ПРО ВАЖЛИВІСТЬ РОЗВИТКУ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ.
Цей матеріал є аналітичним оглядом шляхів розв’язання проблем дистанційної освіти, які загострились на тлі переміщення значної частини населення в інші країни. За результатами дослідження пропонується розглянути доцільність запровадження низки системних заходів, спрямованих на підвищення якості навчального процесу та доступності до української освіти з-за кордону.
Саме в дитинстві та підлітковому віці формуються особисті риси характеру та основні патерни соціальної адаптації. Є максимум ще рік-два до моменту, коли діти та підлітки остаточно пристосуються до життя за кордоном і будуть погано уявляти доцільність повернення на батьківщину. Наразі вони долають багато проблем, одна з ключових – освіта за кордоном, але саме з подолання перешкод складається власний капітал досвіду, від якого ніхто не захоче відмовлятися.
Освітній процес – це інструмент, який створює потужну ментальну гравітацію, що утримує молодь в українському культурному полі. Дистанційна освіта є ключовою частиною освітнього процесу для українських біженців і умовною пуповиною, яка має зв’язувати українців з батьківщиною.
Масштаб проблеми
Українські діти та підлітки опинилися в надскладній ситуації за кордоном. Вони мають впоратися з низкою бар’єрів в процесі навчання: мовні питання, розсинхронізовані програми викладання, перевантаження і, навіть, цькування.
Скільки дітей та підлітків, які мають отримувати освіту, опинилися за кордоном, достеменно ніхто не знає, але цифри, на які можна орієнтуватися, існують. За припущеннями освітнього омбудсмена наразі за кордоном знаходяться близько 2,1 млн. українських дітей, з них мінімум 1,4 млн. дітей в країнах Європи. Причому ці цифри стосуються тільки тих українців, які офіційно отримали тимчасовий захист і не включають дані з Великої Британії, США, Канади, Туреччини, Швейцарії, Норвегії та низки інших країн.
За даними Європейської комісії, на 12.12.2023 до шкіл ЄС було інтегровано 831,431 учнів, частина з яких продовжує дистанційне навчання в українських школах, тобто діти навчаються «на дві школи». Частина дітей не відвідують місцеві школи і навчаються дистанційно виключно в українській школі. Якщо додати учнів, які знаходяться за межами ЄС, то за кордоном перебуває більше 1 млн. дітей шкільного віку. Це 25% від загальної кількості учнів, які навчалися в закладах освіти в довоєнні роки (в середньому 4,17 млн. дітей на рік). З огляду на перебіг війни та поточну статистику, ця цифра має перспективу для збільшення.
Суть проблеми
Суть проблеми навчання українських дітей за кордоном полягає в тому, що учні попадають в іншу систему освіти. В іншу – це не зовсім точний термін, тому що єдиного європейського протоколу освіти не існує. У кожній країні свої правила, які стосуються обов’язковості відвідування дітьми місцевих учбових закладів і структури шкільної програми. Тому більш слушно сказати, що українські учні поринають в океан інших систем освіти.
В процесі пристосування до нових умов життя батьки, стається, мігрують між країнами, що приймають українських біженців. Як це впливає на навчання дітей – не важко уявити, хоча ні… важко. Українські школярі постають перед вирішенням незвичайних проблем в надзвичайних умовах. По-перше, їм доводиться опановувати українську шкільну програму в умовах недостатності навчальних матеріалів і електронних засобів для навчання, тестування та складання іспитів. Ба більше, вивчати доводиться дві програми, бо в країнах, на кшталт Німеччини, діти зобов’язані відвідувати ще й місцеву школу. Якщо учень не відмовляється від української освіти, то вдень він навчається в іноземному закладі, а ввечері порається з українською програмою. Навчання в дві зміни спричиняє на юнаків надлишкове навантаження. По-друге, українцям треба навчатися, долаючи мовні бар’єри. По-третє, існує розсинхронізованість навчальних програм. Українська програма з вивчення точних наук – наприклад, з математики – випереджає європейську. Відтак українці, якщо вони попадають у відповідний за роком навчання клас, частково мають вивчати програму, яку вони вже давно опанували. Враховуючи, що, зазвичай, в європейських школах українських учнів переводять на клас нижче, вони втрачають навіть більше року.
Ситуація складна, але має певні перспективи, пов’язані з розвитком дистанційної освіти, який, до речі, є світовим трендом.
Як дистанційний процес відбувається зараз
Розбудова дистанційної системи освіти набула активного розвитку під час «великого карантину», спричиненого пандемією Covid-19, а гігантські міграційні потоки, спровоковані війною поставили українську освіту перед необхідністю якісних змін. Учасникам освітнього процесу довелося пристосовуватися до нових умов з надвисокою швидкістю, що обумовило нерівномірність процесу.
Наразі для дистанційної освіти в Україні пропонується безліч засобів та мережевих платформ, використання яких не регламентується. Вчителі, значна кількість з яких є впевненими користувачами максимум viber, стикаються з асортиментом пропозицій такого масштабу, від якого в них голова йде обертом. Таким чином, учбові заклади самі складають та затверджують процедури застосування електронних освітніх платформ та інших застосунків. І якщо приватні школи зацікавлені в розвитку власних освітніх продуктів, то державні школи скоріше потребують технічної підтримки та єдиного протоколу, який пропонував би чіткий перелік цифрових засобів для застосування в дистанційному освітньому процесі.
Серед стандартизованих платформ для української шкільної освіти базовим сайтом є «Всеукраїнська школа онлайн» (ВШО) з відео-уроками, тестами та матеріалами з 18 основних предметів. Низка шкіл сформували класи, що навчаються за експериментальною програмою «Інтелект України», яка робить акцент на STEM-освіті (наука, технології, інжиніринг, математика) і також має матеріали для дистанційного вивчення. З 2007 року працює Міжнародна українська школа, яка надає українцям за кордоном можливість отримати освіту екстерном. Учні отримують матеріали, самостійно їх опановують, проходять атестацію та отримують документи про освіту України за кордоном. Ці платформи є сайтами з обмеженим функціоналом, в той час, як сучасний ринок цифрових освітніх продуктів дозволяє значно його розширити.
В той же час великий асортимент пропозицій є причиною певних проблем. З одного боку, можна обирати з великого асортименту продуктів, а з іншого, таке розмаїття ускладнює його широке використання державними учбовими закладами через низький рівень технічної підготовки персоналу, недостатності матеріальної бази в закладах та неузгодженості дистанційного та класичного протоколів навчання.
Очевидна потреба в формуванні окремої інфраструктури для дистанційної освіти, роль та частка якої в загальному обсязі навчального процесу буде дедалі збільшуватися. Адже згідно з прогнозами міжнародних інституцій на нас чекають нові хвилі пандемій та міграцій (як транскордонних, так і внутрішніх), і кінця війні теж ще не видно. Приклади окремих шкіл з якісними рішеннями для дистанційного навчання існують, але на рівні державних закладів вони поодинокі, а комерційні школи доволі коштовні.
Держава, на чолі з Міністерством цифрової інформації, відчувши таку потребу запустила розробку освітньої платформи «Мрія». Повний обсяг функцій платформи ще не оприлюднено, але презентація, яка відбулася за участі президента Зеленського, дає підстави розраховувати на те, що “Мрія” стане єдиним цифровим державним протоколом, який відповість на поточні виклики дистанційної освіти.
Але з якістю дистанційної освіти поки що маємо проблеми.
Поточні проблеми закордонної дистанційної освіти
Подвійне навантаження. Країни, які приймають українських біженців, рекомендують або вимагають обов’язкового відвідування місцевих шкіл. Українським учням, які бажають продовжувати навчання за українською програмою, доводиться вчитися на дві школи: вдень у місцевій школі, а ввечері – дистанційно за українською програмою. І якщо для учнів молодших класів навчання в українській школі є питанням власного бажання, то для старшокласників закінчення української школи – вкрай важливе з точки зору подальшої освіти.
Проблеми місцевих систем освіти. Опиняючись в місцевих школах, українські діти, окрім власних труднощів (мовний бар’єр, адаптація, додаткові уроки тощо), стикаються також з проблемами місцевих систем освіти. Розглянемо три країни, які прийняли найбільшу кількість українських біженців.
Німеччина з притаманною їй послідовністю контролює дотримання законодавства, яке вимагає обов’язкового відвідування шкіл мігрантами. Але самі німці наразі потерпають від проблем в системі освіти, як-то від переповнення місцевих шкіл дітьми, значна кількість з яких – мігранти. Як наслідок, українські діти опиняються в класах, де місцеві учні погано володіють німецькою мовою. Для державних німецьких шкіл комп’ютери і Wi-Fi – це рідкість. Через надвелику кількість учнів спостерігається нестача вчителів. Німці-батьки при обранні школи фальсифікують дані про реєстрацію, щоб уникнути обов’язкового навчання за місцем проживання і шукають гімназії без мігрантів або приватні школи. Менше з тим, дослідження показують загальне зниження рівня освіти у німецьких учнів незалежно від типу навчального закладу.
Спочатку була в перехідному класі, а потім пішла в звичайний німецький клас. Попри те, що мала змогу непогано заробити, бо німецькі однокласники пропонували по 10 євро за контрольні з математики, повернулася в перехідний клас з українцями. Там мені комфортніше»
Таня, 15 років, Німеччина
Чехія також пішла шляхом німецьких сусідів і через деякий після початку української імміграції 22-го року теж повідомила про обов’язковість відвідування шкіл, але по факту виявилося, що тамтешні школи переповнені на чеський кшталт: там не вистачає місць фізично. Тому українцям довелося просто їхати з Чехії до інших країн.
Польща підійшла до освітньої адаптації українців більш гнучко і надала можливість обирати тип навчання за умови виконання певних процедур. Отже українці мали можливість навчатися виключно за українською дистанційною програмою. Але з часом польська влада повідомила, що таки вимагатиме обов’язкового відвідування польських шкіл. Насправді ж контроль за жорстким виконанням таких рекомендацій наразі не спостерігається. В Польщі школи також перевантажені кількістю учнів, що впливає на якість освіти. Мають місце й випадки цькування.
Вікові обмеження при дистанційній формі освіти
Здібність концентруватися на навчальному процесі та джерела мотивації у старшокласників та учнів початкової школи радикально відрізняються, тому й характер викладання має бути геть різним. Маленьким учням потрібні хоча б декілька вечірніх сеансів комунікації з викладачем на тиждень (вдень вони відвідують місцеву школу, а батьки, які самі проходять через адаптацію та пошук роботи, часто не можуть надати достатньо уваги та часу для якісного пояснення матеріалу). Старшокласники ж більшою мірою мотивовані на самостійне опрацювання матеріалу в процесі асинхронного навчання. Отже по мірі просування від молодших до старших класів частка синхронного навчання має зменшуватися. Наразі ж більшість українських шкіл виходять з власних можливостей, а не з потреб учнів за кордоном. Ба більше, маємо випадки, коли в школах батькам дають зрозуміти, що проблеми закордонних біженців є менш важливими, ніж тих, хто залишився в Україні.
Іноді на рівні особистого спілкування керівництво школи і окремі педагоги дозволяють собі репліки, які можна сприймати як засудження рішення батьків виїхати разом з дітьми за кордон. Зокрема, такі випадки є досить ризикованими з точки зору атмосфери, яка виникає в дитячих колективах – коли саме за ознакою переміщення до таких учнів можуть ставитися гірше
за матеріалами аналітичного звіту Державної Служби Якості Освіти України
Такий стан речей не мотивує отримувати українську освіту.
Застосування електронних освітніх ресурсів
Сучасні інтерактивні освітні платформи дозволяють впорядкувати більшість процесів шкільної освіти: надати учням навчальні матеріали в різних форматах, сформувати розклад занять, вести щоденник (із доступом до нього батьків), проводити онлайн-уроки, отримувати консультації вчителя, проводити оцінювання результатів навчання та вести звітність. Прикладами таких платформ є Human, Prosvita, Moodle, «Нові знання», «Єдина школа», «Мій клас», «Класна оцінка», Microsoft Teams та багато інших розробок українського та закордонного походження. Цінність таких платформ у тому, що в кабінеті учня навчальні матеріали структуровані та подані в декількох форматах, тобто вивчаючи тему учень, має можливість, окрім ознайомлення з текстом підручника подивитись фільми, пройти тест та завантажити власний зібраний матеріал. Якість освіти при використанні такого підходу до навчального процесу значно підвищується.
На жаль, в більшості шкіл учні отримують завдання через viber та пошту, з відеоматеріалами знайомляться на сайті ВШО, тексти читають у паперовому підручнику, надісланому поштою, контрольні роботи надсилають викладачам у вигляді фото, а іспити складають у спосіб, коли не можна контролювати прозорість процесу.
Використання додаткових ресурсів, що допомагають опановувати навчальний матеріал, таких як Classtime (допомагає вчителю моделювати інтерактивні заняття), ігрові навчальні платформи Kahoot та LearningApps, інтерактивні платформи Liveworksheets, Nearpod – вкрай рідке явище і повністю залежить від ініціативи конкретного викладача.
Низький рівень технічної підготовки шкільного персоналу та певні обмеження через брак обладнання стримують використання електронних освітніх платформ, використання яких корисне для будь-якої форми викладання.
Змішані класи
Дистанційне навчання є окремою формою освіти і здійснюється за процедурами, які дуже відрізняються від класичного «офлайнового» розкладу. Наразі ж школам доводиться поєднувати ці два типи навчання, в результаті чого виникають великі питання до доцільності такого підходу. В окремій школі часто нема ресурсів і сенсу для створення спеціального класу для онлайн-навчання обмеженої кількості дітей, тож учнів просто підключають до уроку, де вони є німими свідками процесу. Ба більше, уроки часто перериваються на повітряну тривогу і клас продовжує урок у сховищі, а онлайн-учні втрачають навіть таку неповноцінну комунікацію з викладачем та однокласниками.
Перевантаження вчителів
Багато вчителів – це літні люди, яким важко опановувати технічні засоби. Залучення таких викладачів до дистанційної освіти є проблематичним. Через навантаження вони часто не мають можливості і бажання удосконалювати дистанційний освітній процес. За рахунок поповнення дітьми з сімей ВПО кількість дітей в українських класах сягає 40-45 учнів. Вчителям, за нормами, потрібно ділити такі класи на два, збільшуючи кількість годин викладання, фінансування яких не передбачено. Якщо класи не ділять, то така кількість дітей – сконцентрованих в одній точці часу і простору – впливає на якість навчального процесу. Як наслідок, батькам доводиться винаймати репетиторів (якими часто є ті ж самі вчителі). В результаті виходить напів/освіта: напів/дистанційна, напів/домашня, напів/екстернат, як наслідок якість такої освіти можна “ділити на чотири”.
ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ
Зростання ролі інформаційних технологій набрало критичної маси, що змінює життєвий уклад. Швидкість і всеосяжність мережевої логістики стали такими, що фізична присутність іноді не просто повністю втрачає сенс, а й стає менш ефективною. Звичайно, це не стосується питань, коли безпосередня комунікація відбувається з метою поглиблення соціалізації. Хоча, саме розвиток можливостей дистанційної комунікації дозволяє підтримувати та укріплювати соціальні стосунки на рівні сім’ї, друзів, співробітників і звичайно ж шкільного навчання. Якщо раніше зростання частки дистанційної комунікації було питанням скоріше розвитку технологій, то зараз таке питання постає як засадниче для повноцінного життя суспільства.
Фактори, що стимулюють подальше зростання частки дистанційної освіти в загальному навчальному процесі
Карантини Глобалізація, зміна клімату та наступ людства на реліктові природні зони провокують хвороби різного штибу, які розповсюджуються з великою швидкістю і утримують великі маси людей нарізно, впливаючи на життя суспільств. Нема підстав вважати, що ці процеси будуть гальмуватися, швидше навпаки.
Міграції Масштаб та довгостроковість великої транскордонної міграції, яку викликала війна, роблять питання перегляду підходів до організації дистанційної освіти надважливим. Війна також спричинила потоки внутрішньої міграції, хвилі якої відбуваються зараз і будуть продовжуватися по війні. Дистанційна освіта має прибрати більшість проблем у навчальному процесі, пов’язаних зі зміною місця перебування.
З огляду на об’єктивний розвиток подій в світі та країні дистанційна освіта має велику нішу для розвитку.
Дистанційна українська школа
Неузгодженість протоколів дистанційного та класичного типів навчання призводить до зниження їхньої ефективності. Відтак стає нагальним запит на структурні зміни в освітньому процесі.
Окремий кластер. На тлі поточних проблем та викликів доцільно розглянути виділення дистанційної освіти в окремий кластер із окремими школами та класами, що практично повністю розташовані в цифровому просторі. Якщо онлайн-банки, які не мають фізичних відділень, успішно існують, чому такий досвід не може бути застосовано для організації шкіл? Переваг в такого формату чимало:
- Гнучкий графік навчання.
- Об’єднання синхронного формату навчання с асинхронним. Організація вечірнього блоку онлайн-навчання (дуже важливо для малюків).
- Диференціація класів в залежності від форми навчання: денні/вечірні онлайн-школи (повністю, або частково) з частковим/повним застосуванням асинхронних форм.
- Позбавлення необхідності вирішувати проблеми пошуку місця в новій школі при зміні місця перебування та зникнення розривів в освітньому процесі
- Можливість виконання самостійних і контрольних робіт та складання тестів в електронній формі (звичайно, за умови використання електронної освітньої платформи, на кшталт Moodle, Human, Prosvita, Microsoft Teams etc.)
- Значне підвищення якості роботи з навчальним матеріалом (за рахунок ресурсів платформи)
За потреби такі віртуальні школи можна прив’язувати до опорних шкіл, як це роблять вже згадані фінансові онлайн-установи, прив’язуючись до фізичних відділень сторонніх банків. Ба більше, такі віртуальні школи можуть розташовуватися саме на базі класичних шкіл, забезпечених резервними джерелами електричного живлення, стабільним інтернетом та сховищами для викладачів.
Цифровізація значно скорочує витрати на організацію навчального процесу: зменшується випуск друкованих матеріалів та осушується океан паперового документообігу, зменшуються витрати на ремонти та утримання шкільних будівель тощо. Заощаджені кошти можна направити на підвищення оплати праці вчителів.
Деякі розрахунки. За даними січневого звіту 2023-го року від МОН, на дистанційній формі освіти наразі перебуває 1 668 466 учня, які навчаються у 4363-х школах, відтак на одну дистанційну школу припадає близько 400 учнів. Оскільки згідно з останніми даними Європейської комісії до шкіл ЄС було інтегровано більше 800 тис. учнів, то для організації українських онлайн-шкіл за кордоном потрібно організувати якнайменше 1000 шкіл. Наразі в Україні процес з надання середньої загальної освіти здійснюється в 12926-ти школах, з яких дистанційно – 4363 школи, за змішаною формою – 4608 шкіл. Відтак організація 1000 шкіл для повністю дистанційної освіти цілком реальна задача. Тим більше що вдалі, хоча і поодинокі кейси державних онлайн-шкіл і ліцеїв існують. Згідно із статистичними спостереженнями в Україні на одного вчителя приходиться біля 10 учнів, отже для реалізації такого задуму потрібно близько 80 тис. вчителів (але враховуючи, що в дистанційних класах може навчатися 30+ учнів ця цифра буде меншою).
Розглядаючи проблеми дистанційної освіти за кордоном, варто зауважити, що в інших країнах, згідно зі січневим звітом 2023-го року від МОН, перебуває 12 349 вчителів, які можуть бути задіянні в процесі створення шкільної цифрової інфраструктури та працювати на країну замість того, щоб шукати роботу в манікюрному салоні. Зараз же отримуємо інформацію про випадки, коли вчителів змушують повертатися або звільнятися. Втрачаючи одного вчителя, ми несемо втрати на демографічному фронті 1:10 і більше, враховуючи вищезгадане кількісне співвідношення: вчителі-діти.
Перевага цифрових трансформацій освіти в тому, що такі зміни не потребують багато ресурсів, часу і великої кількості додаткових бюрократичних нормативів. Ба більше, вони допомагають економити ресурси та робити систему освіти більш гнучкою. Цифрові засоби закладають фундамент на якому можна безкінечно вдосконалювати освітній процес, що залишатиме шкільну браму завжди відчиненою для нових можливостей.
НОВІ МОЖЛИВОСТІ
Розвиток соціалізації в процесі дистанційного навчання
Головна мета навчального процесу в будь-якій установі – соціалізація, завдяки якій формуються навички, що дозволяють індивіду знаходити своє місце в колективі, а колективу відповідати на виклики, залучаючи індивідуальний потенціал кожного. Враховуючи те, що дистанційне навчання має в цьому сенсі певні обмеження, слід наголосити на низці можливостей, які можна отримати саме через цю форму освіти.
Для викладання теоретичного матеріалу доцільно залучати сучасні інструменти, якими більшість користується під час перегляду відео в YouTube, а саме використанню чатів під час онлайн-уроків, або коментів під відео. Такий інструмент дає можливість підтримувати пряму комунікацію між викладачем та учнем під час онлайн-стріму (з використанням Zoom, Google Teams тощо), або обговорювати записаний матеріал відео-лекцій в коментарях. В операційній оболонці електронної платформи можна створювати форуми, де учні – за участі викладачів – можуть ділитися досвідом та дискутувати за обраними темами.
Розробка та інтеграція в електронну платформу інтерактивних підручників, тестів та вікторин в ігровій формі, можливостей штучного інтелекту полегшить засвоювання навчального матеріалу, підвищить якість освіти та розвантажить вчителів.
Практична підготовка з предметів також може допомагати поглибленню рівня соціалізації учнів, якщо буде включати колективні онлайн-заходи для розвитку відповідних навичок. Такими заходами можуть бути колективні комп’ютерні ігри, олімпіади, або онлайн-змагання поза основним навчальним процесом.
Але можна й на цьому не зупинятися. Microsоft пропонує віртуальний освітній простір Minecraft Education, в якому проходять навчання (наприклад, з математики) школярі і навіть студенти. Японці в цьому році запускають повністю віртуальну школу з ефектом повної 3-D присутності, в якій учень обирає собі власний аватар і проходить повний курс онлайн-навчання з будь-якого куточку світу. Атестати з таких шкіл будуть акредитовані так само, як і звичайні.
Для подібних заходів потрібні нові підходи при формуванні освітнього контенту.
Нові підходи при формуванні освітнього контенту.
Для зацікавлення учнів навчальним матеріалом бажано сформувати замовлення на продакшн для розробки уроків у стилі пізнавальних фільмів на кшталт ВВС з яскравими візуалізаціями та гарним звуком. Привернути увагу дітей та підлітків до навчання через такий контент можна було б, залучаючи відомих людей з медіа, шоу-бізнесу, науки тощо (що якщо лекцію з географії прочитав би відомий ведучий Дмитро Комаров?). Джерелами фінансування для таких замовлень мають бути державні та меценатські гранти.
Для розвитку розробки і вдосконалення подібних навчальних матеріалів доцільно, щоб розробники мали канал для зворотного зв’язку з користувачами – учнями, вчителями та батьками. Такий канал можна впровадити за умови існування єдиної електронної освітньої платформи, через яку буде збиратися вся необхідна технічна інформація та відгуки користувачів.
Помірковано спускаючись з неба на землю, окреслимо можливі заходи для покращення стану дистанційної освіти.
Доцільні заходи з розвитку, що витікають з поточного стану дистанційної освіти
- Необхідно узгодження та затвердження єдиного електронного протоколу, який передбачає застосування певних електронних освітніх платформ та застосунків в навчальному процесі.
- Електронні освітні платформи доцільно використовувати у всіх формах освіти (в тому числі в очній), коли у кожного учня є свій кабінет з навчальними матеріалами в різних форматах (текст, відео, тест, ігри).
- Потрібен запуск інтегральної цифрової інфраструктури (першочергово для дітей, які навчаються за кордоном), яка складається з онлайн-шкіл. Така інфраструктура має застосовуватися і для дітей в Україні, особливо в сільській місцевості.
- Онлайн-школи фізично можуть базуватися в класичних школах, забезпечених системами безпеки, безперервного електричного живлення та зв’язку. Пропонується передбачити активне залучення до організації онлайн-шкіл вчителів, що знаходяться в інших країнах.
- Затвердити для класичних шкіл посаду IT-спеціаліста, в обов’язки якого буде входити цифрова освіта персоналу та підтримка технічного стану цифрової шкільної інфраструктури.
- Розробити замовлення на створення освітніх матеріалів в електронних форматах: фільми та відео, ігри, інтерактивні підручники тощо.
