Війна росії проти України перетнула трирічну позначку. Гуманітарна ситуація на тлі економічної нестабільності і скорочення міжнародної підтримки є жахливою і актуальність кризи залишається гострою.

Цей звіт Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRC) містить аналіз нагальних гуманітарних потреб на тлі зростаючих ризиків. Аналіз спирається як на кількісні та якісні дані з усієї мережі IFRC, так і дані з інших джерел, для досягнення достовірної картини.

Останні дані свідчать, що через три роки з початку масового переміщення за кордон багато біженців опинилися в критичній точці, коли їм потрібно обирати між труднощами перебування в чужих країнах та невизначеністю повернення в потенційно небезпечні райони на батьківщині. Сім’ї зіштовхуються з ростом витрат, безробіттям і зростаючими боргами—багато хто змушений позичати гроші, щоб дозволити собі основні потреби: їжа, житло та медична допомога. Однак повернення не гарантує стабільності – людей, що повертаються, зустрічають зруйновані будинки, школи та лікарні. Вони змушені починати все з нуля. Зимові умови в поєднанні з енергетичною кризою ще більше посилюють вразливість населення, тоді як рівень заборгованості домогосподарств і нестача продовольства зростають.

Складна дорога додому: біженці повертаються додому, незважаючи на ризики

Життя в Україні залишається нестабільним. Постійні повітряні нальоти, відключення електроенергії та почуття незахищеності впливають на кожен аспект повсякденного життя. Школи, лікарні та будинки зазнають постійних реконструкцій після чергових пошкоджень. Ті, хто залишається, живуть у страху перед обстрілами, а ті, хто повертається, часто знаходять свої будинки непридатними для життя.

Мільйони повертаються додому в Україну, незважаючи на конфлікт, відсутність заощаджень та високу вартість оренди. Чверть людей, які повертаються, осідають у районах поблизу лінії фронту, незважаючи на безпеку як критичну проблему. Більше половини людей повертаються заради возз’єднання з родиною, а ще для 42% це можливість отримати роботу. Минулого року кількість людей, які повертаються в Україну, зросла через фінансове виснаження та обмежений доступ до основних послуг у приймаючих країнах.

Серед українців за кордоном зростають потреби у сфері охорони здоров’я, 13% з яких- невідкладні медичні потреби. 18% літніх репатріантів вказали на обмежений доступ до основних медичних послуг.

Українці прагнуть дати своїм дітям доступ до українських шкіл, попри блекаути та інші негаразди. 65% дітей отримують освітні послуги онлайн. Неможливість дозволити собі житло, охорону здоров’я та щоденні предмети першої необхідності змусила багатьох покинути місця та повернутися до небезпечних і нестабільних умов.

Після повернення в Україну ці виклики не зникають: шокуючі 79% репатріантів, які повертаються до прифронтових регіонів, стикаються з браком гуманітарного забезпечення, починаючи від їжі та базових потреб до пошуку роботи (15%). Менше з тим, багато хто повертається, докладаючись до відбудови України, незважаючи на значні складнощі, які їх очікують. Брак медичних ресурсів, спричинений війною та пошкодженням інфраструктури, робить репатріантів особливо вразливими до хронічних проблем зі здоров’ям.

Їх фінансове становище жахливе:

23% біженців, які повернулися, були змушені скоротити споживання їжі через фінансові обмеження. Половина з тих, хто повернувся в Україну, наразі має борги. Близько 12% не можуть погасити заборгованості, при цьому майже 50% з них витрачають позикові кошти на продукти харчування, а 22% беруть нові запозичення для оплати витрат на охорону здоров’я, а майже 15% використовують їх для оренди. Оскільки все більше людей повертаються в Україну з виснаженими ресурсами, рівень бідності поглиблюється.

Проблеми, з якими стикається переміщене населення за межами України

Люди похилого віку особливо вразливі:

Проблеми з доходами

По всій Європі мільйони українців намагаються впоратися з браком фінансів через зростання вартості оренди житла та скорочення державних субсидій.

Люди віком від 65 років – згідно з даними з Німеччини, Словаччини, Угорщини, Польщі, Литви та Молдови – стикаються з особливо серйозними труднощами. Багато літніх українців змушені покладатися на пенсії, які часто виявляються недостатніми для життя в країнах з високими витратами. Наприклад, у Молдові 36% переміщених українців залежать від гуманітарної допомоги як основного джерела доходу. Для літніх людей працевлаштування є великим викликом, що наражає їх на борги й економічні труднощі.

Відсутність доступного житла ускладнює негаразди, особливо для сімей з дітьми, які змушені витрачати значні кошти, крім житла, на освіту дітей та догляд за ними. Лише 31% літніх переселенців проживають у приватному житлі, у порівнянні з 57% людей працездатного віку. Це означає, що більшість залежить від соціальних програм країни перебування, підтримки родичів і друзів, тимчасових притулків або змушені жити в перенаселених умовах. Зі зростанням цін на оренду та поступовим згортанням тимчасових житлових програм дедалі більше літніх людей ризикують залишитися без даху над головою. У таких країнах, як Румунія та Молдова, багато літніх біженців уже повідомили про труднощі з пошуком стабільного та відповідного житла, а без фінансової незалежності їхні можливості обмежені.

Ще однією значною перешкодою є мовний бар’єр. Близько 67% літніх людей оцінюють свій рівень володіння мовою країни перебування як «поганий» або «дуже поганий». Це ускладнює доступ до основних послуг, зокрема медичної допомоги, юридичних документів і навіть повсякденного життя. Мовний бар’єр також обмежує їхню інтеграцію в громаду, що підвищує рівень самотності та ризики для психічного здоров’я.

Медична допомога є ще однією критичною проблемою. До 20% переміщених українців у Молдові повідомляють про нагальні незадоволені медичні потреби, і для літніх людей ці труднощі ще більш серйозні. Багато хто страждає на хронічні захворювання, що потребують регулярного лікування, та медикаментів, які часто є недоступними або занадто дорогими в країнах перебування. Хоча деякі держави інтегрували українських біженців у свої системи охорони здоров’я, бюрократичні перепони, відсутність страхування, мовний бар’єр і висока вартість лікування не дозволяють багатьом отримати необхідну медичну допомогу.

Зниження міжнародної підтримки України

Незважаючи на значні потреби, міжнародна підтримка України зменшується. Скорочення фінансової допомоги, особливо у великих країнах-донорах, ставить під загрозу критичні гуманітарні програми. Деякі програми в рамках IFRC Network вже припинилися, а інші ризикують закінчитися через дефіцит фінансування в розмірі 280 мільйонів швейцарських франків. Зміни до імплементації Директиви про тимчасовий захист Європейського Союзу (TPD) призводять до згортання пільг, що залишає багатьох переміщених осіб невизначеними щодо їхнього правового статусу та доступу до підтримки. Коли країни змінюють свої пріоритети, багато переміщених осіб стикаються з різкими змінами, які порушують їхню стабільність та інтеграцію.

Посилання на звіт