“Не лікують, але і померти не дадуть” – один із поширених жартів про медичний підхід у Норвегії серед українських переселенців. Тоня Ємцова приїхала до Норвегії з двома дітьми, в очікуванні третьої.
Кажуть: “УЗД роблять один раз за всю вагітність“. Насправді частота УЗД формується за потребою. Норвежці остерігаються наслідків частого УЗД-втручання, тому рекомендують не зловживати. Проте, якщо в перебігу вагітності спостерігають особливості, то і виклики на УЗД будуть частішими. Наприклад, мені за три останні місяці вагітності чотири рази довелось відвідати кабінет УЗД.
Так можна охарактеризувати весь процес спостереження вагітності в цілому: якщо все в межах норми, то контроль має класичний порядок, якщо ж є особливості, то візитів до лікарів буде більше.
За вагітною після приїзду до комуни тут закріплюють акушерку (Jordmor). У її компетенції загальний огляд. Якщо є потреба в інших аналізах, вона направляє до сімейного лікаря чи лікарки, а ті, у свою чергу, до вузькоспеціалізованих лікарів.
Всі візити до Jordmor відбувались точно за календарем. Їх важливо не пропускати, тут можна розповісти про все, що хвилює. Жодне з моїх питань чи запитів на аналізи не проігнорували.
Відрив у технологіях
В Україні мій лікар прослуховував серцебиття плоду дерев’яною трубкою. У Норвегії на кожному візиті акушерка прослуховувала серцебиття дитини спеціальним приладом. Ця процедура нагадує міні УЗД, під час якого маєш насолоду чути ритми рухів та звуки серцебиття зсередини.
Довгі бесіди
Не так довго триває огляд вагітної, як бесіди з нею. Здається, що акушерка ще й психологиня. Щораз вона заохочувала до обговорення прихованих хвилювань. Наприклад, запитувала: “Твій чоловік в Україні. Як тобі спиться?”, або “Що відчуваєш, коли читаєш новини з України?”. Також дізнавалася, чи не хвилює мене те, що народжуватиму одна.
Про те, як поводитися із новонародженим немовлям, мені провели окрему роз’яснювальну роботу. Не лише на словах, а ще ввімкнули тематичні ролики для засвоєння матеріалу.
Госпіталізують повільно
Ще одним страхом від почутих переказів було те, що з першими переймами тут не поспішають госпіталізувати. Це вкрай насторожувало. У Норвегії все розташовано на великій відстані одне від одного, моє село було в годині їзди від міста. Автобус біля будинку проїздив раз на день, я не мала авто і, окрім надії на милосердя сусідів з транспортом або карету швидкої, добратися до госпіталю не мала як.
“Як тільки щось відчуєш, одразу викликай швидку і обов’язково наголошуй на відсутності транспорту”, – сказала мені акушерка, і додала: “як не вдасться проїхати, то долетиш! Медичний гелікоптер за десять хвилин добереться до тебе”. На вулиці був лютий, тож дороги могло замести снігами.
Як же пройшла госпіталізація насправді? З лютневою погодою мені пощастило, авіацію в небо ніхто не підіймав, проте забирали двома каретами швидкої. Поясню: щоб скоротити швидкість госпіталізації, першою прибула швидка з найближчого містечка (десь за 20 хвилин). Назустріч їй виїхала та, яку відправили з мого цільового госпіталю. Десь на рубежі районів автівки зустрілись і передали мене з рук у руки. На борту швидкої була присутня акушерка, яка мала супроводжувати пологи. Тобто, якщо малеча захотіла б з’явитися в дорозі, чи й навіть нальоту, то потрапила б у компетентні руки.
Пологи
Я народжувала самостійно. Хоч це і третя вагітність, боялась надмірно природного підходу у пологах у Норвегії, про який є багато стереотипів. Щонайменше я хотіла мати право на епідуральну анестезію. На мій подив, ніхто не заперечував моєму бажанню.
Виписка на наступний день
Якщо коротко про термін перебування в госпіталі – скільки ситуація потребує. За бажанням на наступний день вже можна додому. У середньому в лікарні перебувають 3–5 днів. Я на цілий тиждень затрималась. У день, коли мала бути виписка, двоє старших дітей вдома захворіли. У лікарні з розумінням поставилися до обставин і дозволили залишитись, допоки ситуація вдома нормалізувалась.
Протягом усіх додаткових днів медсестри були поряд, як і першого дня. Більше того, використали цей час для не менш важливої справи після пологів – полегшили перші найболючіші дні прибуття молока та налагодити грудне вигодовування.
У державній лікарні народжуються представники королівської сім’ї
Це, мабуть, єдина інформація з інтернету, якій особливо хотілось вірити. У Норвегії широкопрофільні лікарні є не скрізь, а лише у великих містах. Окремих пологових будинків тут немає. Натомість є пологове відділення, на яке відводиться весь поверх. Про приватні пологові будинки казати й нічого, їх тут немає. Мабуть, їм з державними складно конкурувати. За рівнем якості державні лікарні Норвегії можна приблизно порівняти з приватними у Києві. От тільки в Норвегії це безкоштовно (спостереження вагітності та пологи). Медичне обладнання, інтер’єр, харчування, ставлення персоналу тут не залишає сумнівів, що королівська сім’я теж стоїть на обліку у державній клініці.
З собою нічого не беріть. Там все дадуть
Ми звикли, що в пологовий потрібно спакувати все і навіть більше. У пологовому відділені тут забезпечують основними речами безкоштовно, видають:
- підгузки,
- прокладки,
- первинний одяг для немовлят та змінні сорочки для мами,
- рушники.
Інше за потреби кожен бере індивідуально з собою, або речі можна докупити в аптеці на території лікарні.
Ось так виглядає список “взяти з собою” від норвезької мами:
- одяг для дитини і те, в чому вона поїде додому;
- зручні речі для мами, в яких вона повертатиметься;
- тапочки;
- засоби гігієни;
- на виписку – автокрісло для немовля (без нього не відпустять додому);
- у нашому випадку до списку варто додати документи (паспорт/синя картка).
Не соромтесь говорити з норвежцями відверто, якщо чогось бракує. Наприклад, мені були готові допомогти з автокріслом. Людяність тут понад усе. Якщо потрібно, у лікарню запросять перекладача, але про таку потребу попереджайте заздалегідь. Я володію англійською мовою, тому мовного бар’єру не відчувала.
“Норвезькі причуди” або “у нас так не роблять”
Про незвичне в норвезькому пологовому відділені хочеться говорити окремо. Відмінностей не багато, але ті, з якими зіштовхнулася, були приємно-дивуючими, а деякі викликали реакцію подиву на кшалт: “Ми так не робимо!”
Після народження мені вручили донечку у кумедній в’язаній шапочці, шкарпетках та шерстяному пледику. Такий собі перший теплий комплект народженій під небом полярного сяйва. До такої картини малечі не вистачало лише лижних палок у рученяти, такою милою була та картина. Цей в’язаний набір в моїй лікарні видають кожному новонародженому.
Також мені одразу подали святкову вечерю із норвезьким прапором на підносі та бокалом із соком. У цій холодній країні відбулась тепла подія – народження життя. Свято наступило в ту ж мить.
Під час пологів регулярно приносять їжу, бо ж потрібні сили, щоб народити. Потім харчування мами-годувальниці нічим не відрізняється від харчування інших. У меню тут і цитрусові, і парникові овочі, і кава. Їсти дозволяють все, але не зловживати ризиковими продуктами і припинити їх вживання якщо в немовляти виникне реакція.
У палаті з першого дня робили обов’язкове провітрювання. Морозна свіжість лютневої погоди у відчинене вікно тут звична справа, навіть якщо дитині один день. Пупок зеленкою не обробляють. Рекомендація по обробці пупка одна – не чіпайте його. Купання кожного дня не роблять. Воду для купелі не кип’ятять, але, мабуть, це тому, що якість води тут первозданна. Вода до кранів тече з гірських озер.
Підтримка від держави і місцевих
Ведення вагітності та пологи для легально оформлених іноземців тут безкоштовні. Матеріальна підтримка вагітних переселенок, окрім базової соціальної допомоги, виражається в декількох формах:
- фінансова виплата при народженні 90 300 крон;
- та допомога з речами.
Рівень цієї підтримки в багатьох випадках залежить від того, до якої комуни (району) потрапиш. Історії вагітних із різних комун настільки відрізняються між собою, ніби йдеться про різні країни. У моєму випадку основну частину забезпечення речей взяла на себе комуна (їх служба у справах біженців).
На 9 місяці мені зателефонував представник комуни із запрошенням оглянути речі. Там було майже все критично необхідне: підгузки на перший час,одяг, постіль, крісла, деякі іграшки, ліжечко, коляска і багато інших дрібниць. Всі ці речі, за винятком коляски, не були новими, але в належному стані. До того ж, якщо комуна забезпечила одяг на перші місяці, то сусіди забезпечили мене ними на рік вперед.
Такий рівень підтримки був для мене безцінним. Основний платіж на новонароджену прийшов через тиждень після її появи, проте завдяки зусиллям комуни це не вплинуло на своєчасність підготовки до пологів. Разова виплата, яку надають при народженні, невелика. Тому пошук сторонньої допомоги є вкрай важливим.
Документи
До оформлення документів на новонароджену дитину є різні підходи. Все залежить від обставин, офіційних паперів, які маєте з собою, сімейного статусу. Зазвичай українці можуть звернутися до посольства України в Норвегії. Там можна оформити свідоцтво про народження. Однак очікування запису, приїзд у посольство та видача документів може зайняти тривалий час. Тож це не найпростіший варіант.
У лікарні на дитину вам видадуть її перший документ – епікриз (виписку), в якому підтвердять факт народження в Норвегії. Епікриз я для себе одразу попросила у двох екземплярах (один віддала для оформлення свідоцтва, а другий залишила в себе про всяк випадок). Нотаріально завірений документ я передала батькові дитини в Україну, а він виготовив українське свідоцтво про народження. Далі варто подати документи на закордонний паспорт для малечі в Україні. У домашніх умовах я зробила фото дитини та надіслала татові (фотографування семиденної дитини на документ здається було чи не найважчою частиною). У фотосалоні України фотокартку відформатували та роздрукували згідно із нормами паспортного столу.
Пам’ятайте: лише свідоцтва про народження дитини для її повернення в Україну буде недостатньо. При перетині кордону, у вас запитають паспорт.
Ставлення до вагітності у Норвегії
Норвегія суттєво відрізняється підходом до вагітних жінок, і інколи може здатися, що не надає їм достатньо уваги. Проте, я відпустила свої страхи і просто довірилася. Як сказала моя нова норвезька знайома: “У Норвегії дуже дбайлива медицина, але все ж багато що залежить від лікаря, до якого потрапиш. Бо ж люди навіть якщо вони лікарі схильні до помилок”.
Так, треба розуміти, що ризик людського фактору, є не лише в Норвегії, Україні, а й в усьому світі. У будь-якій країні світу можна натрапити на некомпетентність. Проте, попри всі пережиті складнощі тут я почувалась в абсолютній безпеці і в надійних лікарських руках.
Моїй Катеринці зараз вже п’ять місяців. Народилась вона здоровою і без ускладнень і головне, з’явилася на світ не в бомбосховищі, поза війною, під мирним небом. У день, коли я була в пологовому відділені, в Україні поблизу лікарні, в якій я мала народжувати, був ракетний удар. Ніхто не постраждав, але мене охопив жах від усвідомлення того, що в цю мить жінки із новонародженими мали сидіти в сховищі. Я була б з ними, якби не ухвалила рішення поїхати у безпечне середовище.
Я неймовірно вдячна Норвегії за те, що в складну мить, вона стала відкритою для українців не лише як туристична країна. Тут не просто створили сприятливі умови для вагітних, але й внесли свій особливий вклад у примноження українського життя. Напевно, Норвегія для багатьох українських немовлят стала умовно хрещеною мамою.
