Коли я був малим, в мене був один «гаджет». Ведмідь. Ведмідь заводився ключиком і бив у тарілки лапами. Ведмідь був схожим на купу рудого гімна, спеченого у духовці. Коштував ведмідь дев’ять піісят. На сьогоднішні ціни, це десь як мільярд доларів. Ми тоді сурово жили, нужденно. А нині для PlayStation 5 виходить S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chornobyl. І це – космос!!!
За свої 56 років я бачив, як постаріли гори і скінчився палеоліт. Ми не свідомі того, як швидко змінюється світ. Американці називають такі штуки «м’яким впливом». В цю гру гратимуть мільйони людей по всій планеті. І ці люди будуть знатимуть, що це зроблено в Україні. В тій загадковій Україні, яка одного разу розбила «другу армію світу» голими руками. Бо Україна – це Спарта, Україна – це фентезі в реалі! Виробник пише: «Це перемога не тільки гравців — це перемога української ідентичності. Ми доводимо, що вміємо не лише тримати оборону, а й створювати продукти, у які грає планета: робочі місця, податки, екосистема, інвестор із України — все своє, без “скрєп”. І поки наші хлопці на фронті б’ються за свободу, наші розробники б’ються за уяву світу». І цей пафос тут абсолютно доречний. Куплю таку штуку Луці на 1-е вересня. Я розкажу Луці про Чорнобиль, бо він про нього ще нічого не знає. Діди потрібні для того, аби були онуки… Правильні онуки!
