Основні результати
— У рамках вже другого дослідження було проведено онлайн-опитування 1 358 осіб (1 038 жінок та 320 чоловіків) віком від 18 до 55 років, які були змушені покинути Україну та зареєстровані в Австрійському інтеграційному фонді. Період збору даних тривав з 08.04.2024 по 12.05.2024.
— Загалом майже всі опитані почуваються в Австрії безпечно та добре прийнятими. Турботу про них відзначають 83% чоловіків і 86% жінок. Значна частина відчуває себе безсилими, причому жінки (39%) значно частіше, ніж чоловіки (20%). Самотніми почуваються 38% жінок і 31% чоловіків.
— Рівень освіти переміщених осіб, як і в попередні роки, загалом дуже високий: 75% мають вищу освіту; серед чоловіків трохи менше, ніж серед жінок (68% проти 77%).
— Знання німецької мови якісно покращилися: якщо рік тому вони здебільшого обмежувалися розумінням, то у 2024 році жінки та чоловіки вже здебільшого можуть говорити німецькою, хоча й у різному ступені. Знання німецької мови у жінок трохи кращі, ніж у чоловіків. Жінки здебільшого говорять німецькою на рівні B1 або вище. Знання німецької мови у чоловіків у 2024 році здебільшого не перевищують рівень A2.
— Опитування щодо задоволеності життям показало, що більшість респондентів (66%), які оцінюють свої знання німецької як “високі”, були задоволені своїм життям в Австрії. Серед осіб, які не володіють німецькою таких було лише 37%, а серед осіб з низькими знаннями — 38%.
— Якщо об’єднати професійну освіту та досвід, то серед жінок найчастіше згадуються сфери офісної роботи (28%), фінансів (25%), освіти (24%) та адміністрації (21%). Серед чоловіків це сфери виробництва (21%), машин і транспортних засобів (17%) та будівництва (17%). За віком видно, що наймолодша вікова група (18-25 років) значно частіше, ніж у середньому, представлена у сфері розваг і культури (20%), а найстарша (41-55 років) — у сферах офісної роботи (31%), фінансів (30%) та освіти (28%). Старші чоловіки значно частіше працюють у сфері будівництва (23%), а молодші вікові групи частіше представлені в ІТ (16% та 19% відповідно).
— В Австрії наразі працюють 44% опитаних, причому чоловіки (47%) частіше, ніж жінки (43%). Порівняно з попередніми двома роками це означає значне зростання участі жінок у робочій силі (2022: 10%; 2023: 25%). Найчастіше працюючі жінки зайняті в якості прибиральниць (23%), а також у торгівлі та продажах (14%), у сфері охорони здоров’я (12%) та освіти (11%). Таким чином, галузі стали більш різноманітними порівняно з 2023 роком. Українські чоловіки працюють у зовсім інших галузях, ніж жінки: 20% працюючих чоловіків в Австрії зайняті у виробництві, 12% — у сфері електротехніки та по 11% — у будівництві, готельному бізнесі та у сфері логістики.
— Приблизно половина українських жінок і чоловіків хочуть визнати або нострифікувати свої професійні кваліфікації в Австрії.
— Конкретні плани щодо повернення в Україну у 2024 році мають лише 3% опитаних; це значно менше, ніж у 2022 та 2023 роках (30% та 13% відповідно); між чоловіками та жінками майже немає різниці. Окрім тих 3%, які мають конкретні плани повернення, 12% хочуть повернутися в Україну у невизначений час, 56% не хочуть повертатися, а 29% наразі не знають.
Вихідна ситуація
З початку російської агресії у лютому 2022 року кількість українських біженців у Європі станом на червень 2024 року зросла майже до 6 мільйонів. В Австрії на 01.01.2022 проживало близько 13 000 громадян України. На початок квітня 2022 року додатково було зареєстровано близько 40 000 переміщених осіб з України. Ця кількість продовжувала зростати, і на початок 2024 року в Австрії проживало 80 665 громадян України, з яких близько 70 000 українських біженців. Більшість українських громадян все ще складають жінки та неповнолітні діти. Проте частка чоловіків за останні два роки значно зросла, тому їхня ситуація в цьому дослідженні буде розглянута більш детально. Українки найчастіше представлені у віці від 30 до 50 років, тоді як українці в Австрії переважно молодші 18 років.
Правова ситуація переміщених осіб включає звільнення від віз, Директиву про тимчасовий захист, яка надає тимчасовий статус перебування та пов’язаний з ним дозвіл на роботу, а також Постанову про переміщених осіб. 12 червня 2024 року міністри ЄС досягли політичної угоди про чергове продовження тимчасового перебування до 4 березня 2026 року. Планується також, що принаймні ті переміщені особи, які протягом останніх двох років працювали в Австрії на повністю застрахованій роботі щонайменше дванадцять місяців і мають перспективу заробітку на рівні компенсаційної надбавки, зможуть подати заявку на отримання “червоно-біло-червоної карти плюс” з 1 жовтня 2024 року. Це дасть їм право на тимчасове проживання та доступ до ринку праці без обмеження на певного роботодавця протягом трьох років.
Наразі зареєстровані переміщені особи мають “Блакитну карту ЄС”, яка є посвідченням особи та є умовою для отримання базових послуг, доступу до системи охорони здоров’я та освіти, а також до офіційних пропозицій Австрійського інтеграційного фонду. Щодо доступу до австрійського ринку праці, у квітні 2023 року набули чинності полегшення. Закон про зайнятість іноземців (AusIBG) було адаптовано, і переміщені особи були виключені з регулювання, що дозволило їм з того часу займатися будь-якою роботою без дозволу. Цей захід призвів до значного зростання кількості українських громадян, зареєстрованих як шукачі роботи, а також зайнятих. Крім того, у червні 2022 року набули чинності зміни до Закону про визнання та оцінку, що дозволило застосовувати особливі, спрощені процедури для визнання або оцінки іноземних освітніх кваліфікацій або професійних кваліфікацій для переміщених осіб. Таким чином, на законодавчому рівні було запроваджено деякі полегшення для інтеграції переміщених осіб.
Австрійський інститут досліджень сім’ї вже у травні 2022 року, незабаром після початку російської агресії, а також через рік, навесні 2023 року, провів опитування серед українок віком від 18 до 55 років на замовлення Австрійського інтеграційного фонду (Dörfler-Bolt et al. 2022; Dörfler-Bolt/Kaindl 2023). На основі першого опитування було створено перший огляд ситуації жінок-переміщених осіб в Австрії, а друге опитування дозволило відстежити та проаналізувати розвиток ситуації переміщених осіб з України в Австрії протягом першого року війни.
На основі цих двох коротких досліджень було проведено третє опитування, приблизно через два роки після початку російської агресії, в якому, крім жінок віком від 18 до 55 років, також були опитані чоловіки цієї вікової групи. Для цього було повторно використано анкету, розроблену Австрійським інститутом досліджень сім’ї у 2022 та 2023 роках, з деякими адаптаціями, щоб забезпечити максимальну порівнянність для жінок-переміщених осіб з попередніми роками.
Під час збору та аналізу даних розглядаються соціально-економічні передумови, поточна сімейна ситуація, житлові умови, добробут та плани на майбутнє переміщених жінок і чоловіків з України. Особлива увага в рамках цього третього опитування приділяється участі переміщених осіб у австрійському ринку праці. Крім того, розглядаються обставини переміщення українських чоловіків. Для цього були використані як вже наявні дані Австрійського інтеграційного фонду, так і проведено онлайн-опитування.
Соціально-демографічні дані
24% опитаних – чоловіки, 76% – жінки, що приблизно відповідає співвідношенню статей серед усіх зареєстрованих в Інтеграційному фонді переселенців з України (27% чоловіків віком від 16 років). Однак це значно нижче частки чоловіків серед усіх громадян України віком від 18 до 55 років в Австрії (30%), які не обов’язково є переселенцями, а могли перебувати в Австрії ще до початку війни. Ще одне пояснення цієї різниці – українські чоловіки рідше реєструються в Інтеграційному фонді, ніж українські жінки.
Найчастіше опитані навесні 2024 року жінки походять з Центральної України (40%), з яких 30% – з Києва та околиць; ще 37% – зі Східної України, 16% – з Південної України і 8% – із Західної України. Порівняно з 2022 і 2023 роками, менше осіб походять з географічно ближчих до Австрії регіонів, а більше – з віддаленіших, таких як Східна Україна. Регіони походження чоловіків загалом більш різноманітні, ніж у жінок. По 35% походять з Центральної та Східної України, а 19% – з Південної України. Переважна більшість усіх опитаних переселенців походять з міських районів України.
Майже половина (48%) переселенців одружені, 28% – неодружені, 20% – розлучені; 3% опитаних – вдови. Чоловіки значно частіше одружені (60% проти 45%) і значно рідше розлучені (8% проти 24%), ніж жінки. 45% переселенців не мають дітей віком до 18 років, які проживають в Австрії, 30% мають одну дитину, 17% – двоє і 8% – троє або більше дітей. Чоловіки значно частіше мають троє або більше дітей (18%), ніж жінки (5%). Це пов’язано з тим, що батьки трьох або більше дітей могли виїхати з України, незважаючи на введення воєнного стану.
Вік наймолодшої дитини найчастіше становить від 10 до 18 років (43%), за ними слідують діти молодшого шкільного віку (26%). Чоловіки мають тенденцію мати молодших дітей, ніж жінки.
Рівень освіти переселенців, як і в 2022 та 2023 роках, загалом дуже високий: 75% опитаних мають вищу освіту; жінки трохи частіше, ніж чоловіки (77% проти 68%); ще 8% ще не завершили свою вищу освіту, а 15% мають середню освіту, чоловіки трохи частіше, ніж жінки (19% проти 15%).
56% опитаних мають водійські права, причому чоловіки значно частіше, ніж жінки (71% проти 56%). Чверть опитаних в Австрії мають автомобіль, причому чоловіки майже вдвічі частіше, ніж жінки (40% проти 21%).
58% жінок отримують сімейну допомогу, чоловіки - 46%. 48% жінок і 42% чоловіків наразі отримують базову допомогу, що значно менше, ніж у 2023 році (65% жінок). Також зменшилася кількість жінок, які отримують житлову допомогу (з 16% до 9%) та допомогу по догляду за дитиною (з 14% до 4%) порівняно з минулим роком. Чоловіки отримують допомогу по догляду за дитиною трохи частіше, ніж жінки (6% проти 4%), що пов’язано з тим, що вони частіше мають молодших дітей.
Зменшення кількості отримувачів базової допомоги та житлової допомоги свідчить про зростаючу фінансову незалежність переселенців. Зменшення кількості отримувачів допомоги по догляду за дитиною, в свою чергу, вказує на зниження народжуваності серед переселенок з початку війни.
Мовні навички
У 2024 році трохи більше половини переселенців використовують українську мову в повсякденному житті, близько 46% говорять російською, а решта 3% - іншою мовою. Чоловіки переважно вказують, що говорять російською (55%), тоді як жінки частіше використовують українську в повсякденному житті (54%).
Інші мовні навички респондентів в першу чергу стосуються німецької мови (72%), за нею йде англійська (58%). Це змінилося порівняно з минулим роком, коли знання англійської були поширеніші, ніж знання німецької, оскільки все більше переселенців розуміють і/або говорять німецькою. Жінки трохи частіше володіють німецькою мовою, ніж чоловіки (72% проти 68%); серед них знання німецької значно зросли за останні два роки (2022: 17%; 2023: 46%).
Якість знання німецької мови також покращилася: якщо рік тому вони здебільшого обмежувалися розумінням, то у 2024 році більшість жінок і чоловіків вже можуть говорити німецькою, хоча й у різному ступені. У 2023 році 10% жінок зазначали, що добре розуміють і говорять німецькою, а у 2024 році цей показник зріс до 27%. Якість знання німецької мови у жінок трохи вища, ніж у чоловіків. Жінки переважно говорять німецькою на рівні B1 або вище, тоді як знання німецької мови у чоловіків у 2024 році здебільшого обмежуються рівнем A2.
Пропозиції курсів німецької мови переважна більшість переселенців оцінює як достатні, корисні, якісні та добре доступні. Однак лише 45% вважають, що курси добре поєднуються з роботою; 39% оцінюють цю сумісність негативно. Оцінка сумісності курсів німецької мови з доглядом за дітьми або іншими членами сім’ї переважно позитивна (54%), але кожен п’ятий оцінює її негативно. Чим молодші діти респондентів, тим складніше поєднувати курси з доглядом за ними. Для 17% проблема полягає у вартості; для жінок це питання більш актуальне, ніж для чоловіків, незважаючи на велику кількість безкоштовних курсів в Австрії. Менше половини також вважають онлайн-курси придатними для вивчення німецької мови.
Виїзд з України та перебування в Австрії
Більшість переселенців прибули до Австрії одразу після початку російської агресії (75%); чоловіки зазвичай приїжджали трохи пізніше. Друга за величиною група прибула між травнем 2022 та жовтнем 2022 року (19%), ще 5% прибули пізніше; близько 1% перебували в Австрії ще до початку війни.
Багато українців приїхали до Австрії випадково (45%), жінки частіше, ніж чоловіки (47% проти 37%). Чоловіки частіше приїжджали до Австрії за рекомендацією (30%), через можливості на ринку праці (28%) або тому, що вже бували тут до війни (27%).
Українських чоловіків запитували про обставини їхнього виїзду, оскільки до 60 років через загальну мобілізацію існують дуже обмежені легальні можливості виїзду. 94% переселених чоловіків зазначили, що вони легально виїхали з України, 6% повідомили, що виїхали неофіційно. Якою мірою цей результат був впливом соціально бажаної поведінки, точно визначити неможливо. Через низьку частку нелегальних виїздів можна припустити такий ефект.
Найпоширенішою причиною легального виїзду чоловіків було наявність трьох або більше дітей (42%). Чверть зазначили, що виїхали з професійних причин, і 17% були занадто молодими для військової служби на момент виїзду. 15% мають дитину з інвалідністю, і по 5% є одинокими батьками або важко пораненими. 95% українських чоловіків, які перебувають в Австрії, ніколи не брали участі у бойових діях в Україні; 4% вже брали участь, і ще 2% мали повістку, але не брали участі у бойових діях.
Переважна більшість переселених жінок і чоловіків живуть у великих містах (59%), 23% - у малих містах і 18% - у сільських громадах. Це свідчить про подальшу тенденцію до життя в містах. Це частково пояснюється тим, що українці переважно походять з урбанізованих районів. Так, більшість українців живуть у Відні (42%), за ним слідують Нижня Австрія (16%) та Штирія (14%). Цей розподіл майже не змінився порівняно з 2022 роком.
У 2024 році частка переселенців, які живуть у орендованій квартирі, зросла до двох третин, що є подальшим зростанням порівняно з 2023 роком (48%). Частка тих, хто живе в приватних помешканнях місцевих жителів, навпаки, зменшилася, лише 2% живуть таким чином. Близько 11% переселенців живуть у колективних притулках; цей показник майже не змінився порівняно з 2022 роком.
Задоволеність поточною житловою ситуацією продовжує зростати: дві третини (дуже) задоволені (2023: 61%), і лише 10% зовсім не задоволені (2023: 12%), причому чоловіки частіше зовсім не задоволені (14%).
Зростання задоволеності житловою ситуацією, ймовірно, пов’язане з переїздом за останні два роки: три чверті переселенців вже один або більше разів переїжджали в межах Австрії і, здається, змогли покращити якість свого житла. Конкретні плани на переїзд мають 18% переселенців, найчастіше це люди в сільських громадах, чоловіки значно частіше (22%), ніж жінки (16%). Найважливішою причиною для переїзду у 2024 році, як і в попередні роки, є брак приватності (47%). На другому місці - брак простору (37%), причому ці дві причини більш важливі для чоловіків. Брак робочих місць поблизу є причиною для планів переїзду у 27% випадків, а високі житлові витрати - у 19%.
Соціальні та сімейні мережі
Найчастіше переселенці у 2024 році живуть разом зі своїми дітьми (жінки: 64%; чоловіки: 58%), на другому місці - проживання з партнером, причому більше половини чоловіків живуть з партнером (55%), а серед жінок лише трохи більше чверті (27%). Однак у порівнянні з 2023 роком (22%) жінки тепер частіше живуть зі своїм партнером, можливо, тому що вони змогли перевезти своїх чоловіків до Австрії. Проживання з власною матір’ю займає третє місце (жінки: 17%; чоловіки: 14%). Самотньо живуть 13% жінок і 14% чоловіків; цей показник майже не змінився у порівнянні з попереднім роком. Чоловіки частіше живуть з далекими родичами, ніж жінки (11% проти 6%).
Частка осіб, які не мають родичів за іншими адресами в Австрії, переважає (60%), але зменшилася у порівнянні з попередніми роками. Зокрема, брати і сестри (11%), діти (9%) або власна мати (8%) живуть в іншому житлі в Австрії.
Родичі, які (ще) живуть в Україні, найчастіше це власна мати (жінки: 46%; чоловіки: 43%) та/або брати і сестри (по 44%). Частка жінок, чиї партнери живуть в Україні, значно зменшилася, а саме до 19%; у 2022 році це було ще 37%. Лише 5% переселених чоловіків мають партнера в Україні. Майже чверть має родичів в інших країнах ЄС і 22% в інших країнах за межами ЄС.
Освітній та професійний досвід
Високий рівень освіти серед переселенців з України в Австрії також виражається в сильному бажанні визнати ці дипломи: близько половини українських жінок і чоловіків хочуть визнати або нострифікувати свої професійні кваліфікації в Австрії (жінки: 50%; чоловіки: 49%), і ще 12% (як серед чоловіків, так і серед жінок) вже успішно це зробили. Лише у майже 1% було відмовлено у професійному визнанні; 11% взагалі не планують цього робити, і близько чверті українців не впевнені щодо професійного визнання.
В Україні переселенці були значною мірою працевлаштовані: 61% працювали за наймом, ще 22% були самозайнятими; 9% перебували на навчанні. Чоловіки значно частіше були самозайнятими, ніж жінки (32% проти 18%), рідше працювали за наймом (51% проти 64%) і частіше перебували на навчанні (8% проти 13%), що пов’язано з тим, що серед чоловіків більше представників наймолодшої вікової групи.
З тих переселенців, які останнім часом працювали в Україні, лише 2% продовжують цю діяльність (частково) з Австрії; рік тому це було ще 16%, а у 2022 році - чверть. Ще 1% виконує нову роботу в Україні з Австрії.
Зайнятість та пошук роботи в Австрії
В Австрії наразі 44% опитаних працюють, причому чоловіки (47%) частіше, ніж жінки (43%). Порівняно з двома попередніми опитуваннями, це означає значне зростання участі жінок у робочій силі (2022: 10%; 2023: 25%). Жінки частіше працюють, якщо у них немає дітей (48%) і рідше з збільшенням кількості дітей. Особливо, якщо наймолодшій дитині менше 6 років, участь у робочій силі значно нижча (32%). Для чоловіків вік дітей не має значення, і вони рідше працюють, якщо у них немає дітей до 18 років (37%).
Поточні рівні зайнятості за цим дослідженням лише незначно відрізняються від даних Інформаційної системи ринку праці (AMIS), де 45% українських громадянок і 43% українських громадян віком від 20 до 59 років у січні 2024 року були зайняті.
Загалом аналізи ОЕСР, Міжнародної організації з міграції (МОМ), а також УВКБ ООН і Агентства Європейського Союзу з фундаментальних прав (FRA) показують, що українські біженці інтегруються на ринок праці швидше, ніж інші групи біженців. Так, рівень зайнятості українських жінок-біженок у 2023 році, незважаючи на короткий термін перебування в Австрії, був лише на кілька відсоткових пунктів нижчим, ніж у жінок з інших країн походження біженців. Рівень зайнятості жінок-біженок з Сирії та Афганістану через два роки був лише приблизно половиною від рівня зайнятості українських жінок-біженок. При цьому порівнянні слід враховувати заборону на роботу під час процедури надання притулку для цих двох груп.
Загалом інтеграція біженців на ринок праці в країнах прийому ЄС та ОЕСР відбувається дуже різними темпами. Це також пов’язано з великими відмінностями в початкових умовах та вжитих заходах. Так, інтеграція на ринок праці в Нідерландах, Данії та деяких східноєвропейських країнах відбувалася значно швидше, що частково пов’язано з щедрою пропозицією догляду за дітьми, а також з можливістю знайти роботу зі знанням англійської мови. Однак робочі місця українців у цих країнах здебільшого знаходяться в сфері низької кваліфікації (наприклад, прибирання), що в довгостроковій перспективі може призвести до декваліфікації біженців.
Опитані працюючі жінки в Австрії найчастіше працюють прибиральницями (23%); так було і в 2023 році, хоча частка жінок, зайнятих у цій сфері, рік тому була більшою (31%). Другий за величиною відсоток зайнятих припадає на торгівлю та збут (14%), за ними йдуть сфера охорони здоров’я (12%) та освіта (11%). Таким чином, порівняно з 2023 роком, галузі стали більш різноманітними. Українські чоловіки працюють у зовсім інших галузях, ніж жінки: 20% працюючих чоловіків в Австрії зайняті у виробництві, 12% - у сфері електротехніки, і по 11% - у будівництві, готельному бізнесі та логістиці.
Загалом, для 62% зайнятість не відповідає або зовсім не відповідає кваліфікації, причому це частіше стосується жінок (65%), ніж чоловіків (55%). Порівняно з 2023 роком, змін майже немає.
Чоловіки переважно мають повну зайнятість (69%), тоді як серед жінок лише 39%. Загалом, тижнева зайнятість жінок порівняно з двома попередніми роками зросла. Якщо у 2022 році більше половини працюючих працювали максимум 20 годин на тиждень, то у 2024 році це лише 30%.
Працюючі українці загалом задоволені своїми умовами праці. Позитивно оцінюють поведінку керівників (92%), доступність робочого місця (93%) та співпрацю з колегами (94%). Найменше задоволення викликає оплата праці, тут 23% (скоріше або дуже) незадоволені.
Майже 30% біженців, які працювали або працюють в Австрії, також мали негативний досвід через свою зайнятість. 21% повідомляють про втрату державних грошових виплат, 11% довелося повернути державні грошові виплати, а 5% повідомляють про втрату безкоштовного житла. 71% не мали жодного з зазначених негативних досвідів. Тут можна припустити, що виплати з основного забезпечення (гроші та житло) були втрачені або повернуті через зайнятість, що спричинено відносно низькою межею додаткового доходу в основному забезпеченні.
Плани змінити роботу жінки мають трохи частіше (44%), ніж чоловіки (41%). Жінки також частіше працюють на тимчасових роботах (18%), ніж чоловіки (10%).
47% українців наразі не працюють і шукають роботу; 9% не працюють і не шукають роботу. Порівняно з 2023 роком, значно менше жінок не шукають роботу (10% проти 18%). Загалом результати щодо зайнятості в Австрії свідчать про те, що готовність біженців до працевлаштування зросла.
65% безробітних зареєстровані в AMS і, таким чином, доступні для ринку праці. Цей показник значно зріс за останні місяці, що свідчить про зростання готовності до працевлаштування. Основна мотивація для реєстрації в AMS – допомога у пошуку роботи (82%), вивчення німецької мови (49%) та професійна переорієнтація (32%). Ті 35% безробітних, які не зареєстровані в AMS, побоюються насамперед, що їх направлять на роботу, яка не відповідає їхній кваліфікації (60%); 40% також не бачать переваг у реєстрації в AMS, а близько чверті побоюються, що їх направлять на роботу далеко від місця проживання.
Основною причиною, чому безробітні жінки не шукають роботу, є бажання спочатку вивчити німецьку мову (70%). Чверть також хоче залишатися вдома, щоб доглядати за дітьми, 21% хочуть спочатку завершити навчання, а 19% хочуть спочатку визнати свою здобуту освіту. Крім того, 16% побоюються, що втратять житло, якщо приймуть роботу, і 15% не відчувають себе здатними працювати. Побоювання щодо втрати житла мають реальні підстави, оскільки в деяких федеральних землях від біженців вимагають негайно після працевлаштування залишити житло, надане в рамках основного забезпечення, і знайти приватне житло. У більшості федеральних земель вже підвищено межу додаткового доходу в моделі основного забезпечення. Лише в Нижній Австрії та Зальцбурзі це не було реалізовано і не планується. Низька межа додаткового доходу може бути перешкодою для працевлаштування, оскільки початкові зарплати біженців часто не достатні для покриття витрат на проживання.
Ті, хто шукає роботу, але ще не знайшли, в першу чергу вважають свої недостатні знання німецької мови перешкодою (жінки: 81%; чоловіки: 79%). Крім того, вони не можуть знайти роботу, яка відповідає їхній кваліфікації (жінки: 41%; чоловіки: 39%). На третьому місці серед перешкод у пошуку роботи стоїть тимчасовий дозвіл на проживання. 19% жінок і 22% чоловіків вважають, що через це їх не хочуть наймати роботодавці. Ця проблема була частково вирішена шляхом продовження дозволу на проживання до 2026 року.
Жінки-біженці, які наразі шукають роботу, уявляють собі роботу в офісі (46%), соціальній сфері (40%), адміністративній сфері (35%) та освітній сфері (28%). Чверть також хотіли б працювати у сфері охорони здоров’я або культури. Українські чоловіки, які шукають роботу в Австрії, зацікавлені у виробничій сфері (40%), сфері машин та транспортних засобів (35%), транспорті та логістиці (32%), а також у роботі водієм (29%), в ІТ (28%) або електротехніком (27%).
Задоволеність життям, благополуччя та потреба в підтримці
Загальна задоволеність життям біженців – порівняно із середнім показником цієї вікової групи в загальному населенні Австрії – досить низька, хоча вона поступово зростала з початку війни, як показують порівняльні дані жінок. За шкалою від 0 (найгірше можливе) до 10 (найкраще можливе життя) близько 7% оцінюють своє нинішнє життя як дуже позитивне (9 або 10) (18-55 років; Австрія: 36%), ще 43% як скоріше позитивне (6-8) (18-55 років; Австрія: 55%). У 30% задоволеність життям знаходиться на нижній половині шкали. Це значно більше, ніж середній показник для осіб цієї вікової групи в Австрії (3%).
Низька задоволеність життям порівняно із загальним населенням Австрії частково пов’язана з травматичним досвідом переселення. Досвід переселенців характеризується постійним відчуттям втрати їх колишнього життя, майбутніх перспектив, соціального визнання та встановленого соціального статусу.
Українські чоловіки мають вищу задоволеність життям, ніж українські жінки (в середньому по Австрії майже немає гендерної різниці), і чим молодші респонденти, тим вони задоволеніші. Крім того, респонденти тим більше задоволені своїм життям, чим кращі їхні знання німецької мови, і значно гірше, якщо їхні партнери перебувають в Україні. Це також пов’язано з вираженим страхом, що близькі родичі можуть стати жертвами війни; 85% жінок і 78% чоловіків зараз турбує це питання. 70% жінок і 59% чоловіків також бояться, що можуть втратити свій дім (будинок або квартиру) в Україні.
Загалом, майже всі респонденти почуваються в Австрії безпечно та добре прийнятими. Турботу про них відзначають 83% чоловіків і 86% жінок. Значна частина відчуває себе безсилими, причому це частіше стосується жінок (39%), ніж чоловіків (20%). Самотніми почуваються 38% жінок і 31% чоловіків; таким чином, самотність і відчуття ізоляції дещо зменшилися порівняно з 2023 роком. Жінки вдвічі частіше відчувають страхи (22%), ніж чоловіки (11%). Самотність, страхи та відчуття ізоляції частіше зустрічаються у молодших переселенців.
Таким чином, у благополуччі та задоволеності життям спостерігається відповідність за статтю, але є певні суперечності серед молодших переселенців: з одного боку, вони мають вищу загальну задоволеність життям, з іншого боку, ця група значно частіше відчуває себе самотньою, наляканою та ізольованою. Можливе пояснення цієї суперечності полягає в тому, що молоді переселенці, з одного боку, загалом позитивно оцінюють свої життєві шанси та перспективи в країні прийому, але, з іншого боку, сумують за своїми однолітками з України, які є особливо важливими для цієї вікової групи, оскільки в цьому віці рідше є власна сім’я, а з іншого боку, вони вже значною мірою відірвалися від своєї рідної сім’ї. Інтеграція в нові групи однолітків в Австрії також може відбуватися повільно через мовні бар’єри. Крім того, нові можливості (наприклад, у сфері освіти), які виникають у країні прийому, можуть загалом сприйматися позитивно, але, з іншого боку, викликати невпевненість і, відповідно, страхи.
Якщо розглядати задоволеність респондентів за різними сферами життя, то спостерігається особливо висока задоволеність доглядом за потребуючими родичами (жінки: 90%; чоловіки: 89%) та освітою і доглядом за дітьми (жінки: 87%; чоловіки: 89%). Це також було характерно для переселенок у 2023 році. Майже 20% опитаних чоловіків і майже третина жінок незадоволені своїм фізичним та психічним здоров’ям. Цей показник майже не змінився порівняно з 2023 роком. 72% переселенців-чоловіків і жінок задоволені своїми соціальними контактами, що означає, що 28% незадоволені. Приблизно третина незадоволена своїми житловими умовами, хоча задоволеність зросла порівняно з 2023 роком. Задоволеність професійним визнанням розділена приблизно порівну, причому жінки дещо менш задоволені, ніж чоловіки. Значне покращення спостерігається у задоволеності робочою ситуацією порівняно з 2023 роком: тоді 70% жінок були незадоволені, зараз це 59%; чоловіки в цьому відношенні задоволеніші, що, можливо, пов’язано з тим, що вони частіше працюють. Переважна більшість чоловіків (57%) і жінок (62%) також незадоволені своєю фінансовою ситуацією, хоча це дещо покращилося порівняно з 2023 роком (67%). Таким чином, це все ще є найбільш проблемною сферою для переселенців. Відповідно, переважна більшість переселенців також бажає більше підтримки у своїй фінансовій ситуації (жінки: 69%; чоловіки: 62%). У робочій ситуації (63% і 56%), у професійному визнанні та нострифікації (60% і 51%), а також у житловій ситуації (50% і 55%) жінки частіше бажають підтримки, ніж чоловіки; загалом потреба в більшій підтримці тут велика. Також для фізичного (41% і 28%) та психічного (41% і 26%) здоров’я жінки значно частіше бажають додаткової підтримки, ніж чоловіки. Лише у соціальних контактах чоловіки так само часто бажають додаткової підтримки, як і жінки (48% і 46%).
Співжиття з австрійцями з точки зору майже всіх українців, як і в 2023 році, (дуже) добре (95%). Австрійців сприймають як “сердечних і теплих” людей, які дуже готові допомогти.
Повернення в Україну
Перспективи повернення в Україну з точки зору постраждалих з минулого року ще більше зменшилися. Конкретні плани щодо повернення в Україну протягом наступних тижнів або місяців у 2024 році мають лише 3% опитаних; це значно менше, ніж у 2022 та 2023 роках (30% та 13% відповідно); між чоловіками та жінками майже немає різниці.
Крім тих 3%, які мають конкретні плани повернення, 12% хочуть колись повернутися в Україну, що також значно менше, ніж у 2023 році (20%); 56% не хочуть повертатися (2023: 15%), а 29% наразі не знають.
Основними умовами для повернення в Україну для більшості переселенців залишаються безпека на батьківщині (жінки: 61%; чоловіки: 49%) та виведення російських військ (жінки: 63%; чоловіки: 52%), а також у випадку, якщо родичі потребують допомоги (жінки: 48%; чоловіки: 40%). Збереження власного будинку або квартири відіграє вирішальну роль у рішенні про повернення для 34% жінок і 28% чоловіків. Загалом, основні умови безпеки на батьківщині (2023: 78%) та виведення російських військ (2023: 76%) як умови для рішення про повернення значно втратили значення. Це, ймовірно, пов’язано з тим, що загалом мотивація до повернення в Україну з тривалістю війни значно зменшилася.
У разі отримання повістки лише 4% чоловіків повернуться в Україну. Майже три чверті цього категорично не хочуть, і майже чверть не впевнені в цьому.
