігрантів. Розуміння дії таких механізмів дозволяє усвідомлювати мотивації та наміри щодо їхнього (не)повернення на батьківщину, спостерігати за характером розбудови зв’язків між українцями за кордоном, а також оцінювати усталеність зв’язків з Україною.

Взаємодія

Ми побачили, що в соцмережах розвивається поле зв’язків, що допомагає емігрантам адаптуватися до нових умов життя через взаємодопомогу та спільне подолання проблем. В цьому полі виріс економічний простір через який обертаються українські товари і крафтові вироби, а також послуги: репетиторство, психотерапевтична підтримка, допомога у працевлаштуванні та пошуку житла, підприємницька колаборація, створюються секції для дітей та багато іншого. Українці об’єднуються для проведення акцій на підтримку України і для проведення спільного дозвілля.

Ті, хто мешкає в Україні також активно комунікують в українських групах. Війна продовжується, обстріли цивільних локацій не припиняються, то ж дехто вивчає можливість виїзду та запитує у групі, як це робиться.

Тема – Україна

Політика, війна, корупція та будь-що пов’язане з життям в Україні активно обговорюється в українських групах. Новинний контент та короткі відео з тік-току і телеграм-каналів, перевантажені хайпом та негативом, дещо спотворюють об’єктивний стан того, що відбувається в Україні. Заходять в групи й боти, вприскуючи відверту дезінформацію. Навіть доповіді в стрічці від мешканців України, грішать суб’єктивністю, як то кажуть «бреше, як свідок». Парадоксально, але “армія, мова, віра” є тематичним букетом, в якому єднання та сварка цвітуть однаково добре.

Порівняння умов мешкання

З обговорень очевидно, що міграційні переміщення відбуваються різноспрямовано: на тлі прибуття нових емігрантів та повернення в Україну, українці ще й мандрують Європою. Досвід та поради, якими вони діляться в стрічках груп часто є основою для прийняття рішень щодо переїзду.

Порівняння стосуються геть усіх сфер життя – порівнюють систему охорони здоров’я та банківські сервіси, ЛГБТ – тематику у школах й бюрократичні перепони, їжу і правила утримання тварин, ставлення місцевих та емігрантів з попередніх хвиль.

III. МЕРЕЖЕВІ ФРАГМЕНТИ УКРАЇНИ

Про адаптивність, ставлення до місцевих норм та один одного, про підлітків та багато іншого

Ці порівняння є вкрай важливими індикаторами через які можна бачити картину світу очами закордонних українців.

Практичні рішення, які витікають з результатів вивчення комунікаційного поля українських груп в соцмережах

Поточна тенденція міграційного балансу в Україні продовжує бути негативною – загальна кількість українців, що поїхали шукати тимчасового захисту в Європі продовжує зростати🔂. Отже навряд чи можна розраховувати на покращення тренду в найближчому майбутньому.

Саме тому важливо впроваджувати супровід процесів адаптації українців за кордоном з боку українських суспільних та державних інституцій через спеціальні дослідження, цифрові рішення та комунікаційні стратегії, які дозволять відчути емігрантам присутність української держави та суспільства в їхньому житті. Можна скільки завгодно прославляти українську низову самоорганізацію, але відсутність організованої взаємодії з еміграцією на інституційному рівні закладає проблеми для держави на майбутнє. Взаємодія між інститутами та громадянами дозволить утримувати емігрантів в українському соціокультурному полі та впливати на розбудову мережі українських осередків за кордоном, а також на мотивацію до репатріації з настанням поствоєнного життя.

* Інфографіка

Більше інфографік ➡ ДЕМОГРАФІКА 🔁