IOM (Міжнародна Агенція з Міграції) зібрала дані через опитування вимушених мігрантів з України у Молдові. В опитувані, яке проводилося з січня по березень 2024 року взяли участь 1 507 респондентів (Republic of Moldova — Economic Integration of Refugees from Ukraine (January – March 2024) | Displacement Tracking Matrix (iom.int)). Цей звіт зосереджується на економічній інтеграції респондентів, детально розглядаючи їхні профілі зайнятості, навички та перспективи участі в місцевому ринку праці. Три основні регіони, де були зібрані дані з інтерв’ю, це Кишинів (45%), Окниця (30%) та Штефан Воде (16%). Решта дев’ять відсотків були зібрані в Єдинцях (3%), Бельцях (2%), Бричанах (2%), Кагулі (1%) та Дондюшанах (1%). Ці інтерв’ю переважно проводилися в приміщеннях Неурядових організацій (31%), приміщеннях IОМ (17%), на автобусних та залізничних станціях (17%), на пунктах перетину кордону (13%) та на вулиці (9%). Серед респондентів (n=1 507) жінки становили 86%, тоді як чоловіки становили решту 14%. Більшість жінок були розподілені у вікових групах 30-39 років (32%) та 40-49 років (23%). Аналогічно, серед чоловіків найбільша частка припадала на вікову групу 30-39 років, що становила 52%. Загалом 1 250 (83%) респондентів були працездатного віку (від 18 до 64 років). Частка жінок працездатного віку становила 86%, порівняно з 64% для чоловіків.
СТАТУС
Для кращого розуміння економічної інтеграції вимушених мігрантів з України в Республіці Молдова важливо розглянути їхній правовий статус. Більшість учасників мали статус тимчасового захисту (82%). Лише два відсотки респондентів мали статус біженця (2%) або довгострокові дозволи на проживання (2%). Ще менша частка мала громадянство Молдови як друге громадянство (1%). Примітно, що 13% повідомили про наявність нерегулярного статусу на момент інтерв’ю. Слід зазначити, що дані щодо правового статусу респондентів можуть бути обмеженими через потенційне небажання розкривати свій справжній правовий статус. Відповідно до Закону №105 від 2018 року про сприяння зайнятості, особи, які проживають у Республіці Молдова з визнаним статусом без громадянства, притулку та тимчасового захисту (ТЗ), мають право на доступ до ринків праці та соціальних послуг так само, як і громадяни. Це надає переміщеним особам з України, які легально проживають у Республіці Молдова, можливість працювати та отримувати послуги в Національному агентстві зайнятості (НАЗ), що сприяє їхній ефективній участі в економіці.
Наявність банківського рахунку
Одним з індикаторів рівня економічної інтеграції мігрантів з України є відкриття особистого банківського рахунку в країні перебування. Це часто є вимогою роботодавців перед укладенням трудового договору. Як показано на графіку нижче, більшість респондентів (68%) повідомили, що не мають банківського рахунку, тоді як майже третина (32%) повідомили, що відкрили рахунок після прибуття. Виявилася помітна різниця між респондентами, які були працевлаштовані на момент інтерв’ю, та тими, хто був безробітним і шукав роботу. Більшість працевлаштованих (69%) мали банківський рахунок, що майже в чотири рази більше, ніж частка безробітних респондентів, які також мали банківський рахунок (17%). Відсутність банківського рахунку респонденти переважно пояснювали тим, що в ньому нема потреби (57%), невідповідністю вимогам (24%) або відсутністю необхідної інформації, щодо процедури відкриття рахунку (4%). Ще 10% респондентів висловили намір відкрити рахунок найближчим часом, тоді як 5% віддали перевагу не відповідати.
Зайнятість
Серед працездатного населення (n=1 250) 811 респондентів (65%) повідомили, що вони були активно залучені на ринку праці до виїзду з України. Це включає як працевлаштованих, так і безробітних, які шукали роботу. Решта 35% належали до неактивного населення, оскільки вони були пенсіонерами, студентами, у відпустці по догляду за дитиною або безробітними, які не шукали роботу.
Участь у ринку праці серед працездатних мігрантів з України зменшилася після їх переміщення до Республіки Молдова. На момент інтерв’ю 59% респондентів були активно залучені до ринку праці, тоді як решта 41% були неактивними.
На момент опитування трохи більша частка респондентів були безробітними і шукали роботу (51%), ніж тих, хто був працевлаштований (49%).
Серед працевлаштованого населення 29% мали повну зайнятість, за ними слідувала тимчасова зайнятість (17%). Невелика частка респондентів була самозайнятою (3%). Більше чоловіків мали повну зайнятість порівняно з жінками (57% проти 25%). А частка безробітних жінок (55%) була більш ніж удвічі вищою, ніж у чоловіків (22%).
Задоволеність роботою
Загалом майже половина респондентів (49%) повідомили, що вони або дещо задоволені, або дуже задоволені своїм робочим становищем. Чоловіки виявили вищий рівень задоволеності, ніж жінки (66% проти 47%).
Майже всі респонденти зазначили, що причинами їхнього незадоволення були обмежені можливості працевлаштування в Республіці Молдова та труднощі, з якими вони стикалися під час пошуку роботи. Багато респондентів не могли знайти відповідну роботу, яка б відповідала їхньому рівню освіти (35%).
Невеликий відсоток учасників (4%) зазначив, що їхні труднощі посилювалися через обмежене володіння місцевою мовою. Крім того, кілька респондентів підкреслили нестачу можливостей працевлаштування в їхніх місцевостях (3%) та непривабливі умови праці (5%).
Щодо умов праці та проблем, з якими стикалися під час роботи в Республіці Молдова, 8% респондентів повідомили, що їхні роботодавці не хотіли пропонувати офіційний трудовий договір, 7% зазначили, що робочі години були довшими, ніж узгоджено, а 6% отримували недостатню оплату.
“Я маю досвід у бізнесі та вищу освіту, але єдина робота, яку я знайшла, це прибиральниця в офісі. Важко знайти роботу в Республіці Молдова.”
Жінка, 49 років, родом з Києва, проживає в Кишиневі, Молдова.
Правовий статус працевлаштованих респондентів
Ті, хто повідомив про наявність повної зайнятості, мали більшу частку офіційних трудових договорів порівняно з респондентами в інших категоріях зайнятості. Більше половини (51%) працевлаштованих респондентів мали офіційну роботу у Молдові, тоді як 20% мали дистанційний трудовий договір в іншій країні. З іншого боку, більшість (63%) самозайнятих працювали неофіційно. Половина неофіційних та тимчасових працівників мали роботу на основі усної домовленості в у Молдові (50%).
Кількість годин роботи
Дві третини респондентів (66%) працювали від 35 до 45 годин на тиждень. Менша частка повідомила про наявність часткової зайнятості та працювала до 29 годин на тиждень (12%) або менше 20 годин на тиждень (13%). Більше жінок працювали менше 29 годин на тиждень порівняно з чоловіками (27% проти 16%).
Дорога на роботу
Майже всі працездатні респонденти, які були працевлаштовані, добиралися на роботу менше 30 хвилин на день (47%) або від півгодини до години на день (43%). Це може свідчити про те, що більшість респондентів знайшли роботу поблизу місця свого проживання.
Перешкоди для працевлаштування
Майже половина респондентів (44%) стикалися з труднощами під час пошуку роботи, тоді як лише 4% повідомили, що пошук роботи був достатньо легким завданням. Це підкреслює труднощі, з якими можуть стикатися українські емігранти при спробі інтегруватися в місцевий ринок праці.
Хоча мовний бар’єр був визначений як основна перешкода в пошуку роботи більшістю респондентів, лише 28% безробітних розпочали мовні курси для покращення своїх перспектив працевлаштування. Стратегії, які використовували для пошуку роботи, включали соціальні мережі (50%), консультації з порталами вакансій (39%), розсилку резюме (36%) та звернення до особистих контактів. Це підкреслює важливість онлайн-ресурсів як джерела інформації для вимушених мігрантів з України, а також їхню важливість у процесі економічної інтеграції.
Серед працевлаштованих респондентів половина (51%) знайшли роботу через особисті контакти та знайомства. Чверть (26%) використовували різні типи порталів вакансій. Решта респондентів користувалися послугами агентств зайнятості в Україні (8%) та в Республіці Молдова (7%), а також соціальними мережами (8%).
Неактивні респонденти
Неактивне населення складається з працездатних осіб, які не були активною частиною ринку праці, включаючи студентів (2%), пенсіонерів (21%), тих, хто перебуває у відпустці по догляду за дитиною (38%), та безробітних, які не шукають роботу (39%). Три чверті (75%) чоловіків працездатного віку в неактивній категорії були пенсіонерами. Це більше ніж у чотири рази перевищує частку пенсіонерів серед жінок (17%). Більшість жінок перебували у відпустці по догляду за дитиною або не шукали роботу (по 41% кожна). На відміну від цього, жоден чоловік не перебував у відпустці по догляду за дитиною, і 19% не шукали роботу. Також більше чоловіків були студентами (6%) порівняно з жінками (1%).
Більшість працездатних респондентів, які були безробітними і не шукали роботу, зазначили, що це було через їхні сімейні обставини (53%), такі як догляд за дітьми, літніми членами сім’ї або особами з інвалідністю. Особисті медичні умови та відсутність потреби в працевлаштуванні були згадані 19% респондентів. Решта учасників зазначили, що вони або планують незабаром повернутися в Україну (3%), або віддали перевагу не розкривати свої причини (6%).
Доходи
Більшість респондентів (55%) зазначили, що заробляють менше 550 євро на місяць, тоді як майже половина опитаних домогосподарств (44%) мали загальний місячний дохід менше 400 євро. Відповідно, дохід, про який повідомили більше половини учасників опитування (59%), нижчий за середній дохід, зазначений Національним бюро статистики Республіки Молдова, який у 2023 році становив приблизно 600 євро на місяць (12 354,70 молдовських леїв). Примітно, що майже чверть (23%) мали дохід менше 200 євро на місяць, а 22% заробляли від 201 до 400 євро. Решта 6% повідомили, що не мають жодного доходу.
iframe title="Чистий місячний дохід респондентів" aria-label="Bar Chart" id="datawrapper-chart-J11Kv" src="https://datawrapper.dwcdn.net/J11Kv/1/" scrolling="no" frameborder="0" style="width: 0; min-width: 100% !important; border: none;" height="281" data-external="1">
Джерела доходів респондентів були різноманітними. Переважна більшість (72%) отримували допомогу від агентств ООН. Підтримку від членів сім’ї зазначили 37% домогосподарств, за якими слідували соціальна допомога та допомога з України (35%). Лише 22% респондентів зазначили працевлаштування як джерело доходу. У майже всіх категоріях не було значних відмінностей між респондентами, які були активною та неактивною частиною ринку праці. Працевлаштування було зазначено як джерело доходу домогосподарств 42% активних респондентів. І навпаки, соціальна допомога з України була зазначена як джерело доходу 41% неактивних респондентів, що може бути пов’язано з тим, що велика частина неактивного населення є пенсіонерами або перебуває у відпустці по догляду за дитиною.
Загалом важливість гуманітарної допомоги як джерела доходу домогосподарств може свідчити про можливу вразливість, оскільки це пов’язано з залежністю від допомоги.
Потенційна вразливість респондентів ще більше підкреслюється при аналізі їхньої здатності покривати непередбачені витрати до 100 євро. Більшість неактивного населення (65%) не змогли б покрити такі несподівані витрати, тоді як серед активного населення ця частка була нижчою (49%). Враховуючи, що понад половина респондентів (57%) заявили, що не можуть дозволити собі такі витрати, це може свідчити про обмежену економічну стійкість і, загалом, про потенційно високий рівень вразливості серед респондентів.
Плани на майбутнє
Незважаючи на загальний високий рівень зв’язку з Республікою Молдова, лише меншість (7%) повідомили, що, ймовірно, хотіли б залишитися в країні. Трохи більша частка (17%) повідомили про намір виїхати за кордон, тоді як переважна більшість респондентів не були впевнені у своїх майбутніх планах. Це підкреслює значний рівень невизначеності серед респондентів щодо їхнього майбутнього.
Потреби
Найчастіше згадуваною потребою є фінансова допомога, про яку повідомили 79% усіх респондентів. За нею слідували потреби в їжі (48%), ліках (43%), предметах особистої гігієни (41%) та медичних послугах (36%).
Загалом потреби значно відрізнялися між активним і неактивним населенням, причому респонденти, які працюють на ринку праці, частіше висловлювали потребу в послугах для сприяння їхній економічній інтеграції. Майже третина активного населення повідомила про потребу в мовних курсах, порівняно з 6% неактивного населення. Аналогічно, 20% активного населення висловили потребу в працевлаштуванні, тоді як 1% працездатного активного населення повідомив про потребу в допомозі для підтримки бізнесу.
