Українці, що перебувають по той бік лінії фронту повинні визначитися з правовим статусом найближчим місяцем.
20 березня 2025 року рука москви підписала указ, яким зобов’язує громадян України самостійно виїхати з територій рф до 10 вересня 2025 р. включно, або врегулювати свій правовий стан в російській федерації. Фактично, це – примус до отримання російського громадянства.
Згідно з указом українці мають пройти дактилоскопічну реєстрацію, фотографування та медичний огляд. В іншому випадку громадяни України будуть підпадати під дію норм, які стосуються іноземних громадян на території рф та осіб, що не мають громадянства. Окремо вказано, що для таких осіб застосовуються відповідні правила, які діють на територіях донецької та луганської народних республік, а також Запорізької та Херсонської областей.
Невиконання вимог тягне накладення адміністративної відповідальності або депортацію.
Можливо, російський вождь готується до фіксації проміжних результатів СВО-війни, у світлі танго, яке він танцює зі своїм американським колегою-прихильником. Чи вдасться припинити військові дії, та як та перерва буде виглядати, наразі важко уявити (наприклад, угода про припинення вогню в Кореї в 1953 році планувалася на 3 місяці, але триває донині). Відтак, росіяни приступили до освоєння награбованого.
Оцінки кількості українців на тимчасово окупованих територіях
Оцінити навіть загальну кількість українців наразі не можливо, тому оцінки їхньої кількості в зоні ТОТ дуже сильно варіюють.
Згідно заяви в березні 2025 віцепрем’єр-міністра, міністра з відновлення Олексія Кулеби – 460 громад України є тимчасово окупованими.
Українські джерела оцінюють кількість громадян України в ТОТ на рівні 5-7 млн. Дані російського центрізбіркома на 01.01.2025 свідчать про 3.7 млн. виборців в так званих нових регіонах.
Проте, різноспрямовані міграційні процеси між ворогуючими сторонами продовжуються, з тенденцією до відтоку українського населення з тимчасово окупованих територій (на 01 06 2024, дані росізібркома були – 4,4 млн, тобто відтік – 700 тис осіб). Менше з тим деякі українці повертаються на тимчасово окуповані території. ВПО, які не змогли адаптуватися з західного боку фронту – ані в Україні, ані за кордоном – повертаються до місць свого походження, що розташовані в прифронтових зонах та на окупованих територіях.
Оціночна кількість тих, хто повернувся на окуповані території варіює від офіційної – 1 тис осіб, заявленою Мінсоцполітики до оціночної в 150 тис осіб, озвученою першим заступником Голови комітету з питань прав людини, деокупації і реінтеграції тимчасово окупованих територій Максимом Ткаченко (згодом відмовився від своєї заяви). Також він повідомив, що в окупований Маріуполь повернулось близько 70 тис осіб.
Можна зустріти й більші цифри. Радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко повідомив, що туди спробувало в’їхати мінімум 350 тис. українців. З них від 100 до 130 – пропустили, всіх інших з різних причин – ні. Сорок відсотків в’їхали на ТОТ для оформлення нерухомості за «новими» російськими порядками, та виїхали знов. Також він вважає, що «щонайменше 30% маріупольців повертаються в окупацію. Частина – назавжди».
Російська статистика прикордонного контролю Шереметьєво (єдиного наразі переходу) – де українці проходять фільтраційні заходи – свідчить, що з жовтня 2023 року в аеропорт Шереметьєво прибуло 107 000 українців, і лише 83 000 із них було дозволено в’їзд. До традиційних інструментів, які Росія віками використовує для загарбання українських територій – як то фізичні й культурні репресії, депортації, фільтраційні табори та завезення населення з глибини імперії – додались цифрові інновації, коли росіяни ще й нишпорять по соцмережах та гаджетах українців.
Політика росії щодо окупованих територій
С початку повномасштабного вторгнення фільтраційні заходи пройшли за різними даними від 900 тис до 1,6 млн українських громадян. Близько 20 тис українських дітей були депортовані до рф. Географія депортації – вся територія рф зі значною часткою депресивних регіонів.
Депортаційні заходи не припиняються й донині – у разі відмови від отримання російського паспорту людину можуть депортувати за межі рф.
Завезення на окуповані території російського населення
Згідно різних оцінок на окуповані з 2022 року території України переїхало понад 100 тис росіян, переважно в Маріуполь. Рф стимулює такі міграційні процеси через дешеву іпотеку та високі зарплати в певних сферах економіки. Програми пільгової іпотеки, які через погіршення стану російської економіки були відмінені в більшості регіонів рф, діють в Маріуполі. Вартість іпотеки складає всього 2% річних.
Нещодавно на нараді російських гауляйтерів, за словами радника міського голови Маріуполя Петро Андрющенко, було озвучено плани про доведення чисельності населення на окупованих територіях до 10 млн осіб до 2030 року за рахунок завезення росіян.
Маючи власну демографічну кризу, для активної відбудови Маріуполя, кремль залучає мігрантів з Середньої Азії, обіцяючи їм спрощену процедуру отримання російського громадянства і дещо ще (наприклад – відправку на фронт, але про це вони дізнаються згодом).
Тиск на українське населення через призов до російських військ
Водночас, росія чинить тиск на українських мешканців окупованих територій, вимагаючи від них прийняти російське підданство, погрожуючи відмовою в наданні базових послуг (комунальних, юридичних, медичних, тощо) або депортацією.
Отримання російського громадянства автоматично тягне постановку на військовий облік чоловіків. За деякими даними відомо про понад 10 тис чоловіків, які були мобілізовані в 2024 році на тимчасово окупованих територіях Запорізької та Херсонської областей та частково — Донецької та Луганської. Реальна цифра, скоріше за все, більша.
Українців розглядають, як потенційних шпигунів на користь України, тому вони постійно знаходяться під щільним наглядом та пресингом фсб. До цього додається конфіскація майна та заборона на українську культуру.
Політика України щодо ТОТ
Українська влада з плином часу міняла своє бачення щодо долі українців, які залишилися в окупації. У вирі переможних очікувань, після визволення Херсону та харківської операції, Київ закликав українців під окупацією не брати російські паспорти та чекати на ЗСУ. На тлі сподівань на Контрнаступ-2023, багато хто повірив в каву у Криму. Але сталося не так, як гадалося, тому прийшов час для довгострокових стратегій щодо ТОТ та тамтешніх українців. Наприклад, отримання російського паспорту під тиском росіян викликало публічні дискусії між владними посадовцями щодо доцільності та наслідків отримання громадянства країни-агресора. Чи вважати українця з російським паспортом колаборантом, чи розглядати його, як того, хто мав піти на примус заради виживання?
Згідно статті 5 Закону про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України «Примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства Російської Федерації не визнається Україною та не є підставою для втрати громадянства України.». Але ця норма прописувалася для ситуації анексії Криму та м. Севастопіль. В інших регіонах України, території яких були окуповані РФ, держава-окупант застосовувала практику примусової паспортизації, що передбачає подання заяв про набуття російського громадянства. Тобто формально, мешканці ТОТ можуть вважатися такими, що самі звернулися для набуття громадянства рф. На це звернула увагу Українська Гельсінска Група. Ба більше, Закон України про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації права на набуття та збереження громадянства України від 18.06.25 взагалі виключає рф з переліку країн, чиї громадяни можуть набути українське громадянство, а ті, що його мали можуть втратити український паспорт.
Колабораціонізм
Згідно діючого законодавства щодо тимчасово окупованих територій, навіть працювати там комірником в адмінбудівлі є кримінальним правопорушенням. Продавців, а тим паче підприємців, може бути визнано пособниками злочинів, передбаченими Кримінальним кодексом України.
Національне законодавство, на відміну від міжнародного, не розрізняє гуманітарний та воєнний колабораціонізм. Отже, остаточне вирішення питання: хто колаборант, а хто – ні, залишається за правозастосувачами у даній сфері – дізнавачами, слідчими, прокурорами та суддями, що формує поле для зловживань. На це також звернули увагу в Українській Гельсінській групі.
На всі питання щодо багаторівневості проблеми колабораціонізму держава відповіла тотальною кримінальною відповідальністю, схваливши за скороченою процедурою зміни до Кримінального та Виборчого кодексів в 2022 році. Це призвело до значної кількості відкритих кримінальних проваджень, коли не враховувався ані попередній досвід окупації Криму та Донбасу, ані вже встановлені стандарти міжнародного гуманітарного права щодо діяльності медичних працівників, рятувальників, комунальників на окупованій території та невстановлення відповідальності за ведення відповідної діяльності. Про це, зокрема, йдеться в дослідженні Центр прав людини ZMINA.
Комунікаційна політика
Ставлення до населення окупованих територій та стан справ переміщених українців є індикатором перспектив реінтеграційних процесів.
Поточна політика щодо населення ТОТ не передбачає врегулювання накопичених соціально-політичних напружень, які безумовно розархівуються в майбутньому. Отже потрібно формувати бачення окупованого населення, як фасилітатора деокупації, а не навпаки. Політика України має бути гнучкою та багаторівневою, в умовах, коли держава має конкурувати за власних громадян.
Все що реалізується «на землі», спочатку набуває форм в комунікації. Відсутність організованої комунікації між інституціями та громадянами є однією з причин кризи єдності, і мабуть самої війни.
Дивно не використовувати сучасні цифрові можливості для утримання суспільства в єдності за рахунок перебування, хай і віртуального, в єдиному соціокультурному просторі.
Створення системної комунікації передбачає залучення фахівців з різних галузей, які будуть надавати інформаційну, юридичну, психологічну та іншу підтримку. Окремий напрямок в такій комунікації – протидія дезінформації та пропаганді.
В таке інформаційне поле, у кейсі ТОТ, має бути імплементовано практичні та дієві наративи:
- Доля українського паспорту, якщо ти залишаєшся на окупованій території
- За якою процедурою окуповані українці будуть звільнені від російського громадянства
- Від яких дій потрібно утримуватися, щоб не отримати підозру у колабораційній діяльності
- Гарантії щодо майнових прав та порядок синхронізації правочинів від час окупації з українським законодавством
- Довідкова інформації куди й як звертатися з настанням певних подій або у разі рішення покинути ТОТ
- Порядок дій при деокупації
- Поради щодо заходів безпеки в окупації
Населення окупованих територій має усвідомлювати, що російські паспорти, видані в ТОТ провокують на територіях канонічної рф відповідне ставлення до їхніх власників, а за кордоном такі паспорти не визнаються.
Акцентуючи увагу на російській демографічній політиці із завезення азійських та кавказьких мігрантів на тимчасово окуповані території, комунікація має підвищувати прагнення окупованого населення до повернення України.
Комунікативний вплив має бути спрямованим на українців по обидва боки лінії фронту. Не секрет, що частина українців відчуває певний негатив до тих, хто залишився на окупованих територіях. Це означає, що треба налагоджувати комунікацію між цілими кластерами населення – українцями, що перебувають на ТОТ; українцями, що мешкають в Україні; а також ВПО та вимушеними емігрантами.
У підсумку – заходи з комунікації мають запевнити українців, що вони продовжують залишатися частиною українського суспільства, що вони мають гарантії щодо свого майна і що від повернення України вони тільки виграють, а не навпаки.
Тобто для того, щоб ефективно комунікувати потрібно, як сказав класик, мати карти. Серед карт, які має Україна:
- Підтримка Європи
- Перспектива відбудови, інвестицій та інтеграції з ЄС
- Власна система безпеки (армія та військове виробництво)
- Демократичні та підприємницькі свободи.
Звісно, кожна з цих карт має свої «АЛЕ», але, виграє не той, хто успадкував багато козирів, а той, хто добре грає з тим розкладом що має.
