Звіт Норвезького Інституту міських та регіональних досліджень (NIBR)
Цей звіт є частиною щорічного дослідження, проведеного Норвезьким Інститутом міських та регіональних досліджень (NIBR), за дорученням Директорату з питань інтеграції та різноманітності Норвегії (IMDi).
Хто такі українські біженці, які прибули до Норвегії?
Хоча у перший рік після повномасштабного вторгнення до Норвегії прибуло значно більше дорослих жінок, частка чоловіків поступово зростала, і у 2024 році жінок було лише трохи більше. Щодо вікової структури дорослих, то з часом відбулися незначні зміни: трохи зросла частка осіб віком 18-29 років і трохи зменшилася частка тих, кому 30-49 років. Однак серед дітей до 18 років було чітке зростання частки хлопців-підлітків віком 16–17 років. Одне з припущень цієї динаміки полягає в тому, що багато 16–17-річних виїжджають з України, поки це законно для них (через обмеження на виїзд для більшості чоловіків-українців віком від 18 до 60 років).
Сімейна ситуація: більшість українських біженців знаходяться у Норвегії з родичами (78%). Приблизно половина перебуває в Норвегії зі своїм партнером, а 41% — з дітьми віком до 18 років. Незважаючи на це, у багатьох також є близькі родичі, які залишилися в Україні. Більше половини мають батьків в Україні, а 14% — дітей, які залишилися там. З 2022 року спостерігається чітка тенденція до зменшення частки тих, чиї партнери залишилися в Україні: у 2022 році 24% повідомили про це, а в 2024 році лише 6%.
Попередня мережа контактів у Норвегії: половина респондентів не мали контактів в Норвегії до прибуття. Третина знала інших українських біженців, а 12-14% знали норвежців або українців, які жили в Норвегії до 2022 року. Ті, хто прибули на початковій фазі, частіше мали попередню мережу у Норвегії, тоді як ті, хто прибули після 2023 року, здебільшого знали інших українських біженців.
Кваліфікація: майже 80% працювали в Україні до прибуття в Норвегію. Більшість українських біженців мають вищу освіту: близько двох третин завершили вищу освіту, ще 15% мають незакінчену вищу освіту. 14% мають професійно-технічну освіту. Рівень освіти був найвищим серед когорти 2022 року, але рівні для когорт 2023 та 2024 років досить схожі.
Знання англійської мови серед біженців: обмежене. Лише 38% говорять хоча б базовою англійською. Спостерігається зниження рівня англійської у когорти 2023 року порівняно з 2022 роком, але ті, хто прибули у 2024 році, мають майже такі самі рівні англійської, як і перші прибулі.
Регіони проживання до переїзду в Норвегію: більшість українських біженців у Норвегії раніше проживали в східних або південно-східних частинах України (60%), тобто в районах, які найбільше постраждали від війни. Менше 40% приїхали з територій, які раніше були, або зараз є окупованими російськими військами.
Як і чому вони приїхали до Норвегії? Три з чотирьох респондентів прибули безпосередньо до Норвегії, тоді як кожен четвертий залишався (не лише транзитом) в інших країнах перед приїздом. Польща була найпоширенішою країною перебування перед приїздом до Норвегії (40%), далі слідують Німеччина, Румунія та Литва. Тимчасове перебування було менш поширеним серед тих, хто прибув у 2022 році, але частка тих, хто залишався в інших країнах перед прибуттям у Норвегію, залишається стабільною — і навіть дещо зменшилася — з 2023 по 2024 рік.
Причини вибору Норвегії українськими біженцями
Мережа контактів була важливим фактором для тих, хто вже мав попередні зв’язки. Майже половина респондентів обрали Норвегію, оскільки вважали, що права біженців у цій країні добре захищені, і це більш помітно серед тих, хто прибув після 2023 року, ніж серед перших прибулих. Це може свідчити про те, що ті, хто прибули у 2022 році, змушені були приймати рішення швидко, тоді як ті, хто приїхали у 2023 та 2024 роках, мали більше часу на роздуми про умови в різних країнах.
Обґрунтування вибору Норвегії є багатогранним і значно відрізняється. Основною причиною вибору Норвегії була безпека. Більшість батьків також відзначали освіту та гарні умови для їхніх дітей. Крім того, багато хто згадував норвезьку систему прийому та інтеграції, зокрема доступ до мовних курсів та підтримки інтеграції, добру державну систему допомоги українським біженцям, допомогу у знаходженні житла та систему фінансової підтримки Норвегії.
Інші важливі причини стосуються норвезького суспільства та характеристик країни, таких як природа і культура Норвегії, а також стабільність демократії в країні.
Як українські біженці оцінюють загальний прийом та роботу різних організацій і служб у Норвегії?
Респонденти висловили дуже високу задоволеність загальним прийомом у Норвегії, з результатами, майже ідентичними позитивним оцінкам 2023 року. Крім того, респонденти висловили високу задоволеність більшістю послуг і процедур, пов’язаних із реєстрацією, прийомом і поселенням. Водночас переміщені особи з України, які не мають права на колективний захист і повинні подавати заяву на індивідуальний притулок, були значно менш задоволені.
Фінансова ситуація: 30% респондентів зазначили, що вони повністю самозабезпеченні, тоді як решта отримують (часткову) фінансову або житлову підтримку від держави. Половина респондентів повідомляють, що їхня поточна економічна ситуація в домогосподарстві є (мінімально) задовільною, тоді як 41% вважають її незадовільною. Кожен десятий стикається з труднощами у забезпеченні основних потреб, а 1% живуть у бідності. Ті, хто наразі мешкає в центрах прийому, оцінюють свою економічну ситуацію гірше, ніж ті, хто вже оселився.
Де і як живуть українські біженці?
Українські біженці оселилися в усіх типах муніципалітетів: у великих містах (25%), малих містечках (45%) та віддалених сільських районах (29%), відповідно до загальнонаціонального підходу, застосованого під час великого напливу шукачів притулку. Також помітно, що поселення було досить розпорошеним: майже половина українських біженців живе в районах, де переважно проживають корінні норвежці, близько 40% оселилися в змішаних районах, і лише 10% загалом живуть у зонах, де переважно інші іммігранти чи українські біженці.
Респонденти в середньому були дуже задоволені різними аспектами своєї житлової ситуації, включаючи соціальне середовище, розмір і якість житла. Проте люди, які живуть у сільських районах, оцінюють свою житлову ситуацію дещо гірше, ніж ті, хто мешкає у великих містах та малих містечках, особливо щодо доступу до послуг і громадського транспорту.
Плани на переїзд: коли їх запитали, чи планують вони переїзд до іншого муніципалітету в Норвегії, більшість (45%) були невпевнені, 40% відповіли, що не планують переїжджати, а 15% планували переїзд до іншого муніципалітету. Найчастіше це стосувалося тих, хто проживає в сільській місцевості, а також до певної міри — у малих містечках.
Інтеграційні заходи після поселення
Українські біженці мають право на участь у програмах інтеграції після офіційного поселення в муніципалітеті. Після закінчення програми вони мають право на регулярну фінансову допомогу та допомогу з працевлаштування від Норвезького управління праці та соціального забезпечення (за умови відповідності критеріям).
Основні зміни: після осені 2023 року уряд посилив орієнтацію програми інтеграції на роботу. Лише 15% тих, хто прибув у 2022 році, брали участь у коротких програмах (6 місяців або менше), тоді як у 2023 році ця частка зросла до 29%. Більша частка тих, хто ще навчається, у порівнянні з випускниками, отримували безоплатну практику, субсидоване працевлаштування, короткі курси/підвищення кваліфікації для роботи та наставництво на робочому місці. Це свідчить про перехід до коротших і більш орієнтовних на роботу програм інтеграції, відповідно до нових урядових правил.
Більша частка тих, хто ще навчається, у порівнянні з випускниками, отримували безоплатну практику, субсидоване працевлаштування, короткі курси/підвищення кваліфікації для роботи та наставництво на робочому місці. Це свідчить про перехід до коротших і більш орієнтовних на роботу програм інтеграції, відповідно до нових урядових правил.
Оцінка програм введення: близько половини респондентів вважали програму інтеграції корисною, 37% – трохи корисною, а лише 8% – не корисною. Це зниження порівняно з опитуванням 2023 року, де понад 70% знаходили програму корисною.
Фінансова допомога: лише 23% випускників програми не потребували фінансової допомоги або допомоги з працевлаштування після закінчення програми. 60% отримали фінансову підтримку від Норвезького управління праці та соціального забезпечення, і стільки ж отримали допомогу в пошуку роботи. П’ята частина отримала допомогу, пов’язану з дітьми.
Подальші інтеграційні заходи: серед випускників програми половина брали участь у робочій практиці, 39% продовжували навчання мови, 30% пройшли курси або програми навчання роботі, а чверть отримала субсидоване працевлаштування.
Навчання норвезької мови: респонденти загалом задоволені якістю та гнучкістю мовних курсів, але їхня оцінка прогресу навчання дещо нижча. Ті, хто прибули у 2022 році, мають кращі мовні навички, ніж прибулі в 2023 і 2024 роках. Багато (70%) також навчалися мови через альтернативні джерела, ніж державні.
Зайнятість у Норвегії: досвід і виклики
Згідно зі статистикою, у жовтні 2024 року 30% українців були працевлаштовані, що відповідає даним нашого опитування 2024 року. Інтерв’ю показали, що для багатьох працевлаштування стало найважливішою зміною в їхньому житті в Норвегії. Багато хто наголошував, що працевлаштування забезпечило кращу фінансову ситуацію та позитивний досвід самозабезпечення
Пошук роботи: українські біженці шукали роботу різними каналами. Половина респондентів зареєструвалася в Норвезькому управління праці та соціального забезпечення як шукачі роботи, багато хто активно подавався на оголошені вакансії, звертався безпосередньо до роботодавців та/або використовував свої контакти для пошуку роботи.
Самозайнятість: хоча в Україні 20% українських біженців були самозайнятими, лише 5% респондентів спробували відкрити власний бізнес у Норвегії (і лише 1% повідомили, що є самозайнятими). Інтерв’ю показали, що, попри початковий оптимізм щодо відкриття власного бізнесу в Норвегії, деякі зрозуміли, що досягти успіху тут набагато складніше, ніж в Україні, що призвело до відмови від цієї ідеї.
Робочий графік та тип роботи: 62% працевлаштованих працювали повний робочий день, решта — частково. Частка чоловіків, які працюють повний день, була вищою, ніж у жінок. Більшість працювали за тимчасовими контрактами (60%), які були набагато поширенішими у державному секторі, ніж у приватному. У інтерв’ю багато хто наголошував на прагненні до постійної і повної зайнятості, оскільки тимчасові позиції створюють додаткову невпевненість і стурбованість.
Галузі працевлаштування: дві третини працювали в приватному секторі, третина — у державному. Найпопулярніші галузі: освіта, сфера послуг і роздрібна торгівля. Більше половини могли частково або значно використовувати свій попередній досвід роботи на поточній роботі, але менша частка (43%) могла застосувати попередню освіту. 37% взагалі не змогли використати освіту. Незважаючи на це, більшість були задоволені умовами праці.
Мотивація: більшість респондентів були мотивовані знайти роботу, навіть якщо вона не відповідала їхній освіті чи досвіду. Лише 5% категорично не погоджувалися на таку роботу, тоді як 43% заявили, що погодилися б на будь-яку роботу.
Перешкоди: основними бар’єрами для працевлаштування були недостатнє знання норвезької (та англійської) мови, а також тимчасові дозволи, які викликали скептицизм у роботодавців. Інші причини включали відсутність контактів чи відповідних навичок для норвезького ринку праці, а також брак можливостей у муніципалітетах, особливо в сільській місцевості.
Самовдосконалення: дві третини респондентів розглядали можливість підвищення кваліфікації або проходження курсів для опанування нової професії.
Робота в неформальному секторі: лише 2% працювали в таких умовах, а 13% знали інших українців, які працювали неформально. Загалом дані свідчать, що це не поширено серед українців у Норвегії.
Експлуатація: 82% не стикалися з експлуатацією, але 10% не отримували обіцяну зарплату, 8% не мали офіційного контракту, а 4% повідомляли про надмірні робочі години. Ніхто не стикався із сексуальними домаганнями. Окремі інтерв’ю свідчать про недостатність інформації щодо трудових прав у Норвегії, що створює вразливість до експлуатації.
Майбутні перспективи – залишитися чи повернутися?
Хоча більшість респондентів не впевнені, як довго триватиме війна, лише небагато вірять у швидке вирішення конфлікту. Щодо намірів повернутися, спостерігається чітка тенденція в опитуваннях 2022, 2023 та 2024 років. У 2024 році частка біженців, які хотіли повернутися в Україну, зменшилася з 26% у 2022 році до лише 10%. Водночас частка тих, хто заявив, що не повернеться, більш ніж подвоїлася з 2022 до 2024 року: зараз майже половина стверджує, що не хоче повертатися після закінчення війни. 82% відповіли, що вони краще залишаться жити в Норвегії, ніж почнуть нове життя в новому місті України.
Групи, які більше схильні залишатися у Норвегії: чоловіки, молодші вікові групи, батьки з дітьми в Норвегії, а також ті, хто зазнав серйозних збитків їхньому дому, району або інфраструктурі. Ті, у кого залишилися діти або чоловік/дружина в Україні, частіше висловлювали бажання повернутися.
Цікаво, що перші прибулі до Норвегії (когорта 2022 року) більш мотивовані повернутися в Україну, ніж ті, хто прибув у наступні два роки. В інтерв’ю стабільність для їхніх дітей (та їхньої освіти) і ризики життя з травмованим війною населенням у майбутній поствоєнній Україні згадувалися як причини не повертатися.
Возз’єднання сім’ї в Норвегії або переїзд до іншої країни: понад 40% сподіваються або планують перевезти додаткових членів родини до Норвегії. Лише 3% на даний момент планують покинути Норвегію, щоб переїхати в іншу країну (окрім України), тоді як 27% не впевнені у своїх планах.
Суспільна дискусія: багатьох турбує, як українське суспільство сприйме тих, хто залишив країну, якщо вони повернуться, що підкреслює триваючу дискусію в українському суспільстві.
Тимчасовий статус і візи: тимчасовий характер дозволів на проживання був важливою темою інтерв’ю, і обізнаність людей про цей статус зросла порівняно з дослідженнями 2022 і 2023 років. Деякі інтерв’юовані закликали до можливостей змінити свій статус і отримати інформацію про те, що очікувати надалі. Робочі візи згадувалися як спосіб перейти на більш постійний статус. Половина респондентів планували подати (7%) або збиралися подати документи після виконання вимог для отримання дозволу на роботу (44%).
Оцінка українськими біженцями обмежень політики Норвегії після 2023 року
Після відносно великої кількості прибулих із України восени 2023 року (порівняно з іншими скандинавськими країнами), уряд Норвегії запровадив декілька обмежень для українських біженців, включаючи скасування деяких початково ліберальних політик, обмеження фінансової допомоги та встановлення низки правил стосовно права на колективний тимчасовий захист.
Результати опитування щодо цих обмежень:
- 43% респондентів зрозуміли обмеження та вважали їх доцільними.
- Одна третина вважала, що деякі обмеження є доцільними, а інші — ні.
- 13% взагалі не погоджувалися з обмеженнями.
Основні обмеження:
- Найбільш обговорюваною зміною було заборона на подорожі до України. У інтерв’ю ця заборона викликала як серйозну критику, так і сильну підтримку.
- Інші згадані обмеження включають визнання шести регіонів України як “безпечних”, що виключає автоматичний колективний захист для біженців із цих регіонів.
- Обмеження фінансової підтримки також викликало незгоду, особливо з урахуванням зростання цін у Норвегії.
- Скорочення часу участі в програмі введення та відповідне скорочення тривалості курсів з вивчення мови викликало занепокоєння.
…………………………………………………………………………..
Дослідження базується на різних типах збору даних, проведених з лютого по листопад 2024 року, зокрема:
- Індивідуальні та групові інтерв’ю з 43 українськими біженцями в Норвегії;
- Опитування дорослих українців, які втекли до Норвегії (1 548 респондентів);
- Інтерв’ю у чотирьох муніципалітетах із 66 працівниками, волонтерами та роботодавцями;
- Опитування лідерів муніципальних служб допомоги біженцям (63% відповідей від усіх муніципалітетів Норвегії);
- Документація політичних розробок з лютого 2022 року по жовтень 2024 року.
