Українці в Словаччині 2024

Соціально-економічне дослідження поточної ситуації та потреб вимушених мігрантів з України.

Slovakia: Socio-economic insights survey 2024 – European Commission

З лютого 2022 року по листопад 2024 року понад 6,7 мільйона біженців покинули Україну. З них понад 2,8 мільйона людей перетнули кордон із Україною до Словацької Республіки. Близько 130 тисяч осіб подали заявки на отримання тимчасового захисту у Словаччині, і майже стільки ж дозволів на тимчасовий захист було видано на момент написання цього звіту.

Більшість тих, хто прибув і залишився у Словаччині, складають жінки (49%) та діти (31%), а також люди похилого віку, зокрема особи з інвалідністю, які стикаються зі специфічними викликами та потребують постійної допомоги.

Оскільки ситуація з безпекою та гуманітарною допомогою в Україні залишається невизначеною, очікується, що переміщення населення триватиме протягом 2025 року.

Словаччина активно використовує спільний підхід для оцінки потреб біженців через соціально-економічне дослідження (SEIS), яке включає оцінку захисту, охорони здоров’я, освіти, житла та засобів для існування. Дослідження координується УВКБ ООН (UNHCR) у співпраці з міжнародними організаціями, такими як ВООЗ та ЮНІСЕФ, а також іншими партнерами.

Проєкт був реалізований у 2024 році з використанням кількісного підходу та охопив 874 домогосподарства, що включають 1 835 осіб з числа біженців. Зібрані дані використовуватимуться для планування гуманітарних заходів у 2025 році, що дозволить покращити підходи до вирішення потреб переміщених осіб.

Цей звіт висвітлює загальні потреби біженців з України, які переїхали до Словаччини через триваючий конфлікт у їхній країні. Аналіз зібраних даних представлений за секторами та підсекторами, підсумовуючи демографічні дані вибірки, а також включаючи комплексні показники, такі як підзвітність перед постраждалими (AAP) і захист від сексуальної експлуатації та зловживань (PSEA).

Вступ

Війна в Україні, що загострилася після повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року, спричинила найбільшу гуманітарну кризу та переміщення населення за останні десятиліття в Європі. Словаччина, як і інші країни регіону, відчула швидкий наплив людей, які втекли від бойових дій та шукали захисту.

Станом на 20 жовтня 2024 року понад 2,7 мільйона людей перетнули кордон з України до Словаччини з 24 лютого 2022 року. З них понад 158 тисяч осіб подали заявки на тимчасовий захист (ТЗ), причому майже 129,5 тисячі дійсних дозволів на ТЗ було видано Міністерством внутрішніх справ Словацької Республіки на момент написання цього звіту.

Для збору інформації про українські домогосподарства біженців у Словаччині, інформування гуманітарних програм на 2025 рік та ефективного керівництва стратегією реагування з акцентом на негайні та довгострокові дії, було необхідно провести актуальну оцінку поточних потреб біженців.

У цьому контексті Соціально-економічне дослідження (SEIS, раніше відоме як Оцінка багатосекторних потреб, MSNA, проведена у 2022 та 2023 роках), було реалізовано у Словаччині між травнем та липнем 2024 року. Мета дослідження – визначити пріоритетні гуманітарні напрямки в умовах надзвичайної ситуації та краще узгоджувати планування підтримки у 2025 році з потребами біженців.

У рамках міжвідомчого Регіонального плану реагування на ситуацію з біженцями з України (RRP), зокрема для підтримки міжвідомчого плану Словаччини, у 2024 році у Словаччині було проведено Соціально-економічне дослідження (SEIS). Його реалізацією займався УВКБ ООН (UNHCR) у співпраці з міжвідомчою командою, включаючи технічних експертів з УВКБ ООН, МОМ, ЮНІСЕФ і ВООЗ.

УВКБ ООН спільно з партнерами, Словацькою гуманітарною радою (SHC) та МОМ, сприяли реалізації заходів, залучаючи фахівців для збору даних по всій країні, тоді як Інститут дослідження соціальних комунікацій Словацької академії наук займався аналізом.

Міжвідомчий Форум з координації роботи з біженцями (RCF) у Словаччині, разом зі своїми секторальними робочими групами та іншими зацікавленими сторонами, активно долучався до розробки та реалізації оцінки.

Звіт SEIS 2024 року надає оновлений, всебічний і більш сфокусований аналіз багатосекторальних потреб і пріоритетів для біженців у Словаччині. Його результати будуть використовуватися всіма зацікавленими сторонами в рамках національного та регіонального RRP для розуміння ситуації, виявлення ризиків і вразливостей, а також для адвокації рішень і підтримки з боку всіх залучених сторін, включаючи донорське співтовариство.

Профіль респондентів

Цей розділ описує демографічні характеристики респондентів, зокрема стать, вік та вразливість, і подає огляд 874 осіб, які відповідали від імені свого домогосподарства (HH). Ці респонденти представляють ключовий демографічний склад домогосподарств, включених у дослідження. Інтерв’ю проводилися лише з дорослими, з яких 73% становили жінки і 27% — чоловіки. Найбільш представлена вікова група серед усіх респондентів — 35-59 років (58% респондентів).

Середній вік респондентів на національному рівні становив 42 роки, найвищий середній вік було зафіксовано у регіоні Банська Бистриця (47 років), а найнижчий — у регіоні Нітра (41 рік). Крім того, найвищу частку жінок-респондентів зафіксовано в регіоні Трнава (83%), тоді як найнижчу — у регіоні Банська Бистриця (54%).

Переважна більшість респондентів повідомила про наявність громадянства України (99,7%), лише 1% мали громадянство Росії. Подібним чином, майже всі респонденти (99%) ідентифікували себе як українці за етнічною ознакою, тоді як невелика частина (3%) ідентифікувала себе як росіяни.

Профіль домогосподарств

Респонденти також надали інформацію про кожного члена свого домогосподарства. Загалом було включено 1 835 членів домогосподарств із 874 опитаних домогосподарств. Середній розмір домогосподарства становив 2,09 особи, що свідчить про зменшення порівняно з торішнім результатом у 2,3 особи на одне домогосподарство.

Щодо місця проживання, значна більшість (88%) домогосподарств повідомили про проживання в міських районах, тоді як решта зазначила, що вони мешкають у сільській місцевості.

Жінки становили 62% від загальної кількості членів домогосподарств. Подібно до рівня домогосподарств, найбільш представлена група на індивідуальному рівні – це жінки віком від 35 до 59 років (26%), що є найбільшою віковою групою, за ними слідують ті, хто у віці 18-34 років (14%). Крім того, 32% членів домогосподарств були молодше 18 років.

Загалом, 74% домогосподарств (HH) повідомили, що їх очолюють жінки, а 46% мали хоча б одного члена домогосподарства молодше 18 років. Крім того, 18% домогосподарств мали хоча б одного члена віком старше 60 років, а у 13% домогосподарств головою був літній член родини.

У 2% опитаних домогосподарств діти проживали без обох біологічних батьків, і приблизно у 3% домогосподарств щонайменше одна дитина жила з головою домогосподарства, який мав інвалідність. У 11% домогосподарств молоді люди віком до 25 років приймали значні рішення, а приблизно у 0,6% домогосподарств головними у прийнятті важливих рішень були діти молодше 18 років.

Найпоширеніший тип домогосподарств, базуючись на віці дорослих і наявності утриманців, складався з одного або кількох дорослих віком 18–59 років без утриманців, що становило 40% домогосподарств. Для порівняння, 31% домогосподарств складалися з одного дорослого віком 18–59 років з утриманцями.

За категоризацією за статтю та ролями: 32% домогосподарств очолювали жінки віком 18 років або старше з дітьми, тоді як 27% очолювали жінки без дітей. У той же час лише 0,5% домогосподарств очолювали чоловіки з дітьми, порівняно з 15% домогосподарств, які очолювали чоловіки без дітей. Серед домогосподарств із двома чи більше дорослими 13% включали дітей, тоді як 12% не включали.

Більшість домогосподарств повідомили, що вони прибули зі східної частини України, зокрема з Харківської області (17%), Донецької області (13%) та Дніпропетровської області (13%). Крім того, 11% респондентів зазначили, що походять із Черкаської та Київської областей разом.

Щодо тривалості перебування в країні: 41% усіх членів домогосподарств прибули до Словаччини протягом перших місяців повномасштабного вторгнення (з лютого по квітень 2022 року), причому 26% з них — лише у березні 2022 року. Загалом 67% прибули у 2022 році, 22% — у 2023 році та 8% — станом на 2024 рік. Приблизно 3% осіб вже проживали у Словаччині до лютого 2022 року.

Відповідно до опитування, розробленого на основі скороченого набору питань Вашингтонської групи (WG-SS), проксі-респондентів запитували, чи мав який-небудь член їхнього домогосподарства труднощі із зором, слухом, рухливістю, пізнанням, самообслуговуванням і спілкуванням.

Загалом 11% членів домогосподарств повідомили про інвалідність рівня 3 або вище (значні труднощі або неможливість виконувати завдання). Це відповідає 19% домогосподарств, в яких принаймні один член мав такий рівень інвалідності.

Приблизно 45% респондентів віком 60 років і старше повідомили про інвалідність рівня 3 або вище, тоді як цей показник становив 9% серед групи віком 18-59 років і 2% серед осіб віком 5-17 років.

Пріоритетні потреби

Приблизно три чверті (74%) домогосподарств повідомили про наявність пріоритетних потреб на момент інтерв’ю. Це на 9 відсоткових пунктів менше, ніж у минулому році (83%). Спостерігалися відмінності за статтю респондентів: майже 76% жінок-респондентів повідомили про пріоритетні потреби, порівняно з 66% чоловіків-респондентів. Виявлено зростання висловлених потреб серед вікових груп: 67% респондентів у віці 18–34 років повідомили про потреби, порівняно з 74% у віці 35–59 років і 88% серед осіб віком 60 років і старше. Також 83% домогосподарств, у складі яких є хронічно хворі члени, повідомили про потреби, порівняно з 66% домогосподарств без хронічно хворих.

Серед тих, хто висловив потреби, майже половина (49%) визначила житло як основне питання. Крім того, 31% домогосподарств повідомили про потреби, пов’язані з їжею, а 24% вказали на проблеми, що стосуються зайнятості та засобів до існування. Це є важливою зміною порівняно з результатами 2023 року, коли трійкою головних пріоритетних потреб були доступ до охорони здоров’я, зайнятість і мовні курси.

Виявлено невеликі відмінності в складі трійки головних потреб між статями: серед чоловіків-респондентів зайнятість посіла третє місце за важливістю (29%), тоді як серед жінок третім було зазначено медичне обслуговування (25%), за яким іде зайнятість (22%).

Освіта

Зі загальної вибірки, 46% домогосподарств повідомили, що мають хоча б одну дитину молодше 18 років. Крім того, 31% всіх членів домогосподарств становили діти віком від 0 до 17 років, а 23% — це діти шкільного віку від 6 до 17 років.

Згідно з даними SEIS, серед усіх дітей шкільного віку (6–17 років) 83% відвідували школи в Словаччині у навчальному році 2023/24, тоді як 17% не були зараховані до словацької системи освіти. Було визначено дві основні причини, чому діти не відвідували школи в Словаччині.

По-перше, більшість цих дітей (58%) залишалися зарахованими до шкіл в Україні та навчалися дистанційно. По-друге, хоча й менш поширено (15%), деякі діти, які офіційно вже не були зараховані до українських шкіл, продовжували навчання вдома, використовуючи дистанційні/онлайн-інструменти.

Серед інших причин, які зазначалися, були такі: діти вже закінчили навчання, відсутність шкіл у доступній відстані та мовні бар’єри, що охоплювали менші відсотки (2%-5%). Це демонструє зміну порівняно з попереднім роком, коли майже три чверті (73%) випадків не відвідування школи в Словаччині були пов’язані з дистанційним навчанням, а в інших випадках батьки чекали відповіді від шкіл щодо їхніх заявок (14%).

Думки експертів щодо освіти:

Дані SEIS свідчать про позитивну тенденцію зростання кількості дітей, зарахованих до словацьких шкіл (з 68% у 2023 році до 83% у 2024 році), тоді як участь у дистанційному навчанні через українську онлайн-платформу зменшилась (з 75% у 2023 році до 42% у 2024 році). Це свідчить про збільшення кількості українських дітей-біженців, які зараховані та залишаються у словацьких школах, попри деякі постійні труднощі з доступом до освіти, такі як відсутність чіткості щодо обов’язкової освіти для дітей-біженців зі статусом тимчасового захисту, а також соціально-емоційні та психічні проблеми.

Ці виклики підтверджуються відгуками з місць, де батьки-біженці також висловлюють занепокоєння щодо визнання навчання, завершеного за кордоном, як додаткового бар’єру при розгляді питання про зарахування до школи в Словаччині. Дані SEIS показують, що 43% українських дітей все ще зараховані до української освітньої системи, і з-поміж 42% дітей, які навчаються дистанційно або онлайн, 60% є зарахованими до словацьких шкіл, одночасно опановуючи українські основні предмети онлайн (українська мова, література та історія).

Для тих, хто навчається у школі, якість навчального досвіду для українських дітей-біженців залишається нерівною, і виклики все ще існують. Учителям та працівникам шкіл слід підвищити компетенції у галузі інклюзивного, гостинного та підтримуючого підходу у школах, а також активніше співпрацювати з родинами для кращого реагування на потреби дітей. Оновлення реформи в Словаччині із запровадженням “Заходів підтримки” є кроком вперед і основою для зміцнення підходу освітньої системи до інтеграції студентів-біженців, а також до різноманітності та мультикультуралізму у навчальному середовищі.

Українські підлітки та молодь у Словаччині є особливо вразливою групою, вони залишаються поза системами підтримки та захисту, часто стикаючись із більш серйозними труднощами в адаптації до нової країни та шкільного середовища, ніж діти початкового шкільного віку.

Для цієї групи (віком 10–17 років) важливо проводити додатковий збір даних і аналіз, зосереджуючись на тенденціях зарахування до шкіл, їх навчальному досвіді та прагненнях на майбутнє (у контексті освіти та/або працевлаштування). Це допоможе формувати стратегічні дії, які підтримають їх доступ до закінчення середньої школи (включаючи професійно-технічну освіту) і перехід до вищої освіти та на ринок праці.

Проблеми доступу до середньої освіти залишаються суттєвими для українських учнів у Словаччині. Вступні іспити створюють труднощі через мовні бар’єри, що ускладнює рівноправну конкуренцію. Доступ до певних шкіл, таких як гімназії, обмежений через нестачу місць, що є викликом навіть для словацьких учнів. Це ще більше ускладнює ситуацію для українських учнів, які часто змушені вступати до менш престижних шкіл.

У середній освіті також існують питання інклюзії. Багато українських учнів відчувають ізоляцію та втрату мотивації через нестачу адаптаційної підтримки та обмежену мовну допомогу. Деякі українські учні обирають завершувати середню освіту онлайн через українські школи. Після двох років навчання у словацьких середніх школах багато з них переходять безпосередньо до словацьких закладів вищої освіти. Ця тенденція порушує безперервність навчання у середніх школах, які втрачають студентів посеред програми, через що школи менш охоче зараховують учнів, які можуть не завершити навчання.

Захист

Міністерство освіти Словаччини впроваджує нове законодавство та системні заходи для покращення інклюзії українських студентів. Починаючи з вересня 2025 року, обов’язкову освіту буде поширено на дітей-біженців з України, які мають статус тимчасового захисту. Новоприбулі сім’ї повинні будуть зарахувати дітей шкільного віку протягом трьох місяців, а ті, що вже проживають у Словаччині, мають розпочати процес зарахування навесні 2025 року, щоб забезпечити місця до вересня. Муніципалітети, як засновники шкіл, тепер мають розширений доступ до національних даних для забезпечення зарахування українських дітей, які проживають у їхній юрисдикції.

Важливість стабільної мовної підтримки дедалі більше визнається, і для мовних шкіл тепер доступні нові програми та фінансування. У межах шкіл українські учні мають право на ті самі заходи підтримки—мовне навчання, психологічну допомогу та асистентів у навчанні,—які доступні їхнім словацьким одноліткам.

Втім, значні труднощі залишаються: багато шкіл відчувають труднощі з наданням цих послуг через такі фактори, як недостатнє та складне фінансування, а також брак кваліфікованого персоналу (зокрема, викладачів словацької як другої мови, українськомовних психологів і асистентів).

Стосунки між біженцями та приймаючою спільнотою

Респонденти загалом оцінили стосунки з приймаючою спільнотою як позитивні — 74% висловили цю думку. Лише близько 2% вказали на негативні стосунки, тоді як 24% відзначили нейтральні стосунки. У 71% домогосподарств якість стосунків із приймаючою спільнотою залишилася незмінною з моменту прибуття, тоді як 10% повідомили про покращення, а 19% зазначили, що соціальна згуртованість погіршилася.

Дві третини домогосподарств (66%) повідомили, що не стикалися з ворожою поведінкою або ставленням з боку членів приймаючої спільноти. Водночас третина домогосподарств (34%) вказали, що хоча б один із членів пережив певну форму ворожості. Найбільш поширеною формою була словесна агресія, яку відзначили 71% тих, хто зіткнувся з ворожістю.

Додатково, 31% зіштовхувалися з ворожими або агресивними коментарями у соціальних мережах, а 29% вказали на дискримінаційну поведінку. Ці дані свідчать про те, що прояви ворожості до біженців виникають не лише в онлайн-просторах, але здебільшого через прямі конфронтації віч-на-віч. Найбільш поширеною формою залишається словесна агресія. Фізичні прояви ворожості, такі як напади, зустрічаються рідше, але все ж становлять значну частину — вони зачепили 6% респондентів, які повідомили про ворожу поведінку.

Відповідальність перед постраждалими людьми

Загалом 55% домогосподарств повідомили, що отримували певну форму допомоги протягом трьох місяців до участі в опитуванні. Серед цих домогосподарств 91% висловили задоволення отриманою допомогою. З-поміж 9% респондентів, які повідомили про незадоволення, найчастіше згадуваною причиною було сприйняття недостатності допомоги — цю думку висловили 62% (19 респондентів).

Щодо конкретних типів допомоги, які викликали незадоволення, 47% (15 респондентів) незадоволених згадали соціальний захист, наданий державою, 34% (11 респондентів) висловили невдоволення розподілом гуманітарної допомоги (їжа, одяг та інші предмети першої необхідності), а 28% (9 респондентів) зазначили незадоволення гуманітарною фінансовою допомогою.

Респондентів також запитували про труднощі, з якими вони зіштовхнулися у доступі до важливої інформації, включаючи їхні права, можливості та послуги, які надаються. Більшість респондентів (85%) повідомили, що не мали труднощів із доступом до необхідної інформації. Серед тих, хто зіткнувся з труднощами (15%), найбільш поширеною проблемою було незнання, де шукати інформацію — про це повідомили 53% респондентів.

Фокус-групові дискусії (FGD): доступ до надійної інформації

Основною проблемною сферою, яку було визначено під час FGD, є доступ до надійної інформації щодо медичного обслуговування, зокрема про те, які послуги надаються безкоштовно, а за які потрібно сплачувати. Крім того, деякі учасники не були впевнені у процесі подання заявок і критеріях визначення права на отримання допомоги з інвалідності та субсидій на матеріальні потреби.

Кілька учасників підкреслили важливість інтернет-платформ, зокрема таких соціальних мереж, як Telegram, Facebook і спільнот WhatsApp, які були визнані життєво важливими для доступу до інформації. Це підкреслює значення інтернет-з’єднання для поширення інформації; однак багато учасників у місцях колективного проживання висловлювали занепокоєння щодо низької якості Wi-Fi-з’єднання.

Допомогу в центрах та місцях проживання особливо цінували, адже не всі мають доступ до пристроїв із підключенням до Інтернету чи достатній рівень цифрової грамотності для користування онлайн-інформацією—це особливо стосується деяких літніх людей. Ще одним каналом для обміну та отримання інформації, згаданим у дискусіях, були мережі серед біженців та мігрантів, які залежать від соціальних зв’язків і сильних громадських відносин.

Більшість респондентів (87%) повідомили, що мають доступ до безпечних і конфіденційних каналів для отримання інформації, запиту допомоги або повідомлення про проблеми, включаючи чутливі питання у їхній громаді (наприклад, гарячі лінії, центри спільнот тощо).

Загалом 75% респондентів зазначили, що отримали належну відповідь через ці канали зворотного зв’язку.

Думки експертів щодо захисту:

Дані SEIS свідчать про те, що біженці в Словаччині загалом мають ефективний доступ до документів, як-от тимчасовий захист чи різноманітні дозволи на проживання, що є ключовим для реалізації їхніх прав у країні. Це свідчить про значні зусилля словацької влади.

Втім, з серпня 2024 року (невдовзі після періоду збору даних) було впроваджено нову систему запису на реєстрацію документів, що через обмежені потужності призвело до збільшення часу очікування на реєстрацію тимчасового захисту. Це, своєю чергою, обмежує доступ біженців до прав, допомоги та публічних послуг, включаючи охорону здоров’я, освіту, соціальний захист і підтримку житла. Найбільше це впливає на найбільш вразливі групи.

Крім того, біженці, які отримали притулок або додатковий захист у Словаччині, також почали стикатися з труднощами при спробі запису на прийоми для отримання словацьких ID-документів, що ускладнює доступ до житла, працевлаштування та інших важливих послуг. Вирішення цих проблем є важливим для відновлення ефективного доступу біженців до документів і забезпечення їхнього захисту в Словаччині.

Організації ООН, громадські організації та деякі місцеві органи влади створили різноманітні канали комунікації з біженцями. Серед них соціальні мережі, гарячі лінії та вебсайти, доступні українською, англійською, словацькою та іншими мовами, щоб покращити доступ біженців до інформації.

Крім того, було створено низку центрів підтримки та послуг, що забезпечують точну інформацію і індивідуальні консультації, які є особливо цінними для найбільш вразливих категорій біженців.

Залишається важливим подальше розширення доступності актуальної інформації про права біженців та наявні послуги мовами, які вони розуміють, а також через канали, доступні для біженців із конкретними потребами та вразливістю. Сюди входить забезпечення доступності інформації щодо критеріїв і прав на отримання соціальних пільг, написаної зрозумілою і простою мовою.

Захист дітей

Загалом 95% дітей віком до 18 років було вказано як біологічні, офіційно усиновлені або ті, хто перебуває під іншими формами опіки респондента або члена домогосподарства. У 5% випадків діти були родичами респондента чи члена домогосподарства, але не були їхніми біологічними чи офіційно усиновленими дітьми; однак респондент чи член домогосподарства несли юридичну відповідальність за їхній догляд.

Респондентів, у складі домогосподарств яких була хоча б одна дитина молодше 18 років (46%), запитали про найбільш серйозні ризики, які, на їхню думку, впливають на хлопчиків і дівчат. З-поміж домогосподарств із дітьми, 71% не висловили занепокоєння щодо серйозних ризиків для хлопчиків чи дівчат.

Більшість респондентів (88%) зазначили, що вони відчувають себе комфортно, повідомляючи про випадки насильства, експлуатації або нехтування дітьми, головним чином безпосередньо до поліції. Наступними каналами для повідомлення були неурядові організації (НУО) та державні органи.

Експертні міркування щодо захисту дітей:

Є помітний розрив у розумінні зростання кількості випадків порівняно з минулим роком. Це зростання може бути пов’язане зі значнішою інтеграцією сімей у життя місцевих громад. Основні рекомендації включають організацію фокус-групи з цього питання та покращення збору даних про злочинців, типи насильства, а також відмінності між насильством у сім’ях та громадах, зокрема шкільне цькування. Також важливо підвищити обізнаність щодо відповідних каналів подання заяв, оскільки поліція часто зазначається як основний орган для повідомлення, але інші установи можуть бути краще підготовлені для розгляду таких випадків. Рекомендується зміцнювати співпрацю між поліцією та іншими відповідними організаціями.

Виявлено низку проблем у розміщенні та підтримці українських студентів університетів, особливо тих, кому ще не виповнилося 18 років. По-перше, студенти молодше цього віку наразі проживають у тих самих умовах, що й дорослі, і ці умови не призначені для захисту або адаптації до потреб дітей. Ця система позбавлена належних механізмів захисту, які можуть бути необхідні для молодших студентів. Крім того, деякі українські студенти проживають у приватних помешканнях, де виникають юридичні та фінансові проблеми з орендодавцями, що підкреслює додаткову вразливість. Такі умови проживання, чи то в університетських, чи приватних помешканнях, підвищують ризики проблем із захистом, таких як можливі випадки експлуатації, які можуть залишитися непоміченими через обмежений нагляд.

Важливо передбачити окреме, відповідне вікові житло в межах університетських гуртожитків для студентів віком до 18 років. Це передбачає ухвалення чи перегляд стандартів житла, аби забезпечити кращий захист дітей, зокрема завдяки присутності кваліфікованого дорослого персоналу, обмеженням на несанкціонований вхід дорослих та доступу до інформації про важливі послуги (наприклад, юридичні консультації, психічне здоров’я та психосоціальну підтримку).

Крім того, необхідно оцінити ситуацію українських студентів у приватних помешканнях, де брак нагляду може збільшити ризик експлуатації або інших небезпек. До того ж спостерігаються суттєві проблеми з агентствами, які сприяють подорожам та зарахуванню українських студентів, оскільки деякі з них не виконують своїх договірних зобов’язань. До цих зобов’язань часто входить забезпечення доступу до мовних курсів, допомога з легальним статусом проживання та гарантія інших заходів захисту, важливих для інтеграції та безпеки. В результаті деякі студенти прибувають до Словаччини без очікуваного статусу проживання чи захисту, що залишає їх і їхні родини в уразливих позиціях. Ситуація особливо невизначена для студентів, які самостійно зараховуються до університетів, що ставить під питання різний рівень підтримки та захисту залежно від шляхів зарахування.

Для вирішення цих викликів може бути корисним розслідувати вимоги до реєстрації та ліцензування таких агентств, зокрема щодо їхньої країни реєстрації та відповідності словацьким регуляціям. Уточнення послуг, які вони мають надавати майбутнім студентам, може допомогти у встановленні стандартів та підзвітності. Крім того, підвищення обізнаності серед студентів і батьків про наявні канали для подання скарг на невиконані зобов’язання може надати їм змогу шукати захисту, якщо вони відчувають себе обманутими або недостатньо підтриманими цими агентствами.

Гендерно-зумовлене насильство (ГЗН)

Цей розділ охоплює всі види насильства щодо жінок, чоловіків, дівчат і хлопців. Респондентів попросили визначити основні проблеми безпеки та захисту окремо для жінок і дівчат, а також хлопців і чоловіків. Приблизно дві третини респондентів, що живуть у домогосподарствах з принаймні однією жінкою, заявили про відсутність проблем (67%). Майже така ж частка респондентів, які живуть у домогосподарствах з принаймні одним чоловіком, також вказали на відсутність проблем із безпекою чи захистом. Серед тих, хто висловив занепокоєння, найчастішою проблемою безпеки та захисту для обох статей було пограбування, яке повідомила більшість респондентів (53% жінок і 54% чоловіків). Після цього загроза насильства стала другою найбільш часто згаданою проблемою серед жінок (30%), тоді як страх депортації (41%) став другою найбільш поширеною основною проблемою безпеки для чоловіків.

Респондентів запитали, чи змогли б вони, у гіпотетичному сценарії, коли хтось у їхній громаді зазнає гендерно-зумовленого насильства та звертається по допомогу, проінформувати цю людину про доступні послуги для постраждалих від ГЗН. Загалом, 78% респондентів повідомили, що знайомі з доступом принаймні до однієї з двох доступних послуг у випадку ГЗН (медичні та психосоціальні). Більшість респондентів (71%) заявили, що знають, як отримати доступ до медичних послуг, 68% знали про доступ до послуг безпеки та захисту, а 54% знали, як отримати доступ до юридичних послуг.

Щодо сприйняття респондентами бар’єрів у доступі до послуг ГЗН, 11% респондентів не виявили жодних перешкод, тоді як 24% не змогли відповісти на це питання. Серед тих, хто відповів (61%), 47% назвали головною перешкодою брак обізнаності. Мовні та культурні бар’єри згадували 35% цих респондентів, і така ж кількість (35%) висловилась, що страх стигматизації та почуття сорому можуть завадити їм повідомляти про випадки, пов’язані з ГЗН.

Експертні міркування щодо гендерно-зумовленого насильства (ГЗН):

Звіт SEIS за 2024 рік демонструє ключові тенденції та порівняння з попереднім роком. Зокрема, спостерігається зростання занепокоєння з приводу безпеки серед чоловіків через страх депортації, що може бути пов’язано із посиленням мобілізації та військової політики, ухваленої в Україні. Пограбування залишається головною проблемою безпеки, яку зазначають обидві статі. З позитивного боку, рівень вербальних образ знизився з 11% минулого року до 6%, що може свідчити про кращу інтеграцію у словацьке суспільство.

Варто зазначити, що SEIS не збирає чутливі чи конфіденційні дані про гендерно-зумовлене насильство (ГЗН), тому звіт може не відображати поширеність таких проблем, як насильство з боку інтимного партнера, яке статистично є основним ризиком для безпеки жінок. Додатково, за окремими свідченнями з місць, повідомляється про відносно високий рівень сексуальних домагань у приватному житлі. Однак, через чутливість цих питань, вони не включені до SEIS, а будуть оцінюватися у рамках оцінки ризиків ГЗН.

Обізнаність про послуги з ГЗН залишається високою, відповідно до результатів минулого року. Бар’єри у доступі до послуг з ГЗН залишаються незмінними, причому відсутність обізнаності все ще є найчастішою проблемою, хоча порівняно з минулим роком вона значно зменшилася. Продовження кампаній з інформування та акцент на медичних послугах у відповіді на ГЗН є важливими, як і постійне надання інформації для подолання бар’єру недостатньої обізнаності.

Економічна вразливість та засоби до існування

Цей розділ досліджує соціально-економічний профіль домогосподарств, зокрема такі ключові аспекти, як засоби до існування, зайнятість та загальну економічну спроможність. Крім того, проводиться аналіз індексів вразливості для оцінки труднощів, з якими стикаються домогосподарства через брак їжі або грошей.

Освіта та інклюзія

Щодо найвищого рівня здобутої освіти, майже половина працездатних членів домогосподарств (47%) повідомили про наявність університетського ступеня, 25% завершили технічні або професійні навчання, а 21% закінчили середню освіту. На противагу цьому, менш ніж 1% респондентів повідомили про відсутність формальної освіти. Це може свідчити про високий рівень працевлаштованості та вказувати на потенціал серед біженців для пом’якшення довгострокових проблем із заповненням вакансій, зокрема тих, що вимагають висококваліфікованих кандидатів.

Подальший аналіз показав рівень володіння словацькою мовою серед членів домогосподарств віком від 12 до 64 років. Чверть (25%) повідомили, що мають початковий рівень, 42% – середній, 18% – високий, а 9% вільно володіють мовою. Проте 5% зазначили, що не можуть розуміти або спілкуватися словацькою мовою.

72% працездатних членів домогосподарств беруть участь у ринку праці в Словаччині, тоді як 28% не беруть у ньому участі. Крім того, 66% працездатних членів домогосподарств повідомили, що працевлаштовані, причому більшість з них зайняті у виробничому секторі (35%) і мають офіційну договір (87%). Середня кількість робочих годин на тиждень для працевлаштованих становила 36 годин.

Серед працездатних членів домогосподарств, які були поза ринком праці (28%) або безробітними (6%) на момент збору даних, 31% повідомили, що навчаються, 31% займаються домашніми обов’язками, а 17% активно шукають роботу.

Працездатних респондентів запитали про труднощі, з якими вони стикаються під час пошуку роботи в Словаччині. Приблизно 51% повідомили про виникнення проблем, найпоширенішою з яких є недостатнє володіння словацькою мовою, яке зазначили 36% респондентів. Ця проблема також була підкреслена під час фокус-груп, головним чином через вимогу знання словацької мови, що підкреслює необхідність мовних курсів.

Додатково, учасники фокус-груп засвідчили, що багато робочих місць, доступних для біженців, навіть ті, які не вимагають знання словацької, важко здобути через довгі зміни, фізично вимогливі завдання та обмежену гнучкість у розкладі. Ця ситуація особливо складна для самотніх матерів, які стикаються з труднощами щодо балансу між роботою та доглядом за дітьми.

Попри ці труднощі, деякі учасники фокус-груп зазначили, що активно шукають роботу через різні канали, зокрема онлайн-платформи для пошуку роботи, такі як Profesia.sk, соціальні мережі (наприклад, Facebook-групи з оголошеннями про вакансії, група “Українці у Словаччині” та LinkedIn), спеціалізовані групи та канали у Viber та Telegram, сайт Europass, реклами, а також прямі заявки до потенційних роботодавців, включаючи заводи та ресторани.

“…З дипломом учителя можна знайти роботу, але якщо диплом не підтверджено, ви не маєте права працювати у державній школі. Ви можете отримати роботу в приватній школі. Але навіть із дипломом учителя вас наймають на посаду асистента вчителя. Наймають на нижчу посаду, але навантаження вдвічі більше, а оплата нижча, ніж у їхніх словацьких колег. Пільги для вчителів не поширюються на українських вчителів…”

Фокус-групова дискусія в Братиславі, липень 2024 року; Вікова категорія: 35-70 років, 2 чоловіки та 12 жінок.

Щодо їхнього статусу зайнятості до виїзду з України, 51% працездатних членів домогосподарств зазначили, що були працевлаштованими, 20% навчалися, 10% були самозайняті, а 2% були безробітними. Зокрема, виробничий сектор був основною галуззю, яку зазначили 16% респондентів, і єдиною категорією з помітним представництвом, тоді як інші сектори були більш рівномірно розподілені.

Важливим індикатором, отриманим у результаті оцінки, є частка молоді, яка не зайнята у сфері освіти, роботи чи професійного навчання (NEET), що може у майбутньому створити потенційну ситуацію вразливості. Дані показують, що 7,5% молоді віком 15-24 років, охопленої оцінкою, повідомили про свій статус NEET на момент збору даних. Майже 45% цих молодих членів домогосподарств завершили середню освіту, тоді як 25% здобули початкову освіту. Технічну освіту отримали 14%, а решта 16% мають університетський ступінь.

Економічна спроможність домогосподарств

Наступний розділ досліджує економічну спроможність домогосподарств. Середній задекларований дохід домогосподарства становив 508 євро, тоді як середні витрати – 547 євро. Найбільша частина витрат припадає на харчування (приблизно 51%), 24% витрачаються на житло, а 9% – на витрати, пов’язані зі здоров’ям.

Рівні доходів 42% домогосподарств були достатніми для покриття базових потреб у харчуванні, але недостатніми для регулярної оплати комунальних послуг, ліків та нового одягу. Приблизно 38% домогосподарств мали доходи, які покривали всі ці потреби, але не дозволяли купувати базові речі, такі як телевізор чи холодильник. Крім того, 8% домогосподарств повідомили, що їхні доходи недостатні навіть для покриття базових потреб, таких як харчування. Також, порівнюючи доходи домогосподарств із першими місяцями перебування в Словаччині, 61% домогосподарств зазначили, що можуть дозволити собі стільки ж чи більше товарів та послуг, тоді як 39% відзначили негативні зміни в доходах.

Щодо основного джерела доходу за останні 30 днів перед опитуванням, 58% респондентів зазначили повну зайнятість у країні перебування, 12% покладалися на роботу з частковою зайнятістю, а 11% повідомили про відсутність доходів. Додаткові джерела доходів також були згадані деякими респондентами: 15% домогосподарств отримували соціальні виплати від уряду Словаччини, а 9% – від уряду України.

Найбільш згаданою соціальною допомогою, наданою урядом Словаччини за останні 30 днів перед збором даних, була допомога на житло, яку зазначили 67% домогосподарств, які отримують соціальну допомогу (15%). Майже 37% цих домогосподарств повідомили про отримання допомоги по безробіттю, а 25% – про отримання пенсій. Оскільки особи зі статусом тимчасового захисту наразі не отримують допомогу по безробіттю від уряду Словаччини, це може означати «матеріальну допомогу у разі потреби». Аналогічно, особи зі статусом тимчасового захисту не мають права на отримання пенсій зі словацької системи, тому припускається, що вони отримують пенсії з української системи. Загалом, 64% домогосподарств вважають соціальні виплати, надані урядом Словаччини, задовільними. Однак, 13% повідомили про незадоволеність, тоді як 23% залишилися нейтральними, зазначивши, що вони ані задоволені, ані незадоволені.

Щодо доступу до фінансових послуг, 84% домогосподарств повідомили, що наразі мають банківський рахунок у офіційній фінансовій установі в Словаччині. Водночас, 87% респондентів віком до 60 років мають банківський рахунок, тоді як серед осіб віком 60 років і старше ця цифра зменшується до 57%.

Індекси вразливості

Для оцінки труднощів, з якими стикаються домогосподарства через нестачу їжі, у дослідженні було використано Індекс скорочених стратегій виживання (RCSI). Індекс вимірює частоту та серйозність поведінки у споживанні їжі, до якої домогосподарства змушені були вдатися через нестачу їжі за останні 7 днів перед опитуванням. Загалом, 28% домогосподарств повідомили, що хоча б раз за останній тиждень вживали менш бажану та дешевшу їжу. Крім того, 16% зменшували розмір порцій, 16% дорослих обмежували своє споживання, щоб маленькі діти могли поїсти, 14% зменшували кількість прийомів їжі за день, а 14% позичали їжу чи гроші на її придбання або покладалися на допомогу родичів чи друзів.

Індекс стратегій виживання для засобів існування (LCSI) аналізує середньо- та довгострокову здатність домогосподарств справлятися з нестачею їжі чи грошей на її придбання та їхню спроможність долати виклики в майбутньому. Загалом, 72% домогосподарств повідомили, що не застосовували жодної стратегії виживання. Однак, 18% домогосподарств повідомили про використання стратегій подолання стресу, таких як витрати заощаджень або продаж майна домогосподарства. Більш серйозні кризові стратегії виживання, які зазвичай включають скорочення витрат на освіту та/або охорону здоров’я, були згадані 6% домогосподарств. Нарешті, 4% домогосподарств зазначили використання надзвичайних стратегій виживання, таких як продаж будинку та/або участь у ризикованій роботі.

Експертні висновки щодо економічної вразливості та засобів до існування:

Після надання статусу тимчасового захисту, біженці отримують право на працевлаштування. Згідно з даними, понад дві третини працездатних членів домогосподарств повідомили про наявність роботи, тоді як 6% залишаються безробітними (решта перебувають поза ринком праці)—це покращення порівняно з 2023 роком, коли лише половина працездатних респондентів мала роботу. Мовний бар’єр залишається основною перешкодою для працевлаштування, що підкреслює критичну роль мовної підтримки не лише для забезпечення належної зайнятості, але й для сприяння ширшій інтеграції у країну перебування. Таким чином, доступні мовні курси продовжують відігравати важливу роль у соціально-економічній інтеграції біженців у Словаччині.

Загалом, спостерігається помітне збільшення зайнятості серед біженців, що є важливим досягненням, особливо враховуючи, що деякі з них перебувають у країні понад два роки. Водночас проблема перевищення кваліфікації, коли людина з високим рівнем освіти, часто з багаторічним досвідом, працює на посаді з набагато нижчими вимогами, залишається постійним викликом. Програми підтримки та ініціативи, спрямовані на сприяння визнанню дипломів, сертифікатів та навичок, відіграють важливу роль у зменшенні негативних аспектів перевищення кваліфікації серед біженців.

Помітним аспектом є також результати, пов’язані з основною діяльністю перед виїздом з України, зокрема 10% членів домогосподарств були самозайнятими. З 15 липня 2024 року особи зі статусом тимчасового захисту можуть займатися власною справою без необхідності змінювати свій правовий статус у Словаччині. Ця законодавча зміна, безумовно, забезпечує важливий прогрес у можливостях отримання засобів до існування, враховуючи кількість осіб, які були самозайнятими перед прибуттям до Словаччини.

У звіті підтверджено високий рівень освіти українських біженців у Словаччині. Це має потенціал перетворитися на високий рівень працевлаштування, що, ймовірно, вже відображено у цьому звіті, та демонструє здатність біженців вирішувати довгострокові проблеми з вакансіями, зокрема тими, які потребують висококваліфікованих кандидатів.

Рівні доходів здаються порівнянними з результатами MSNA 2023. Однак, можливо, варто детальніше вивчити не лише рівень доходів, а й, зокрема, купівельну спроможність, оскільки інфляція та зростання цін за минулий рік могли призвести до зниження фінансової стабільності.

Значною зміною порівняно з попереднім роком стало коригування системи субсидій на проживання (з 1 липня 2024 року), що могло бути одним із ключових факторів, які допомогли багатьом домогосподарствам підтримувати певний рівень життя. Оскільки збір даних проводився занадто близько до моменту набуття чинності цих змін, вплив таких змін на фінансову стабільність та можливі стратегії виживання домогосподарств може проявитися пізніше у майбутньому.

Попри значний прогрес у доступі біженців до соціальної підтримки в Словаччині, все ще існують проблеми із забезпеченням рівного доступу до всього спектру соціального захисту та пільг, доступних у країні. Особи зі статусом тимчасового захисту продовжують стикатися з перешкодами у доступі до виплат по безробіттю, включаючи допомогу по безробіттю, на тих самих умовах, що й місцеві жителі. Крім того, доступ осіб зі статусом тимчасового захисту до заходів підтримки, пов’язаних із працевлаштуванням, таких як програми перекваліфікації, залишається обмеженим, що заважає їхній інтеграції на ринок праці та в суспільство загалом. Усунення цих прогалин є важливим для подальшого зміцнення рівності та включення біженців у суспільне життя.

Огляд стану охорони здоров’я

Цей розділ надає огляд різних питань, пов’язаних зі здоров’ям, охоплюючи кілька аспектів благополуччя. Сюди входять доступ до медичних послуг, здоров’я та харчування дітей, психічне здоров’я та психосоціальна підтримка (MHPSS), а також витрати на медичні потреби та обізнаність. Кожна з цих сфер є важливою для розуміння загального стану системи охорони здоров’я та визначення ключових викликів і можливостей для покращення. На момент збору даних MSNA 2023 року особи зі статусом тимчасового захисту мали право лише на доступ до екстреної та необхідної медичної допомоги. Однак із 1 вересня 2023 року уряд розширив доступ до повного спектру медичних послуг для всіх осіб зі статусом тимчасового захисту, за винятком санаторно-курортного лікування.

Доступ до медичних послуг

Значна частина, а саме 27% всіх членів домогосподарств, повідомили про наявність хронічних захворювань, і на рівні домогосподарств 43% домогосподарств включають хоча б одного члена із хронічним захворюванням. Додатковий аналіз показує, що більшість людей із хронічними захворюваннями старші за 60 років, що свідчить про необхідність надання специфічної підтримки цій віковій групі.

Щодо доступу до медичних послуг, 31% членів домогосподарств зіткнулися з проблемою зі здоров’ям, яка потребувала медичної допомоги за місяць до збору даних. З них 79% повідомили, що змогли отримати доступ до медичної допомоги, тоді як решта 21%, які потребували допомоги, не отримали необхідного обслуговування. Основною виявленою перешкодою для отримання медичної допомоги, зазначеною цими респондентами, була неможливість записатися на прийом, про що повідомили 29% респондентів, які не отримали необхідного обслуговування, тоді як 24% вказали на відмову медичного персоналу надати послуги.

Крім того, жінок віком від 10 до 55 років запитали про їхній досвід подолання бар’єрів у доступі до сексуального та репродуктивного здоров’я. Майже 5% зазначили, що стикалися з перешкодами (37 жінок), причому найпоширенішим бар’єром виявилися основні проблеми, що також спостерігалися при доступі до загальної медичної допомоги: неможливість записатися на прийом (32%) та відмова у наданні допомоги (24%).

Додаткова інформація з фокус-груп демонструє подальші труднощі у отриманні направлень до фахівців, таких як офтальмологи чи ортопеди, а також довгі терміни очікування на прийом, які іноді тривають кілька місяців до першої консультації. Мовний бар’єр також створює додаткові перешкоди через нестачу медичного персоналу, здатного спілкуватися українською або російською мовами. Щодо вразливих груп, таких як літні люди чи люди з інвалідністю, які часто потребують регулярного нагляду лікарів, спеціалізована допомога та/або постійне медикаментозне лікування часто бувають важкодоступними.

Дитяче здоров’я та харчування

Щодо здоров’я та харчування дітей, 82% дітей віком від 9 місяців до 5 років було повідомлено про отримання вакцинації проти кору, і серед вакцинованих 66% також отримали другу дозу. Щодо харчування, серед загальної кількості жінок репродуктивного віку з принаймні однією дитиною (26 осіб) було повідомлено, що 54% жінок із дитиною віком 0–23 місяці годували грудьми протягом першої години після пологів, тоді як 14% зазначили, що ніколи не годували грудьми свою дитину. Щодо виключного грудного вигодовування немовлят молодших за 6 місяців, було надано лише дві відповіді: одна зазначила, що немовля перебуває виключно на грудному вигодовуванні, а інша повідомила, що немовля отримувало грудне молоко разом із додатковою їжею чи напоями.

Витрати та обізнаність

За останні 6 місяців респонденти повідомили про середні витрати у розмірі 60 € на медичні послуги (без урахування ліків) та 31 € на ліки та медичні товари за 6 місяців. Додаткова інформація з фокус-груп показує труднощі з оплатою ліків через високу вартість. Деякі учасники зазначили про тимчасові поїздки до України для придбання ліків або звернення за спеціалізованим лікуванням. Щодо витрат на ліки та медичне страхування, деякі учасники фокус-груп повідомляли про відмову з боку деяких лікарів в обслуговуванні чи лікуванні зі статусом тимчасового захисту через недостатнє медичне страхування.

Психічне здоров’я та психосоціальна підтримка

Ряд запитань дозволив отримати інформацію про психічне здоров’я та психосоціальну підтримку (MHPSS). Майже 28% домогосподарств повідомили, що хоча б один член домогосподарства має проблеми з психічним здоров’ям або психосоціальні проблеми. На рівні індивідів такі проблеми, як відчуття засмучення, тривоги, хвилювання, збудження, злості або депресії, повідомили 21% членів домогосподарств. Серед тих, хто стикається з проблемами психічного здоров’я, 31% звернулися за доступом до послуг психічного здоров’я та психосоціальної підтримки, і 94% з них отримали необхідну допомогу. У більшості випадків звернення за підтримкою психічного здоров’я виявилося корисним, і покращення було зафіксовано у 98% випадків. Навпаки, лише невелика частина (0,4%) тих, хто отримав доступ до MHPSS, повідомила про погіршення свого психічного здоров’я.

Експертні міркування щодо здоров’я:

Результати SEIS відображають кілька контекстуальних аспектів за останній рік. Значною зміною порівняно з минулим роком є запровадження загального медичного страхування для осіб зі статусом тимчасового захисту (TP) у Словаччині, за винятком санаторно-курортного лікування, яке надається урядом. Зусилля громад допомогли подолати бар’єри доступу до медичних послуг, оскільки родичі, які володіють словацькою мовою, сприяли перекладу та супроводу під час медичних візитів. Однак українські власники TP не інтегровані в національну систему e-health, що ускладнює їхній доступ до медичних послуг і придбання ліків.

Міністерство охорони здоров’я могло б покращити комунікацію з медичними закладами та аптеками шляхом централізації та стандартизації інформації, зокрема щодо прав на медичне обслуговування для біженців. Такий підхід допоміг би покращити доступ до медичних послуг для осіб зі статусом тимчасового захисту. Попри те, що 91% біженців, які потребують психосоціальної підтримки (MHPSS), повідомили про отримання необхідної допомоги, спостерігається зниження доступності цих послуг через брак фінансування. Біженці стикаються з труднощами в отриманні прописаних ліків, що зумовлено обмеженою інформацією, яка передається фармацевтичним установам, та їхнім поточним виключенням із системи e-health.

Захист від сексуальної експлуатації та зловживань (PSEA)

Загалом, 90% домогосподарств повідомили про задоволеність поведінкою працівників гуманітарної допомоги у їхньому районі, тоді як 2% висловили незадоволеність. Приблизно 8% домогосподарств не мали взаємодії з працівниками допомоги. Серед тих, хто залишився незадоволеним поведінкою працівників допомоги (дані базуються лише на 10 відповідях), 54% (n = 5) вказали як причину незадоволеності відсутність емпатії з боку працівників допомоги, 31% (n = 3) повідомили про недостатню обізнаність щодо їхніх прав, тоді як 27% (n = 3) повідомили про неповажну взаємодію; однак ці випадки стосуються лише 10 осіб.

Щодо механізмів повідомлення про неналежну поведінку працівників допомоги, 81% респондентів вказали, що знають про такі механізми. Найчастіше згадуваними методами, зазначеними респондентами, були телефонні дзвінки (56%), соціальні мережі (30%) та особисті зустрічі (27%). Крім того, 14-10% респондентів зазначили, що знають, як повідомляти про такі дії через онлайн-форми та електронні листи.

Експертні міркування щодо захисту від сексуальної експлуатації та зловживань (PSEA):

Рівень задоволеності поведінкою гуманітарного персоналу дещо зріс порівняно з минулим роком (з 88% до 90%), що є позитивною тенденцією. Крім того, важливим є той факт, що випадки сексуальної експлуатації та насильства (SEA) не траплялися в Словаччині за останні роки. Однак, зафіксовані випадки сексуальної експлуатації та насильства у приватному житлі та на робочих місцях. На жаль, поза рамками партнерів ООН, які беруть участь у реагуванні, відсутнє зобов’язання щодо дотримання політики захисту від сексуальної експлуатації та насильства (PSEA).

Умови проживання

Цей розділ окреслює поточні умови проживання респондентів, включаючи витрати на житло, безпеку оренди та інші відповідні теми. Загалом, дані SEIS показують, що 85% домогосподарств живуть у придатному для проживання та доступному за вартістю житлі. Щодо типу житла, 44% домогосподарств повідомили, що на момент збору даних проживали у приватному житлі, включаючи орендовані квартири, будинки, гостьові будинки тощо. 22% ділили своє житло з іншими, а 20% мешкали у колективних приміщеннях, тобто будівлях (школах, громадських центрах), які були переобладнані для тимчасового притулку великої кількості людей. Крім того, 10% домогосподарств проживали в готелях або хостелах, тоді як 5% респондентів повідомили, що живуть у житлі, наданому роботодавцем.

З усіх опитаних домогосподарств, згідно з визначенням UN-Habitat щодо достатньої житлової площі, 99% проживали в умовах, які не можна вважати перенаселеними, тоді як решта домогосподарств стикалися з перенаселенням, маючи понад 3 особи на одну придатну для проживання кімнату. Однак середнє співвідношення кімнат на одну особу становило 0,84, що значно нижче середнього показника по Європейському Союзу (1,629) та нижче середнього по Словаччині (1,2). Хоча 85% домогосподарств повідомили, що не мають проблем із поточними умовами проживання, решта зазначила проблеми, такі як недостатня приватність, про що повідомили 33% із тих, хто зіткнувся з проблемами.

Хоча збір даних проводився влітку, до опитування також було включено інформацію про підготовку до зими. У цьому контексті 90% домогосподарств із довгостроковим орендним статусом повідомили про належний рівень захисту від зимових умов, тоді як 10% зазначили про неналежні умови, пов’язані з опаленням, ізоляцією та/або достатнім забезпеченням гарячою водою.

Витрати на житло та забезпечення стабільності проживання

У наступному підрозділі наведено деталі, що стосуються витрат і безпеки житла. У середньому респонденти повідомляли про витрати в розмірі 158 євро на місяць за оренду житла.

Щодо основних домовленостей стосовно житла, 48% респондентів повідомили, що частково сплачують за своє житло (наприклад, за рахунок субсидій уряду чи неурядових організацій), 29% проживають безкоштовно (за підтримки уряду чи неурядових організацій), а 23% повністю оплачують витрати на своє житло.

Ті, хто повністю або частково сплачував за оренду, відповідали на запитання щодо своєї здатності своєчасно здійснювати платежі за житло протягом трьох місяців, що передували опитуванню. 69% з цих домогосподарств повідомили про відсутність фінансових труднощів, 12% стикалися з певними складнощами, але змогли вчасно сплатити оренду. Проблеми із затримкою платежів зафіксовані у 15% домогосподарств; зокрема, 11% повідомили про одну або дві затримки, а 4% зазначили, що платили із запізненням щомісяця.

Додаткова інформація з фокус-груп демонструє різноманітні виклики залежно від типу житла та домовленостей щодо нього: дохід і заощадження домогосподарств спрямовуються на оренду в індивідуальних житлах, залишаючи мало або зовсім не залишаючи фінансових ресурсів для інших потреб. У колективних приміщеннях поширені логістичні проблеми, такі як далека відстань для щоденних поїздок і недостатнє обладнання. Крім того, проживання у сільській чи міській місцевості створює різні виклики для біженців. У сільській місцевості спостерігається нестача інфраструктури та транспортні проблеми для доступу до послуг, наприклад, у найближчому місті. Натомість міські райони характеризуються вищими витратами на життя та переповненими школами. В обох контекстах транспортні витрати залишаються поширеною проблемою.

Щодо безпеки оренди житла, 37% домогосподарств були невпевнені у своїх короткострокових планах стосовно того, як довго вони зможуть залишатися у своєму поточному житлі. Натомість 26% респондентів зазначили, що зможуть залишатися шість місяців або довше. Для 13% домогосподарств очікуваний термін перебування становив до одного місяця, тоді як 11% прогнозували перебування протягом двох-трьох місяців. Приблизно 4% вважали, що їхнє житло є безпечним лише на наступний тиждень.

Крім того, домогосподарства, які очікують перебування до шести місяців, додатково запитали про відчуття тиску, пов’язаного з необхідністю залишити поточне житло; 17% повідомили, що відчувають тиск, а 31% пов’язали це відчуття зі зростанням вартості життя, що відображає висновки з минулорічного звіту.

Додаткову інформацію отримано з фокус-груп щодо безпеки оренди в період з квітня по липень 2024 року – незадовго до та після істотних змін до Закону про надання притулку (Зміна до Закону № 480/2002 Зб. про надання притулку). Зміни були ухвалені 5 червня 2024 року і набрали чинності 1 липня 2024 року. Дані, зібрані до прийняття законодавства, свідчать про значну невизначеність щодо продовження субсидій на житло, що викликало занепокоєння у багатьох людей, особливо серед тих, хто боявся, що їх можуть змусити повернутися в Україну. Ця ситуація була особливо тривожною для найбільш уразливих груп, таких як люди похилого віку, особи з інвалідністю та матері-одиначки з дітьми.

Експертні міркування щодо проживання:

Зменшення кількості домогосподарств у власному житлі (з 47% до 44%) може бути пов’язане із зростанням цін. Станом на 1 липня 2024 року субсидії на житло для осіб зі статусом тимчасового захисту можуть надаватися лише некомерційним постачальникам житла та лише певним групам уразливих осіб зі статусом тимчасового захисту.

Період збору даних збігся з часом внесення змін до програми субсидій, тобто результати не повністю відображають поточну ситуацію щодо типів житла та суми, яку домогосподарства сплачують (повна чи часткова оплата). Як свідчать результати фокус-груп, швидкі зміни викликали занепокоєння та тривогу серед деяких біженців. Недостатній час для адаптації до таких законодавчих змін, особливо у таких важливих аспектах життя, як житло та проживання, став важливим фактором для забезпечення належної підготовки постраждалих до таких змін.

У майбутньому фінансові труднощі та умови проживання можуть бути порівняні з місцевою статистикою витрат на життя.

Невизначеність, пов’язана з безпекою оренди житла, викликає особливе занепокоєння, адже 37% домогосподарств не впевнені у своїх короткострокових планах щодо поточного житла. Ця невизначеність може становити значні ризики для захисту, оскільки домогосподарства можуть зіткнутися із загрозою втрати житла без реальних альтернатив.

Зміни в законодавстві спричинили проблеми, особливо в колективних центрах, які приймали осіб зі статусом тимчасового захисту з уразливими категоріями населення, але з 1 липня 2024 року більше не мають права отримувати субсидії. Вразливі біженці тепер повинні самостійно оплачувати житло або знайти нове місце проживання, де господар має право отримати державну субсидію для уразливих біженців. З цим пов’язано кілька проблем:

• Відсутність доступного приватного житла по всій країні, недостатня кількість місць у колективних центрах, які мають право отримувати субсидії для вразливих осіб зі статусом тимчасового захисту, та небажання власників приватного житла приймати вразливих осіб зі статусом тимчасового захисту відповідно до нового механізму субсидій (5 євро/ніч, що може бути недостатньою сумою, особливо в регіонах із значно вищими ринковими цінами на оренду та суттєвими адміністративними труднощами).
• Втрата контакту з громадою та місцем, де вони прожили понад 2 роки (особливо складно для сімей із дітьми у школах, важко знайти школу в новому регіоні; це також чутливо для літніх людей із вже встановленими схемами медичної допомоги тощо), а також розлучення сімей.
• Як результат, повідомляється про випадки повернення окремих осіб і сімей до України.
• Деякі особи зі статусом тимчасового захисту платять високі ціни за приватне житло, погоджуючись на невизначені умови проживання. Як і в MSNA 2023, порівнюючи середній показник співвідношення кімнат на одну особу в ЄС, біженці продовжують стикатися з проблемами, пов’язаними з проживанням у приміщеннях із більшою кількістю осіб на одну придатну для проживання кімнату, порівняно із загальним населенням Словаччини.

Висновки

SEIS у Словаччині має на меті підтримати гуманітарну відповідь, засновану на доказах, через надання багатосекторальних даних про потреби та стратегії виживання домогосподарств біженців з України. Оскільки ситуація в Україні все ще триває та є непередбачуваною, це дослідження забезпечує моментальний знімок потреб і викликів, з якими стикаються ці домогосподарства станом на літо 2024 року (травень-липень).

Результати 2024 року виявляють важливу тенденцію: майже три чверті домогосподарств повідомили про пріоритетні потреби, причому найнагальнішим питанням для біженців є житло (49%), за ним йдуть їжа (31%) та працевлаштування або засоби до існування (24%). Це свідчить про зміну порівняно з результатами MSNA 2023 року, коли серед найбільш поширених потреб поряд із працевлаштуванням і засобами до існування були медичні послуги та мовні курси. Цікаво, що пріоритети 2024 року відображають результати 2022 року, коли допомога з продуктами харчування, житло та працевлаштування також входили до трійки найважливіших пріоритетів.

Відродження житла як пріоритетної потреби, ймовірно, пов’язане зі значними змінами в Законі про надання притулку, зокрема щодо субсидій на житло. Крім того, майже 37% домогосподарств не були впевнені щодо тривалості їхнього перебування у своєму поточному житлі. Зокрема, 13% прогнозували перебування до одного місяця, тоді як близько 4% вважали своє житло безпечним лише на наступний тиждень. Ці висновки підкреслюють постійну невизначеність, з якою стикаються біженці з України у Словаччині через 2,5 роки після початку конфлікту.

Рівень доходів тісно пов’язаний із пріоритетними потребами. Значна частина (42%) домогосподарств повідомила, що може дозволити собі основні продукти харчування, але відчуває труднощі з оплатою комунальних послуг, медикаментів та одягу. Майже п’ята частина домогосподарств або стикається з труднощами у задоволенні базових потреб, таких як їжа, або зовсім не має доходу.

Відповідно, 16% дорослих членів домогосподарств повідомили, що обмежують власне споживання їжі, щоб маленькі діти могли поїсти, 14% зменшують кількість щоденних прийомів їжі, а ще 14% позичають їжу або гроші чи покладаються на допомогу від інших. Аналогічно, у дослідженні MSNA 2023 року деякі домогосподарства також стикалися з труднощами у задоволенні базових життєвих потреб: 42% змушені були вдаватися до негативних або шкідливих стратегій виживання протягом останнього місяця через брак їжі або грошей, таких як використання заощаджень, зміна житла, продаж майна або скорочення витрат на освіту та медицину.

Біженці отримують право на роботу після надання статусу тимчасового захисту, і понад дві третини респондентів повідомили, що вони працевлаштовані, тоді як 6% були безробітними. Це є покращенням порівняно з 2023 роком, коли лише половина респондентів активного віку повідомила, що має роботу. Як і в 2023 році, мовний бар’єр залишається основною перешкодою на шляху до працевлаштування, підкреслюючи його ключову роль у сприянні інтеграції в країні перебування.

Дані свідчать про збільшення відвідуваності серед дітей шкільного віку — з 68% у 2023 році до 83% у 2024 році. Тим часом відсоток дітей, які беруть участь у дистанційному навчанні в Україні, знизився на 2% — з 45% у 2023 році до 43% у 2024 році. Ця зміна може свідчити про позитивну тенденцію до більшого залучення в систему освіти країни перебування.

Однак необхідно докласти значних зусиль, щоб забезпечити зарахування до шкіл і відвідуваність дітей-біженців у Словаччині. Попри те, що всі діти мають доступ до безкоштовної освіти в країні, освіта наразі не є обов’язковою для дітей-біженців зі статусом тимчасового захисту, що змусило багатьох батьків вагатися щодо їхнього зарахування до національних шкіл, і це сильно вплинуло на їхню зарахованість.

Щодо потреб у сфері охорони здоров’я, з 1 вересня 2023 року медичне покриття для осіб зі статусом тимчасового захисту було розширено з екстреної та основної допомоги до повного доступу до медичних послуг (за винятком санаторно-курортного лікування). Це розширення надало значне полегшення для біженців, однак важлива підтримка все ще необхідна. Дані SEIS свідчать, що 21% повідомили про неможливість отримати медичну допомогу в разі потреби, порівняно з 24% у 2023 році та 20% у 2022 році. Як і в 2023 році, найпоширенішою перешкодою для отримання медичної допомоги була неможливість записатися на прийом, про що повідомили 29% респондентів — проблема, яка широко поширена в Словаччині, особливо під час звернення до фахівців. Крім того, майже чверть респондентів заявили, що їм було відмовлено у наданні допомоги медичним персоналом.

Психологічні проблеми, такі як відчуття засмучення, депресії чи злості, були зафіксовані у кожного п’ятого члена домогосподарств, що відображає зниження порівняно з 2023 роком.

Серед опитаних домогосподарств 78% респондентів повідомили, що знають, як отримати доступ до послуг у сфері гендерно-зумовленого насильства (GBV) у Словаччині, що на 5% більше порівняно з 2023 роком. Як і торік, респонденти визначили мовні та культурні бар’єри, а також страх стигматизації як основні виклики для доступу до цих послуг.

Гуманітарні організації продовжують доповнювати зусилля уряду у вирішенні потреб біженців і сприянні доступу до базових послуг. Як і в 2023 році, переважна більшість респондентів висловили задоволеність як наданою допомогою, так і поведінкою працівників гуманітарної допомоги, лише 2% повідомили про незадоволення. Цей позитивний зворотний зв’язок може бути результатом постійної співпраці та комунікації між гуманітарними організаціями та спільнотою біженців, щоб краще розуміти їхні потреби та занепокоєння.

Про інструментарій дсолідження ………………………………………………………….

Цілі

SEIS є важливим міжвідомчим інструментом для планування, визначення пріоритетів, прийняття рішень та розробки програм на основі потреб. Головна мета SEIS — підтримка циклу планування в рамках RRP (Регіонального плану реагування) та забезпечення ключових гуманітарних гравців актуальною інформацією про багатосекторальні потреби та пріоритети біженців з України.

Результати SEIS будуть використовуватися всіма зацікавленими сторонами в рамках RRP для розуміння поточної ситуації, аналізу ризиків і вразливостей, а також адвокації фінансування від донорів. SEIS сприяє прийняттю рішень на основі доказів, надаючи дані для різних рівнів (операційного, стратегічного, адвокаційного) та регіональних порівнянь через гармонізований підхід.

У 2024 році для регіонального SEIS Регіональне бюро УВКБ ООН для Європи та міжвідомчі партнери ставили за мету подальшу гармонізацію основних компонентів SEIS, використовуючи єдиний опитувальник для всіх країн. Це дозволило забезпечити кращі порівняння між країнами, зберігаючи можливість зіставлення результатів цього року з даними 2023 року.

Ключові цілі регіонального SEIS для впровадження на рівні країн:

1. Надати багатосекторальний та порівняльний огляд/оновлення потреб, можливостей і вразливостей біженців з України, що перебувають у Болгарії, Чехії, Естонії, Угорщині, Латвії, Литві, Молдові, Польщі, Румунії та Словаччині, для інформування процесу гуманітарного планування і визначення пріоритетів.
2. Забезпечити розуміння змінюваних потреб і вразливостей різних груп біженців, зокрема жінок, дітей, літніх людей, осіб з інвалідністю та інших, які можуть стикатися з додатковими ризиками та бар’єрами.
3. Зрозуміти причини та ступінь потреб біженців з секторальної та міжсекторальної перспектив, а також виявити відмінності в потребах серед груп населення та географічних областей для інформування про пріоритети реагування та стратегічне планування.
4. Забезпечити відображення точок зору та уподобань біженців з України у стратегічному плануванні заходів реагування.
5. Покращити таргетування для надання допомоги, збираючи достатньо доказів та даних для кращого інформування майбутніх дій на основі даних.

Географічне охоплення

Цільова авдиторія регіонального SEIS 2024 року включала всіх біженців з України, які на момент збору даних перебували в країнах, що входять до охоплення. Оцінка мала загальнонаціональне географічне охоплення, з конкретною субнаціональною стратифікацією, визначеною для кожної країни окремо.

У Словаччині більшість респондентів SEIS повідомили про проживання в адміністративних регіонах Братислава (26%) та Нітра (19%).

ЗРАЗОК ГЕОГРАФІЧНОГО РОЗПОДІЛУ

Методологія

SEIS 2024 у Словаччині був реалізований за змішаним підходом, що поєднував кількісні та якісні дані.

По-перше, основні дані були зібрані за допомогою структурованого багатосекторального опитування домогосподарств. Опитування було розроблено на регіональному рівні у співпраці між УВКБ ООН (UNHCR), міжвідомчою командою в Словаччині та керівниками секторів Форуму з координації роботи з біженцями (RCF). Під час структурованих інтерв’ю задавали питання як на рівні окремих осіб, так і на рівні домогосподарств. Збір даних тривав з 21 травня до 25 липня 2024 року. Цільовою авдиторією стали всі домогосподарства біженців з України, які оселилися в Словаччині. Інтерв’ю проводилися у всіх восьми регіонах Словаччини, включаючи регіон Братислава, де проживає найбільша кількість біженців у країні. Географічний розподіл інтерв’ю був заснований на методології вибірки (див. нижче). Основною одиницею вимірювання було домогосподарство, зі специфічними показниками, виміряними на індивідуальному рівні шляхом опитування кожного з членів домогосподарства.

По-друге, кількісний компонент був доповнений 14 фокус-груповими дискусіями (FGD) з біженцями різного віку, статі та рівня різноманітності (AGD). Дискусії проводилися у Братиславі (4), Гуменному (3), Кошицькій Белі (3), Михайлівцях (1), Нітрі (1), Спішській Новій Весі (1) та Жиліні (1). Основні теми FGD включали: доступ до освіти, захист дітей, доступ до прав, проживання, участь у громаді/інтеграція, повсякденне життя, фінансові/економічні аспекти та працевлаштування, майбутні плани, здоров’я, мову, фізичну та психологічну безпеку, а також державну соціальну систему.

Було впроваджено належні заходи для забезпечення захисту персональних даних і конфіденційності при зборі та обробці інформації. У всіх учасників було отримано згоду, яка фіксувалася, з чітким поясненням мети та очікуваного використання зібраних даних.

Дизайн вибірки

Кількісне опитування охопило загалом 874 домогосподарства, що включають 1 835 членів домогосподарств. Якісні фокус-групові дискусії (FGD) залучили 120 учасників, з яких 91 були жінками і 29 — чоловіками, у віці від 18 до 88 років.

Опитування враховувало два окремі шари населення: біженці, які проживають у колективних місцях, та біженці, які мешкають у приватному житлі. Для першого шару вибірка була розподілена серед колективних місць, що моніторилися УВКБ ООН та МОМ, і використовувався систематичний випадковий відбір домогосподарств у кожному з обраних місць.

Для другого шару, через відсутність повної вибіркової бази (повного списку біженців з України, зареєстрованих у країні з контактними або місцевими даними), дослідження використовувало багатоступеневий дизайн вибірки. Це включало стратифіковане вибіркове районне планування на першому етапі та зручний відбір на останньому етапі.

На першому етапі вибіркова база будувалася на основі останніх наявних даних про кількість осіб із тимчасовим захистом (ТЗ) у Словаччині, наданих Міністерством внутрішніх справ, а також даних про розподіл отримувачів грошової допомоги від УВКБ ООН за регіонами та округами проживання. Також враховувалися дані про географічний розподіл населення Словаччини, надані Національним статистичним управлінням, для оцінки щільності біженців.

Ця вибіркова база, у свою чергу, була стратифікована на два основних шари: Братиславу та решту країни. У межах кожного шару округи вибиралися випадково за наступним підходом:

• Братислава: кожен округ класифіковано за трьома категоріями щільності (висока, середня та низька). Обрані всі 6 округів із високою щільністю, а також випадковий відбір одного округу із середньою та одного з низькою щільністю. Вибірка у цих округах розподіляється пропорційно до оціненої кількості біженців.
• Решта країни: спочатку виключено 15 округів із менш ніж 30 домогосподарствами біженців (представляють 1% цільової аудиторії), а решта 64 округи класифіковані на високу, середню та низьку щільність. Обрано всі 9 округів із високою щільністю, а також випадковий відбір 7 із 21 із середньою щільністю і 4 із 34 із низькою щільністю, усього 20 округів. Вибірка у цих округах розподіляється пропорційно до оціненої чисельності біженців.

Другий етап включав ідентифікацію та опитування цільових домогосподарств методом зручної вибірки в різних місцях у межах кожного з обраних округів.

Цільовий обсяг вибірки було встановлено в межах від 800 до 1 000 домогосподарств, враховуючи мінімальний розмір вибірки, необхідний для оцінок із рівнем довіри 95% та похибкою 5% (приблизно 400 домогосподарств), який подвоювався для врахування ефекту дизайну вибірки.

Вибірка була розподілена між домогосподарствами, що проживають у приватному житлі (представляючи 80% вибірки), та тими, що проживають у колективних місцях (20% вибірки), на основі припущеного розподілу загальної кількості біженців по країні.

Фокус-групові дискусії (FGD) проводилися по всій країні, щоб, наскільки це можливо, відобразити географічний розподіл біженців з України. Учасники були залучені методом зручної вибірки, як зазначено раніше в тексті.

Збір даних

Кількісне збирання даних, проведене співробітниками МОМ та SHC, включало багатосекторальне опитування на рівні домогосподарств, яке виконувалося за допомогою електронних планшетів. Усі інтерв’ю проводилися на рівні домогосподарств (з індивідуальними запитаннями по кожному члену домогосподарства): інтерв’ю проводилися лише з дорослими членами домогосподарств, яких запитували про соціально-економічний стан всього домогосподарства, включаючи відповіді від інших сімей, які проживають під одним дахом та ділять ресурси. Ця практика була запроваджена через часте спільне використання ресурсів і витрат між біженцями, які живуть в одному домогосподарстві, наприклад, об’єднання коштів для купівлі їжі або сплати оренди.

Для певних показників, таких як здоров’я, освіта, захист та соціально-економічна інтеграція, дані збиралися на індивідуальному рівні, задаючи респонденту питання від імені інших членів домогосподарства.

Респондентів обирали випадковим чином, а інтерв’ю проводилися у громадських місцях по всій країні, включаючи інтеграційні центри та громадські заходи. Місцеві організації допомагали в наданні інформації про місця та події для полегшення процесу опитування респондентів.

На всіх етапах цього заходу приймалися всі необхідні заходи, передбачені Політикою захисту даних УВКБ ООН, для захисту та збереження персональних даних і мінімізації ризику прив’язки результатів до конкретних осіб чи домогосподарств.

Крім захисту персональних даних, захід керувався принципом відповідальності за дані, що означає безпечне, етичне та ефективне управління даними, як зазначено в Операційному керівництві Міжвідомчого постійного комітету (IASC) щодо відповідальності за дані в гуманітарній діяльності. Це включало отримання інформованої згоди та заходи для запобігання розголошенню чутливих неперсональних даних, забезпечуючи захист і безпеку даних відповідно до принципів гуманітарної відповідальності.

Окрім технічного компонента, співробітники SEIS також пройшли навчання щодо гуманітарних принципів, захисту, гендерно-обумовленого насильства, захисту від сексуальної експлуатації та насильства (PSEA), поважного спілкування та витривалості, щоб забезпечити застосування принципу «не нашкодь» і максимально підвищити якість зібраних даних.

Якість даних також забезпечувалася шляхом моніторингу процесу збору інформації, а також за допомогою очищення даних, яке включало перевірку логіки, тривалість інтерв’ю та виявлення аномалій, які позначалися і вирішувалися разом із польовими командами.

Фокус-групові дискусії (FGD) проводилися у квітні, травні та липні 2024 року, переважно у колективних місцях проживання, громадах, центрах прийому та центрах підтримки.

Аналіз даних

Попередній аналіз був виконаний Словацькою академією наук відповідно до Плану аналізу даних, узгодженого на міжвідомчому рівні, щоб сприяти проведенню початкових сесій інтерпретації та отриманню даних від міжвідомчої команди. Для аналізу використовувалося програмне забезпечення. Вагові коефіцієнти були застосовані для коригування розподілу вибірки відповідно до демографічного профілю та доступних даних про осіб із тимчасовим захистом. Узагальнення фокус-групових дискусій (FGD) було виконано модераторами, а потім проведено тематичний аналіз для надання глибшого розуміння кількісних даних.

Крім того, був організований круглий стіл за участю урядових структур, гуманітарних організацій та інших ключових зацікавлених сторін, щоб представити попередні результати, отримати висновки та рекомендації від фахівців у кожній сфері, контекстуалізувати результати, доповнити попередні висновки, забезпечити розподілений аналіз та розглянути подальший аналіз окремих груп населення та тем.

Цей звіт представляє результати аналізу, а також висновки та інтерпретації, надані фахівцями в кожному з оцінених секторів.

Обмеження

Представництво та похибка: через відсутність повної вибіркової бази дослідження використовувало змішаний дизайн вибірки, який включав імовірнісний відбір округів і пропорційний розподіл вибірки відповідно до оціненої кількості біженців. Цей підхід забезпечував географічну репрезентативність, але у поєднанні з неімовірнісним відбором домогосподарств на останньому етапі (зручна вибірка) міг призвести до упередженості та унеможливити розрахунок кінцевої похибки вибірки.

Хоча результати не обов’язково можуть бути екстрапольовані на всіх біженців з України, які проживають у Словаччині, демографічний склад вибірки показує дуже схожу структуру з загальною популяцією біженців, відображеною в адміністративних даних і попередніх дослідженнях. Це дозволяє зробити висновок, що кінцеві результати можуть вважатися досить точним відображенням загальної ситуації біженців у країні.

Сприйняття та упередженість респондентів: показники, що стосуються надання послуг, засновані на сприйнятті респондентів і можуть не прямо відображати реальність надання послуг. Деякі показники можуть бути занижені або завищені через суб’єктивність та уявлення респондентів. Крім того, у випадку фокус-групових дискусій (FGD), вони не були дослівно транскрибовані, а аналіз ґрунтувався лише на перефразованих та узагальнених матеріалах. Це може обмежити розуміння життєвого досвіду учасників.

Чутливість: респонденти могли відчувати певну неохоту відповідати на деякі питання (наприклад, про доходи та витрати, ризики захисту, продовольчу безпеку та споживання, неформальну роботу, потребу в підтримці психічного здоров’я та психосоціальної допомоги), що могло вплинути на результати опитування.

Часовий період оцінки: оскільки збір даних проводився з травня по липень 2024 року, результати слід трактувати як моментальний знімок ситуації біженців на той час.