У фокусі дослідження – самоідентифікація українців, довіра одне до одного, рівень соціальної стійкості, готовність допомагати іншим й інші індикатори соціальної згуртованості.
Самоідентифікація
- Абсолютна більшість українців (94%) відчувають себе громадянами України.
- За час повномасштабної війни самоідентифікація українців ще більше змістилася у бік країни загалом: люди асоціюють себе скоріше з Україною загалом, ніж зі своїм регіоном (77%).
- Більше половини (52%) вважають себе європейцями та лише 8% вважають себе радянською людиною.
Цінності
Коли респондентів попросили обрати до трьох найважливіших цінностей з переліку, найчастіше позначали перемогу України (62%), родину та близьких (53%), власне здоров’я (34%), незалежність української держави (26%), відновлення України (20%). Це екзистенційні цінності, цінності виживання. Ці результати співзвучні з нещодавнім дослідженням Rating Group про цінності українців.
Довіра в суспільстві
- Загальний Індекс довіри в суспільстві має середній рівень (3,0). Шкала: від 1 (мінімум довіри) до 5 (максимум).
- Найвища довіра – до близького кола (3.9), тобто рідних, друзів, мешканців міста/села. Менше довіряють суспільному колу (2.9), тобто інституціям, організаціям, владі, мешканцям України тощо, а також колу “інших людей” (2.4), тобто незнайомим людям у випадкових ситуаціях, людям інших політичних поглядів або національності.
- Понад третина респондентів довіряє мешканцям України (36%, ще 42% вагаються), дещо менше – мешканцям міста/села (30%, ще 42% вагаються).
- Серед інституцій українці висловлюють найвищу довіру до волонтерських організацій (63%). Менше довіряють громадським організаціям (30%, ще 37% вагаються), місцевій (25%, ще 27% вагаються) і центральній (24%, ще 26% вагаються) владі.
Соціальний капітал і громадське життя
- В умовах повномасштабної війни в українському суспільстві виріс соціальний капітал: 86% українців надавали допомогу людям, які опинились у складній ситуації під час війни, зокрема 27% переважно допомагали людям за межами родинного кола.
- Половина респондентів налагодила і зберегла зв’язки, що виникли через об’єднання з іншими людьми для взаємопідтримки. У деяких випадках ці взаємозв’язки ставали інституціоналізованими: близько 10% респондентів є членами громадської організації, а 43% мають таких людей серед найближчого оточення (родичі, друзі).
- Серед типів громадської активності українці надають перевагу допомозі іншим. Респонденти активно допомагають ЗСУ – 70% постійно або час від часу допомагають фінансово, 44% – нефінансово (сітки, свічки, ремонт авто тощо). Також відносно поширеною є допомога біженцям, переселенцям, людям з інвалідністю (49%).
- Інші види активності не є такими поширеними: 23% беруть участь у громадських слуханнях та підписанні петицій, 20% – вирішенні спільних проблем в житті територіальної громади, 13% – у громадських акціях і мітингах.
- Більш активними є мешканці Заходу і Центру, а також більш забезпечені опитані.
Соціальна стійкість
- Українське суспільство зберігає стійкість. Індекс стійкості складає 3.6 (вище середнього рівня) за шкалою від 1 (мінімум) до 5 (максимум).
- Абсолютна більшість оптимістично оцінює як майбутнє України (76%), так і власне (72%).
- Більше 70% вважають, що можуть самостійно впоратися з проблемами, які в них виникають.
- Окрім того, високим є відчуття єдності з іншими українцями, його висловлюють майже дві третини респондентів. З місцевою громадою себе ідентифікують 53%.
- Дещо нижчими є оцінка рівня солідарності та взаємодопомоги (48%), справедливості (45%) у суспільстві та впевненість в тому, що держава у кризовій ситуації ухвалить правильне рішення (44%).
