Через українців за кордоном можна розбудувати систему стимулювання виходу українських підприємців на іноземні ринки.
Динаміка відтоку українців за більш ніж 30-річний період незалежності України послаблювала її економіку. Для держави, постачати людей до більш розвинених юрисдикцій – це навіть гірше, ніж мати статус сировинного придатку. Після повномасштабного вторгнення еміграція одномоментно сягнула велетенських масштабів, а тому має розглядатися як фундаментальний економічний чинник.
Попри шкоду для національної економіки, масштабне переміщення українців за кордон може бути використане в якості трампліну для національного бізнесу в інших країнах. Емігрантам бракує певних українських продуктів та сервісів. Їхні євро, злоті та крони – сплачені за українське – мають надходити до України.
Свій до свого по своє
Життя мільйонів українських емігрантів, які вже адаптувалися до місцевих умов, змінилося, але їхні звички й культурні вподобання не зміняться ніколи. Тому українці відтворюють, наскільки це можливо, частинки українського життя та прагнуть ділитися ними з іншими «діаспорянами». Вони готують українські страви, печуть кондитерські шедеври, виробляють сувеніри, шиють одяг в національному стилі та пропонують все це для споживання в українському середовищі. Крім того, вони допомагають один одному ремонтувати техніку і одежу, рекламують логістичні та освітні послуги, залучають до спільного дозвілля й звісно ж наводять красу, ставши локомотивом б’юті-бізнесу в Європі. Вся ця підприємницька та споживацька активність створює економічний простір, сприятливий для українського продукту.
Вивчення комунікації всередині української діаспори показує, що емігранти відзначають прогалини в європейських сервісах, скаржаться на місцеву бюрократію, дратуються на архаїчність банківських послуг, дивуються на неповороткість місцевої системи охорони здоров’я, дорікають на їжу, мають проблеми з місцевою мовою і т. д. Їх споживацька пильність та перебірливість створює ніші для українського підприємця, який прагне вийти на іноземні ринки. І національний бізнес не забарився.
Національні підприємці проявляють активність на ринках перебування емігрантів під час війни
Концентрація українських споживачів за кордоном є стартовим майданчиком і для системних бізнесів, і для невеликих підприємців. Приклади успіху такого підходу можна навести вже зараз.
Нова Пошта (Nova Post) – логістична компанія
У жовтні 2022 року компанія відкрила перше відділення у Польщі під брендом Nova Post і стала першою українською компанією, яка вийшла на ринок Європи під час повномасштабної війни. З 2023 компанія Nova Post Europe забезпечує швидку та надійну доставку документів, посилок і вантажів між європейськими країнами та Україною та відкрила свої представництва у 11 країнах: Молдова, Польща, Литва, Чехія, Румунія, Німеччина, Словаччина, Естонія, Латвія, Угорщина, Італія.
Галя Балувана (Multi Cook) – магазин напівфабрикатів
Перший магазин від «Галі» під брендом Multi Cook відкрився наприкінці 2022 року у польському Кракові. Наразі бренд представлений у 23 країнах світу, а загальна кількість магазинів у Європі та США — понад 160. Більшість франчайзі за кордоном — українці. Щодо споживачів, то кількість українців серед них складає близько 30%.
Join UP! – туристична агенція
Вже у квітні 2022 офіси компанії відкрилися в Естонії, Литві та Латвії. У травні того ж року на повну силу запрацював бізнес-юніт у Казахстані, у січні 2023 — у Румунії, у лютому 2023 — у Польщі. Сьогодні бренд Join UP! присутній на 10 ринках, планується подальше масштабування на Чехію та Словаччину. Join UP! також розвиває франчайзингову мережу — нещодавно відкрилося перше агентство у польському Катовіце. Компанія переформатувала логістику та організувала авіаційні тури з вильотом із найближчих до України аеропортів і зберегла українських клієнтів, додатково отримавши нових, іноземних. Завдяки тому, що вся закордонна діяльність вибудовувалася довкола України, вдалося зберегти активним український офіс.
Nai: – франчайзингова мережа ресторанів
Nai була заснована у травні 2022 року, а зараз компанія активно зростає і вже відкрила заклади у Польщі та Чехії, на черзі – США, Канада, Португалія, Велика Британія та Німеччина.
Мережа популяризує сучасну українську кухню: голубці з креветками, тартар з ферментованою бузиною, зелений гаспачо зі страчателлою, ліниві картопляні вареники з грибами та моцарелою.
Компанію виділяється серед інших своєю “українськістю”. Більшість товарів у ресторанах виготовляються в Україні. Всі меблі, декор, посуд і навіть форма для персоналу – теж з України. В середньому, кожен ресторан купує в українських підприємств товарів на 200-300 тисяч євро, що є великим вкладом в економіку України.
Під брендом Nai в Україні створено “Першу кулінарну академію”, через яку пройшло близько 15 тис. студентів, що допомагає масштабувати бізнес, бо вирішує проблему дефіциту кадрів.
Перелік прикладів бізнес-успіху національного бізнесу за кордоном без сумніву буде ставати з кожним днем все довше, бо перспективи української підприємливості забезпечуються великим споживчим потенціалом українців за кордоном.
Економічний потенціал вимушеної української еміграції
Українська діаспора складає гігантський споживацький кластер з більш ніж 10 мільйонів осіб зі стовідсотковою лояльністю до українського продукту, а ще це – сприятливе середовище для будь-яких національних бізнес-проєктів. Якщо врахувати українців, які виїхали раніше, а також інших емігрантів з територій СНД, охочих поласувати українським, то можна розраховувати на подвоєння цієї авдиторії.
Логічно, що залучення до споживання українських виробів та сервісів місцевих мешканців буде сприяти розповсюдженню нашого продукту, бо немає реклами, кращої за рекомендацію.
Маючи такий потужний економічний плацдарм, національні підприємці зможуть активно масштабуватися на іноземних ринках, стимулюючи національний експорт.
Водночас розвиток закордонної економічної активності буде сприяти створенню транскордонних консорціумів та залученню інвестицій в Україну.
Приватні грошові перекази від українців з-за кордону завжди складали помітну частку валютних надходжень, але останнім часом їх об’єм знизився. Мабуть це пов’язано з масовим переїздом колишніх отримувачів цих грошей за кордон.
Водночас, дані по витратах показують, що з початком масового переміщення в 2022 році щомісячні витрати українських мігрантів за кордоном складають близько $ 1,5 млрд. Поступове зниження витрат, відображене на графіку, скоріш за все пов’язане зі збільшенням частини витрат через локальні банківські карти та рахунки.
На частину цих коштів гарантовано можуть претендувати виробники українських товарів та послуг. Тож активність національного бізнесу за кордоном має компенсувати економічні втрати внутрішнього ринку та підвищити рівень надходжень в країну валюти за допомогою емігрантів.
Підприємливість та навіть, в хорошому сенсі, бізнес-агресивність українців часто відмічають місцеві європейці. За даними Польського економічного інституту (PIE), з січня 2022 року по червень 2024 року у Польщі було створено близько 59 800 українських активних індивідуальних підприємств, а у першій половині 2024 року громадяни України створили кожен десятий бізнес у Польщі. Вони сміливо розвивають власну справу там, де навіть місцеві подейкують про надмірну складність. Детальніше про це можна прочитати в матеріалі “Повномасштабна адаптація” нижче.
Однак, треба зауважити, що відкриття бізнесу – це не легка справа, тим більше за кордоном.
Труднощі під час запуску іноземних бізнесів
Виходячи зі слів бізнесменів, найскладнішими країнами для відкриття бізнесу є Німеччина, Італія та Франція через забюрократизовані процеси. Найлегшими для наших підприємців виявилися Польща, Латвія, Литва та Естонія.
В Європі співпраця з українськими компаніями вважається більш ризикованою, через війну. Українським підприємцям повсякчас треба доводити свою надійність і стабільність. Від них вимагають додаткових гарантій, можуть поставити жорсткіші умови оренди, ніж для локальних компаній.
Полегшити подолання труднощів на ниві запуску закордонного бізнесу можна через системні дії з боку українських інституцій.
Як можна додати виходу українського бізнесу на іноземні ринки більшої системності
Усталене та структуроване комунікаційне поле між бізнесом та споживачем, а також залученість до нього фахових інституцій та держави, додадуть стимулів для виходу українського бізнесу на ринки інших країн. Такий комунікаційний простір дозволить підприємцям вивчати споживчий попит співвітчизників, шукати серед них партнерів й працівників, а також отримувати інформацію щодо особливостей локальних ринків. Наслідками системного розвитку цього напрямку економіки буде зростання експортно-орієнтованого виробництва у самій Україні.
Отже, до організації та стимулювання процесу мають долучитися відповідні міністерства та відомства. Держава завжди зацікавлена в зростанні податкових надходжень, тому було б варто очікувати зацікавленості з боку української влади. Створення мережі закордонних бізнес-офісів могло б сприяти спрямуванню підприємницької активності українців в обидва боки: як на іноземні ринки, так і для створення консорціумів із залученням інвестицій в Україну. Наприклад, українські осередки за кордоном Unity Hub, які заплановано розвивати в межах діяльності Міністерства національної єдності, могли б виконувати таку функцію.
Скоординована діяльність українських економічних агентів на ринках Європи допоможе сплановано задовольняти імпортні потреби європейських країн, що буде сприяти структурній інтеграції і економічному зростанню.
Порядок заходів в межах впровадження такої стратегії міг би бути реалізований через наступні кроки:
1. Проведення досліджень
- Які умови входу на закордонні ринки, які труднощі та досвід їх подолання?
- Чого саме бракує українцям з українського (товари, послуги, освіта, інше)?
2. Впровадження стратегій щодо розвитку зв’язків між національним бізнесом та українським споживачем за кордоном
- Комунікаційні стратегії спрямовані на взаємодію між емігрантами, українським бізнесом, фаховими асоціаціями та державними органами.
- Стратегія розвитку мережі закордонного українського бізнесу. Сприяння створенню консорціумів із залученням інвестицій в Україну.
- Просування українських брендів.
3. Запуск комунікаційних та моніторингових платформ, через які буде перманентно досліджуватися українське споживацьке та бізнес-поле за кордоном.
Реалізація таких стратегій буде сприяти утриманню українських емігрантів в українському економічному та культурному просторі та створенню нових міжнародних бізнес-зв’язків.
